Close
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages

02.09.2012

Чи має право УГКЦ на життя в місті Хмільнику

Питання міжконфесійного конфлікту між парафіянами православної церкви московського патріархату та греко-католиками в Хмільнику набуло широкого розголосу. Зважаючи на це, пропонуємо увазі читачів Громадського форуму Хмільниччини думку кандидата історичних наук Хіхлача Богдана Миколайовича щодо питання, чи мають право греко-католики на те, щоб в Хмільнику з’явилася їхня капличка. .

Згідно історичних джерел м. Хмільник завжди мало на своїй території церкви різних конфесій: православні, католицькі та уніатські. Більше того, з 1672 по 1699 роки в місцевому замку турки, які той час володіли Поділлям, влаштували мечеть. Тому можна вести мову про історичну спадковість співіснування на одній землі людей різної віри.

Якщо даний конфлікт розглядати виключно в історичній площині (не чіпаючи закони України, які були грубо порушені), то маємо зазначити наступне:

  1. УГКЦ має історичне право перебувати на території м. Хмільник та його околицях, адже у XVIII ст. ця церква володіла п’ятьма храмами: Нове Місто – Церква Різдва Пресвятої Богородиці; Передмістя Мазурівка – Церква Святого Іллі Пророка; Передмістя Порубинці – Церква Святого Михаїла Архангела; Передмістя Угринівка – Церква Різдва Христового; Старе Місто – Церква Покрови Пресвятої Богородиці. І це підтверджують архівні документи. УГКЦ втратила ці храми лише після поділів Речі Посполитої 1793 та 1795 рр., коли на територію Поділля прийшла Російська імперія, а разом з нею й Російська Православна Церква (РПЦ). Зазначені п’ять церков були відібрані в уніатів та зайняті православними.
  2. Відоме прізвище принаймні одного уніатського священика, який здійснював богослужіння у 60-і – на початку 70-х рр. XVIII ст. у м. Хмільник – це Гавриїл Стрельбицький.
  3. Необхідно також чітко усвідомити, що до 1686 р. Українська Православна Церква (УПЦ) була Митрополією Константинопольського Патріархату. У 1686 р. УПЦ була підпорядкована Московській Патріархії і стала складовою РПЦ. В червні 1992 р. відбувся розкол й утворилося дві церкви: УПЦ-КП та УПЦ-МП. Тепер щодо м. Хмільника. Цей населений пункт до 1793 р. належав Речі Посполитій, тому місцеві нечисленні православні аж ніяк не могли бути парафіянами РПЦ, а тим більше УПЦ-МП. У ХІХ ст. місто мало парафіяльну церкву, католицький костел, синагогу та ще 3 церкви, які забрали в уніатів. Про ХХ ст., а точніше його радянський період, вести мову не випадає, адже всім відома боротьба з релігією, закриття храмів й використання цих споруд не за призначенням. Отже, повноцінне відродження релігійного життя м. Хмільника припадає лише на початок 90-х рр. ХХ ст., коли й були утворені УПЦ КП та УПЦ МП. В той же час й УГКЦ, вийшовши з «підпілля» має повне історичне право повернутися на ті землі, де раніше вже провадила свою освітню, душпастирську, місійну роботу.

Довідку склав Хіхлач Богдан Миколайович, кандидат історичних наук.

2 Comments on “Чи має право УГКЦ на життя в місті Хмільнику

і шо?
03.09.2012 at 01:53

Хмільницькі попи на це сказали б словами міністра Дмитра Табачника: ” Це не правда.” і без будь-яких своїх тлумачень.

бурштинський
03.09.2012 at 20:31

 російська церква це добре, а з іншою думкою ра4хуватись непотрібно? оцце реальний підхід реальних пацанів  до справ!!!!!!!!!!!!! перепрошую реальних попів …………………………….. крапка
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *