Close
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages

11.03.2010

Наш досвід листування з депутатами…

В попередніх публікаціях ми розповідали, яким чином склалися (чи точніше – не склалися) наші стосунки з міськими обранцями. Тож запропонований матеріал – продовження наших на цій невдячній ниві…

Як уже згадувалось, було вирішено надіслати повторно звернення депутатам Хмільницької міської ради. Тобто, звернення не від імені громадської організації, а від виборця відповідного виборчого округу, з зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, місця проживання громадянина, з викладенням суті порушеного питання, із зазначенням дати та підписане заявником. В ролі запитувача погодився виступити Пилявський О.Ф. Питання традиційні:

– чи ведете Ви прийом громадян і яким чином цей процес відбувається?

– які проекти рішень чи пропозиції подавалися Вами на розгляд сесії міської ради?

– які дії Ви вчинили щодо виконання передвиборчої програми партії (блоку), від якої Ви обиралися?

Окрім вищезгаданого листа пана Коломійця (депутат від БЮТу) відповіді дали ще 7 депутатів. А саме:

Прокопович Ю.І. – Партія промисловців і підприємців України;

Бондарчук В.С. – Комуністична партія України;

Нечипорук В.П. – блок Юлії Тимошенко;

Короліщук В.С. – блок Юлії Тимошенко;

Гричанюк В.М. – «Народний Союз «Наша Україна»;

Пікуш В.М. – партія «Відродження»;

Шевчук С.В. – блок Юлії Тимошенко.

Якщо зробити аналіз по партійним організація, то результат такий:

Блок Юлії Тимошенко – 3 відповіді з 17 депутатів;

Комуністична партія України – 1 відповідь (в міській раді тільки один депутат);

Партія промисловців і підприємців України – 1 лист (2 депутати в раді);

Депутати від «Народного Союзу «Наша Україна» та партії «Відродження» спромоглися дати по одній відповіді (4 та 1 депутати відповідно).

Депутати від Соціалістичної партії України, Партії Регіонів, Народної партії, Народно-Демократичної партії пропозицію надати інформацію про свою діяльність проігнорували.

Виходячи з загальної кількості депутатів (35 чоловік) і завдяки нехитрим підрахункам можна зробити висновок, що приблизно 77% депутатів Хмільницької міської ради 5-го скликання не бажають йти на контакт з виборцями.

Ще одна цікава деталь. Відповіді дали тільки чоловіки. Всі депутати-жінки не забажали листуватися з незнайомцями. Навіть боюсь робити припущення та давати будь-які коментарі…

Не будемо приводити всі листи дослівно – обмежимося тільки їх аналізом. Але передусім хочеться подякувати всім депутатам, які надали інформацію. Від імені громадської організації «ПРАВО» виражаю Вам щиру вдячність за розуміння та співпрацю. Для нас не було важливим отримати інформацію про проекти рішень чи діяльність депутата. Все це можна побачити в протоколах сесій міської ради. Важливим було отримати відповідь на питання, чи йде той чи інший депутат на контакт з виборцем, пересічним громадянином, не «розкрученим», не «начальством»… Без вказівки міського голови чи когось іншого, а просто з власної ініціативи, відчуваючи відповідальність за побудову правової держави з розвиненим громадянським суспільством, коли кожен депутат (посадова чи службова особа) ідентифікує себе з обслуговуючим персоналом громади, а не «свєрхьчелавєкам», для якого «с висати Лаврскай калакольні» громадяни «как миші, пардон – кріси».

В своїй переважній більшості листи депутатів містять запевнення, що їх автори прийом виборців все ж таки ведуть: «Прийом громадян проводжу тричі на тиждень…» (Пікуш В.М.), «Для максимально ефективного виконання депутатських повноважень … здійснюються зустрічі з людьми різних вікових категорій, професій, освіти та статків» (Гричанюк В.М.), «Так, я веду прийом громадян…» (Короліщук В.С.), «Прийом громадян я веду щопонеділка і четверту суботу кожного місяця…» (Бондарчук В.С.), «… здійснюю прийом мешканців міста кожного понеділка…» (Прокопович Ю.І.). Майже всі депутати (згідно з відповідями) проводять прийом виборців на своєму робочому місті «…в силу специфіки моєї професійної діяльності…» (Короліщук В.С.).

З проектами рішень та пропозиціями дещо складніше. Короліщук В.С. запевняє, що пропозицій занадто багато і всі вони відображені в протоколах сесій. Як приклад – пропозиція «…щодо встановлення на дорогах міста примусових засобів зниження швидкості автомобілів (т. звані «лежачі поліцейські)».

Бондарчук В.С. переконує, що ним на розгляд сесії «…подано два рішення, які і прийняті». (Будь ласка, запам’ятайте кількість рішень!!! Потім зрозумієте для чого…).

Пікуш В.М. зазначає, що «проекти рішень на розгляд міської ради мною не подавались».

Інші депутати не зазначили в своїх листах кількість окремих пропозицій та проектів рішень.

Наступне питання. яке нас цікавило – дії, які депутати вчинили для виконання передвиборної програми партії (блоку), від якої вони обиралися.

Депутат від БЮТу Короліщук В.С. повідомив, що його передвиборна програма передбачала декілька вагомих ініціатив, «які в основному розглядались в різних інстанціях, але пока, на жаль, не вирішуються в силу відсутності коштів у міському бюджеті». Далі в своєму листі депутат висловив надію, що ці питання будуть вирішені у майбутньому (наскільки далекому? Згадалась пісенька «Прєкраснає дальока»), тому що «питання знаходяться на постійному контролі». Не зовсім зрозуміло, які ініціативи передбачала передвиборна програма та які саме питання розглядалися «в різних інстанціях». Напевно їх стільки багато, що народний обранець вирішив зекономити наш час (а також свій папір та чорнило).

Гричанюк В.М. (Народний Союз «Наша Україна») більш конкретизував свою діяльність. Зокрема він зазначив, що «голосував «проти» підняття тарифів на надання населенню житлово-комунальних послуг, а також не підтримав бюджет міста на 2007 рік, який не здатний забезпечити повноцінне виконання міської комплексної програми «Підтримка молоді Хмільника на 2006 2010 роки».

Депутат від партії «Відродження» Пікуш В.М. повідомив, що передвиборна програма будувалася «на планах розвитку оздоровниці залізничників». (Цікаво, а чому не на планах розвитку міста Хмільника???). Далі депутат перераховує проведені роботи, що на його думку характеризують виконання передвиборної програми: «євроремонт ІІ спального корпусу, капітальний ремонт пральні, харчоблоку (обідніх залів та варочних цехів), ванного відділення, зовнішньої огорожі та інше». Також лист містить здобутки колективу оздоровниці залізничників, які пан Пікуш відносить до своїх депутатських, а саме – перемога в конкурсі «Кращий роботодавець Вінницької області у 2006 році» та перемогу на Всеукраїнському конкурсі якості продукції, товарів та послуг в номінації «Санаторно-курортні послуги» у 2007 році.

На мою думку, це якраз той випадок, коли потрібно відділяти «мухи від котлет». В мене склалося враження, що пан Пікуш не зовсім розрізняє виконання обов’язків депутата місцевої ради від виконання професійних обов’язків. Або думає, що цього не розуміємо ми. До речі, як вже згадувалося, всі наші Хмільницькі санаторії є відомчими. Тобто – Центральний Військовий Клінічний Санаторій «Хмільник» – міністерство оборони, санаторій МВД – міністерство внутрішніх справ, Медичний Центру Реабілітації Залізничників – міністерство транспорту та зв’язку. І чи фінансується їхня діяльність з міського бюджету – експертам громадської організації «ПРАВО» не відомо.

Інші наші дописувачі про виконання своїх передвиборних програм навіть не згадали.

Майже всі депутати в своїх листах бідкалися, що в них бракує часу для виконання своїх депутатських обов’язків. «Незважаючи на дефіцит вільного часу, я все ж таки даю Вам відповідь на звернення від 28.12.2007…». (Короліщук В.С. депутат від БЮТу). (зверніть увагу на формулювання – «я все ж таки даю Вам відповідь»!!! Снизошли-с-с!…). Майже всі приймають виборців на робочому місці. Їх що бідненьких, не відпускають з роботи для виконання своїх депутатських повноважень? А як же вимога ст. 32 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»? Не зрозуміло. До речі, проблему «зайнятості» міських депутатів можна було б вирішити скориставшись ст. 29-1 того ж таки Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», яка передбачає, що депутат місцевої ради може мати до п’яти помічників-консультантів, які працюють на громадських засадах. А чи використовують депутати всі можливості для здійснення своїх повноважень? Напевно ні. В мене склалося враження, що депутати Хмільницької міської ради не зовсім ознайомлені з статтями законів, що гарантують їм здійснення їхніх повноважень. Я навіть звернувся до працівника міської ради з запитанням, скільки депутатів мають помічників-консультантів. Відповідь вразила – тільти один. Цей «щасливчик» – Гричанюк В.М., депутат, який обирався за списками міської організації «Народного Союзу «Наша Україна». Оговтавшись від почутого я поставив наступне, на мою думку логічне, запитання. Відбувся приблизно такий діалог:

* А чому депутати не мають помічників? Це ж суттєво покращило б комунікацію з виборцями!
* Ну ти хочеш, щоб у нас було як у Верховній Раді… Ми ж Хмільницька міська рада…

Я не хочу, щоб у нас було як у Верховній Раді. Хай Бог милує!!! Тут з 35 депутатами не можна ради дати, а що було б робити з 450? Тому використовую як основу не Закон України «Про статус народного депутата України», а Закон України «Про статус депутатів місцевих рад», стаття 29-1 пункт 1 якого передбачає, що депутат місцевої ради може мати до п’яти помічників-консультантів, які працюють на громадських засадах … Цікаво, а якби законодавством передбачалось, що робота помічників-консультантів депутатів місцевих рад проводиться не на громадських засадах, а на платній основі? Тоді напевно від бажаючих «допомогти» не було б відбою. І всі куми, брати, свати депутатів гордо іменували б себе «ПОМІЧНИКАМИ». І «допомагали» б за рахунок місцевого бюджету, і «допомагали» б…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *