Close
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages

16.04.2012

Чи стане закриття школи початком кінця Ступника?

Одного разу, під час дискусій щодо закриття сільських шкіл, почув думку, що закриття школи призведе до повільного вимирання громади. Мовляв школа є своєрідним центром на селі (не тільки культурним), навколо якого об’єднується все життя сільської громади. Визнаю, я не зовсім підтримую таку тезу, так як вважаю, що життя в селі може продовжуватися і після закриття школи, наприклад за наявності інвестора, який забезпечить селян роботою. Але яким було моє здивування, коли, під час подорожі в село Ступник Хмільницького району (в якому школу таки закрили), побачив дороговказ, на якому червоною фарбою було закреслено назву села…

То звичайно було зроблено рукою якогось вандала, який, можливо, навіть не підозрює про наявність зв’язку між закриттям школи і подальшою долею Ступника. Але чомусь задумався: а чи не є цей вандалізм своєрідним пророцтвом щодо майбутнього села? Тож в село ми в’їжджали (принаймні я) з якимись незрозумілим відчуттям, спровокованим «викресленням села» з дороговказу…

… Саме село Ступник належить до Кропивнянської громади. Після закриття школи в Ступнику діти відвідують школу в Кропивні. Думаю не варто перераховувати всі данні, які нам вдалося дізнатися під час опитування завуча Кропивнянської школи. Варто зазначити, що в Кропивнянській школі навчаються діти не тільки з Ступника, а й з Клітенки, яка також належить до Кропивнянської громади. З Ступника (школа закрита в 2011 році) навчається 19 дітей, а з Клітенки (школа закрита в 2009 році) – 35. Дітей до школи підвозить шкільний автобус. Маршрут його руху наступний: спочатку він забирає дітей з Ступника, «вигружає» їх в Кропивнянській школі, а потім їде в Клітенку й знову повертається в Кропивну. До речі, варто зауважити, що відстань з Ступника до Кропивни – 3 км., а з Клітенки до Кропивни – 4 км. Так що «подорож» дітей до школи забирає не більше 10 хвилин.

Зі школи дітей відвозять все тим же шкільним автобусом. Причому для того, щоб забрати всіх одним рейсом передбачена група продовженого дня для учнів молодших класів, в яких уроки закінчуються трішки раніше…

В самій школі є бібліотека, не поганий, як на мене, спортивний зал, їдальня… На жаль туалет знаходиться на дворі, але нас запевнили, що вже розроблено проектно-кошторисну документацію і до кінця року туалет буде облаштовано в приміщенні школи…

Щодо Ступенецької школи, то після її відвідин мені її стало просто шкода, якщо можна так сказати про пусту будівлю… Варто зазначити причину її закриття… Справа в тому, що в 2011 році з неї випустилося останніх 4 учні-четвертокласника. А ні в 3, ні в 2, ні в 1 класі ніхто не навчався… І «нового поповнення» для школи просто не було… А зважаючи на демографічну ситуацію в селі – в найближчі роки й не буде…

Сама школа представляє собою добротну двоповерхову будівлю. Свого часу на цьому місці була земська школа, побудована ще в 1914 році. Після цього школа і горіла, і перебудовувалася. Теперішня будівля з’явилася зразу після війни. Правда потім до неї добудували ще одне крило.

В часи свого розквіту в цю школу ходили діти з 6 сіл і була вона десятирічкою. Тому що розрахована була на 200 учнів. Але з часом її понизили в ступені до першого… Також варто зазначити, що школа має тільки класи. Всі інші приміщення просто не передбачені. Ні їдальні, ні туалету, ні спортзалу… Просто класи, класи, класи… Пусті класи… Чомусь з’явилося порівняння з «Летючим голландцем»…

Якось не по собі стало, коли після оглядин отих пустих класів, нам показали стенд, на якому були розміщенні фотографії випускників. На ньому було фото останнього випуску цієї школи…

… Після відвідин Кропивнянської громади, в мене залишився якийсь осад. Я довго не міг зрозуміти в чому власне справа. А потім все стало на свої місця. Справа в тому, що я ніколи не бачив покинутої школи. Житлові будинки бачив. Господарські будівлі також. Неодноразово бував в школі, коли там не проводяться заняття, наприклад влітку під час канікул… Але побувати в школі, в якій ще стоять парти, висять малюнки та роботи дітей, розкидані зошити і книжки та намагатися зрозуміти, що тут вже ніколи не навчатимуться діти – то зовсім інше відчуття…

Школа в селі Кропивна:

«Покинута» школа в селі Ступник:


38 Comments on “Чи стане закриття школи початком кінця Ступника?

Віталій
16.04.2012 at 15:11

На останньому фото, обведено червоним якраз той останній випуск Ступенецької школи…

Сергій
16.04.2012 at 15:30

зворушливо… багато батьків у селах не готові до оптимізації шкіл, бояться віддавати дітей в інше село. але якщо розібратися, – то саме велика школа  привчає до колективу, закаляє і стимулює до кращих навчальних здібностей.
 

Олеся
16.04.2012 at 15:40

Шкода, що таку школу закрили через відсутніть учнів. А приміщення якось буде експлуатуватися, чи пустуватиме поки не розкрадуть?
 

Віталій
16.04.2012 at 15:44

Ми зустрічалися з сільським головою та колишнім директором, якщо не помиляюся… Але вони поки що не вирішили, що буде в тій будівлі. Робили припущення, що музей, але для сільського музею то занадто велике приміщення. Так що побачимо…

Євгенія
16.04.2012 at 16:42

мені аж самій моторошно стало, коли побачила ті дитячі роботи. працюючи з дітьми починаєш по іншому сприймати світ і дітей. і ці покинуті дитячі роботи й малюнки аж шкода, так і хочеться, щоб їх забрали туди, де б на них мали змогу дивитись інші діти, батьки, вчителі
 

Євгенія
16.04.2012 at 16:43

а це фото останніх випускників, аж якось не по собі…

Небайдужий
16.04.2012 at 16:49

Українське село вмирає… Це жорстока правда сьогодення. Найстрашніше те, що українське село вмирає в державі, яка називається “Україна”…. Хіба це не злочин проти українців?

Віталій
16.04.2012 at 16:53

Напевно не варто так однозначно говорити. Є села, які почуваються досить непогано. Як на мене, то закономірний (хоча й негативний) процес. Люди самі мають обирати, де їм краще жити – в селі чи в місті…

Євгенія
16.04.2012 at 16:56

злочин, ще й великий. Нещодавно читала книжку однієї сучасної псиьменниці, під назвою “СЕЛО не люди”, не буду переповідати її сюжет,хоча він дуже цікавий, але скажу одне, що в кінці книги, село майже повністю зруйноване, знову починають відбудовувати, причому самі ж жителі, які нещодавно його покинули. Я це пишу до того, що ще й від самих жителів сіл залежить чи буде їхнє село вимирати, чи ні. Хоча, може я так кажу, бо живу в місті і села в мене ніколи не було, я  там ніколи не жила.

Віталій
16.04.2012 at 18:07

 
Зовсім забув написати, що ця подорож в Кропивнянську територіальну громаду відбулася в рамках проекту «Моніторинг якості і доступності освіти у сільських громадах Вінницької області», який реалізовується громадською організацією “А-Веста” за фінансової підтримки Міжнародного фонду Відродження.

Волошка
16.04.2012 at 19:55

Не буде села – не бути й місту! 

Віталій
16.04.2012 at 19:58

А чого це раптом такий песимістичний висновок?

Волошка
16.04.2012 at 21:12

Доведеться довго пояснювати)) Це, до речі, не лише моя думка, а й провідних еспертів сільськогосподарської галузі))) 

Віталій
16.04.2012 at 21:19

Буду вдячний, якщо ця думка буде все ж таки оприлюдненна…)))

Волошка
16.04.2012 at 21:28

))) Вас цікавить моя думка? Що ж, можете не бути вдячним)) Просто я впевнена, що без села місто не виживе)) Невже Вам цього мало?

Віталій
16.04.2012 at 21:40

На мою думку це не зовсім вірно. Але дискутувати зможу тільки доті, коли почую аргументи…

Волошка
16.04.2012 at 21:41

🙂 ок!

Ольга
16.04.2012 at 23:09

когда приезжаю к бабушке в село, вспоминаю школу и садик, в котором мне посчастливилось перебыть несколько дней в детстве. садик развалился, когда не стало молодых семей в селе. Семьи появились лет через 10, когда в село пришел инвестор, взял в аренду паевую землю, выкопал ставок, посадил сады – то есть дал работу людям. Тогда же появились дети, сельсовет поменял местоположение школы и садика, дав им лучшие здания… Все вернулось, как только в этом появилась необходимость. А еще помню, как моя покойная бабушка рассказывала о том, что в школу они ходили за 10 км. пешком в соседнее село. Это было в Казахстане, зимой там морозы  с ветрами. Обморозиться можно минут за 5, заблудиться в метели еще легче,  а в степи зимой еще и волки. Поэтому ходили стайками, стараясь не оставлять односельчан-одношкольников одних. Никто не умер, все выучились. Здоровее стали и выносливей. Я, конечно, не сторонник таких крайних мер, особенно в наше “Цивилизованное” время. Но  закрытие школы – это не причина, а следствие неграмотного управления сельскохозяйственными ресурсами. Часто в этом виноваты не только председатели сельсоветов или руководители КСП. Часто в этом виноваты сами сельчане, сопротивляясь всему новому, что приходит в их село – инвесторам, фермерам и т.д.
 

Віталій
18.04.2012 at 01:29

Пані Волошко! Аргументи будуть чи ні?)))

Віталій
18.04.2012 at 22:38

То як там з аргументами, пані Волошко? Чи просто бла-бла-бла?

Волошка
18.04.2012 at 22:46

)))))) 

Віталій
18.04.2012 at 22:51

Бачу Паштету справді є достойна заміна, після того, як його забанили… Навіщо тоді писати, якщо аргументів немає?

Ольга
19.04.2012 at 17:15

Виталий, Вы зачем девушку смущаете?

Віталій
19.04.2012 at 17:18

Яке “смущєніє”? Мені справді цікаве це питання. так обнадіїти і мовчати! фу-фу-фу!

Ольга
19.04.2012 at 17:30

а Вы до сих пор верите женщинам? 

Віталій
19.04.2012 at 17:59

А як же не вірити? Хоча злі язики інколи говорять, що жінка каже одне, думає зовсім друге, а робить – третє… Сподіваюся, що це не той випадок…)))
 

Волошка
22.04.2012 at 10:47

))))) Ну ви й даєте, панове)) До речі, мене ніхто й не засмущав)))  А не написала я тоді, бо вже вийшла з інтернету) І кілька днів не заходила, бо й так є що робити, ніж сидіти весь час в неті)) Нині, шановні – весна, і роботи вистачає. Та й свіжим повітрям добре нині дихати)) А аргумент такий: Ви, пане Віталію, скільки раз в день їсте? Наскільки я знаю, для того, щоб працювати в землі, Вам не вистачає часу)), оскільки багато сил приділяєте громадській діяльності… Продукти харчування виробляються, наскільки мені відомо, завдяки сільському господарству, тому і виникає певна закономірність, що поки в селах є люди –  власники земельних паїв, то й земля буде українська, і ми будемо споживати українські продукти. Зробивши умови селян нестерпними, влада стимулює до продажу селянами земельних паїв великим орендарям в рамках земельної рефоми, яку  сама ж і готує. А потім кілька тракторів та комбайнів на кілька сіл та й більше нічого не потрібно. Я писала, що немає села – то й не бути місту, але правильніше буде, якщо я скажу так – без українського села не буде й України!!!!  

Віталій
22.04.2012 at 13:56

І що це пояснює?))) Якщо сприймати село виключно, як поселення людей, які зобов’язані виробляти сільгосппродукцію. то можливо Ви праві. Але ж ніхто, проживаючи в сільській місцевості, нікому нічого не зобов’язаний. Так, прийдуть на село інвестори. Так скоротиться потреба в робочій силі (хоча не для всіх видів сільського господарства). І що? В місті стане менше продуктів? Просто зміниться форма господарювання. Як то кажуть “свято мєсто пусто нє биваєт”))). На землі повинен працювати той, хто хоче і здатен, а не той, хто живе в селі… 
А щодо земельної реформи і продажу паїв орендарям, то я коментувати не буду))) Сподіваюся, що перечитавши, сама зрозумієш, що написала…)))

Волошка
22.04.2012 at 14:55

А чому Ви все ж таки не хочете коментувати про земельну реформу і орендарів? Поясніть, а то я знову перечитала, і ніби все нормально написала)) Те, що й хотіла написати)) До речі, я привела аргументи, а Ви? Бла-бла-бла?))) 
Живучи в селі, не обовязково “пахати” на землі, я згодна. “Так, прийдуть В село інвестори”, але як правило, нормальні інвестори будують школи, відкривають дитсадки, розбудовують інфраструктуру села, а в даному випадку відбуваються зворотні процеси.:( 
 “На землі повинен працювати той, хто хоче і здатен, а не той, хто живе в селі…” – наприклад, китайці, росіяни, інші народи теж можуть, хочуть і здатні працювати на нашій землі, але це не привід віддавати їм нашу українську землю!!! Бо без української землі – не буде України!!!  

Віталій
22.04.2012 at 15:05

))) Орендарі не скуповують землю))) Вони її орендують…))) Це щодо того, що я не хотів коментувати…))). Вибач, я н6е хотів виставляти твій сором на люди – ти мене змусила…
До речі, моє питання стосувалося взаємозвязку між наявністю сіл та розвитком міст, а не земельної реформи))) Якщо маєш бажання поговорити про це – я до твоїх послуг. На скільки я зрозумів, то є певне невдоволення новим земельним законодавством, яке в перспективі дозволить селянам продавати землю сільгосппризначення? Можеш пояснити, чому ти проти?

Волошка
22.04.2012 at 15:16

Це орендарі зараз орендують сотні тисяч гектарів. “саме орендують”, бо не мають права купувати, то й називаються орендарями. ))) Але завдяки новому земельному кодексу стануть великими землевласниками кілька людей… Сподівалася, що Ви самі це зрозумієте, і не потрібно буде все так розписувати)))) 
 

Віталій
22.04.2012 at 15:19

Тоді в мене питання: як ти думаєш, в чиїй власності знаходяться земельні паї зараз?

Волошка
22.04.2012 at 15:22

Звичайно ж, у власників державних актів на землю… поки що, згідно закону)) 

Віталій
22.04.2012 at 19:57

Розумашка. Тепер пропоную ознайомитися з статтею 41 Конституції України: “Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю…”.))) Тобто, якщо хтось володіє земельною ділянкою (паєм), то відповідно до діючої Конституції, він має повне право розпорядитися своєю власністю: подарувати, здати в оренду, і звичайно – продати…)))
Нововведення в земельному законодавстві дозволяють реалізувати право розпорядитися своїм майном – зокрема земельною ділянкою. Тобто впроваджується механізм, який дозволить скористатися правом, гарантованим Конституцією. Але не варто забувати, що будь-який закон, не тільки дозволяє реалізувати право, але й встановлює певні обмеження
То ж впровадження в Україні ринку землі є просто необхідним. Інша справа – чи досконалий той механізм, який закладений в законодавстві? Але то вже зовсім інше питання… До того ж важливим елементом провадження земельної реформи є обізнаність селян (власників земельних паїв) з всіма правилами гри, які пропонує нове земельне законодавство… але й це зовсім інше питання…)))
 

Волошка
22.04.2012 at 22:07

От саме в тому й справа, що недосконалість законів – це найважливіша проблема! Але повернімося до питання школи.
Стаття 53 Конституції України Кожен має право на освіту. 
Повна загальна середня освіта є обовязковою.
В Законі України “Про освіту”, стаття 36, п.4. є таке:  “Школи першого ступеня у сільській місцевості створюються незалежно від наявної кількості учнів. Відкриття таких шкіл, а також самостійних класів у них здійснюється за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування”. То виходить, що влада утруднює здобуття школярами освіти? 
Іноді владі вигідно тлумачити  Конституцію так, як їм це вигідно))) Ваше тлумачення 41 Конституції України дивно збігається з позицією авторів нового земельного кодексу))) Тому, думаю, подискутували вволю, і досить… Я йду спати)))))) 
 

Віталій
22.04.2012 at 22:22

і в чому ж недосконалість наших законів, а головне – яких саме?))) і до чого тут цитування Конституції та закону про освіту?))) Так, школи справді створюються у відповідності до цього закону))) і що? Хіба ситуація якимись чином перешкоджає праву учнів отримувати якісну освіту? ))) Якщо говорити по Ступнику, то я не побачив якоїсь дискримінації ступенецьких дітей щодо отримання освіти. 
І до чого тут моє тлумачення Конституції?))) Як можна право власності розтлумачити по іншому?))) Власність моя – і я маю право нею розпоряджатися))) Це норма не тільки Конституції, а й міжнародних документів)))
І якщо цього не розумієш, то дискутувати справді не варто)))

Волошка
23.04.2012 at 22:31

:)))) Все зрозуміло, Віталію. Іншого коментаря від Вас і не чекала))) Що ж, мене зрозуміють ті, хто справді на цьому розуміється… 

Віталій
24.04.2012 at 07:47

))) Можливо, все в житті можливо…)))
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *