Close
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages

13.02.2011

Одкровення розбитого серця…

До Дня святого Валентина присвячується А. Б.»

Людмила навчалася на другому курсі одного з Вінницьких університетів. Жила в гуртожитку, та через неспокійне для навчання життя батьки 18-річної дівчини вирішили забрати її звідти. Домовилися зі старенькою родичкою, яка мала простору трикімнатну квартиру і жила в ній з онуком – братом дівчини. Ще до переїзду бабуся попередила, що має квартиранта-студента, який навчається з її онуком.

Зібрала Людмила свої пожитки і – вже стояла біля дверей квартири. Думки снували в голові одна за одною: як буде жити на новому місці, чи буде миритися з квартирантом, якою він виявиться людиною, адже сама не терпіла розважливих хлопців та ловеласів, на залицяння яких реагувала досить агресивно. Не знала, що чекає її далі. Натиснула на дзвінок. Двері відчинилися, а на порозі… вона від несподіванки на мить наче завмерла. Високий, стрункий, блакитноокий юнак щиро посміхався до неї. Приємна зовнішність та привітність хлопця вразили дівчину. Якщо це було не кохання з першого погляду, значить, кохання ніколи й не існувало. Та попри почуття вона не поспішала з висновками, адже, як кажуть, перше враження дуже часто оманливе. Першим заговорив юнак, назвавшись Андрієм.

Жили вони тихо-мирно. Дівчина жила у кімнаті зі старенькою, з якою досить швидко здружилася. Та й Андрієм не сварилися. Щоранку снідали вдвох, разом ішли до трамвайної зупинки, звідки Люда добиралася до свого навчального закладу. Хлопець виявився дуже розумним, галантним, уважним. У своєму місті, та й в університеті займав перші місця у грі в шахи… Людмила не раз замислювалась: «Хоча й не існує ідеалів, але він – це саме той, з яким би поєднала життя. З яким пішла б на край світу…»

Вечорами хлопець з дівчиною розмовляли, разом дивились кінофільми, а Андрій вчив дівчину грати в шахи й показував різноманітні карточні трюки. Вони не були парою – були просто добрими друзями. Іноді юнак допомагав своїй сусідці у навчанні, підтримував у важкі години і для підняття настрою грав під гітарний акомпанемент жартівливих пісень. Співав гарні балади і присвячував їй романтичні серенади. Навіть просто знаючи, що він є поряд, що може з ним спілкуватися, допомагати, – була щасливою. Але, хоча й мала до нього такі щирі почуття, на жаль, була несміливою. Через що й страждала.

Одного разу хлопець не прийшов з лекцій. Такого ніколи не було. Людмила чекала, думала: «а раптом десь затримався з друзями, приміром, в комп’ютерному клубі». Мобільні телефони на той час для простих людей були розкішшю, тому й змоги подзвонити теж не було. Ближче до ночі закралася в серці тривога… Не через ревнощі, а страх за його життя… До ранку не могла заснути, а серце, здавалося, могло розірватися від розпачу. Вранці прийшов… «Слава Богу! Живий! Де ти був? А чому засмучений, що сталось?» Розповідає. А обличчя раз за разом «змінюється» від болю. Виявляється, ввечері він з хлопцями пішов у кафе, перед тим залишивши речі на квартирі. Виграв черговий турнір з шахів, тому й вирішили відсвяткувати. Повернувшись уночі додому, його затримали працівники патрульної служби. Оскільки він був напідпитку й без документів – забрали з собою! Наступне питання: «Вони тебе били?». «Так. Нирки болять дуже, та й язва дає про себе знати». В ту мить Людмила зрозуміла, що якби з ним щось сталося, то б і її життя переплелося полином… Пройшло ще більше часу, а дівчина боялася зізнатися в своїх почуттях. Була нагода, але завжди все через щось зривалося. Вже близько шести років Андрій одружений, щоправда, не мають ще дітей. А дівчина, згадуючи у важкий час ті щасливі дні, зігріває тим самим своє самотнє серце… Відтоді минуло небагато часу, але за той час відбулося так багато всього: біль, страждання, розчарування, зрада того, кому вірила понад усе, брехня і плітки … Але, можливо, саме так розпорядилися вищі сили, щоб випробувати на витривалість, навчити, що у світі не все так казково, як у мріях, що весь світ – це суцільна брехня, люди – зрадливі, і що в цьому світі виживає лише найсильніший… Але й добра багато було, що не дало дівчині повністю «опустити руки».

P.S. Дівчина, яка поділилася зі мною своїм минулим, надіється на те, що колись той юнак прочитає її одкровення і впізнає себе. Вони не будуть вже разом, можливо, колись випадково зустрінуться, але їй важливо, щоб він знав про її чисті почуття. Тоді й зрозуміє, що даремно сварився зі своїм другом за неї, що вона насправді кохала не С., як колись думав, а лише його.

Божена Квітка.

50 Comments on “Одкровення розбитого серця…

Руслан
14.02.2011 at 18:57

Занадто драматично як для такого гарного свята(((

Слободянська Кішечка
14.02.2011 at 20:15

Гаран але сумна історія))) А ще,напрошується висновок, що треба бути сміливішими і говорити про свої почуття)))

R0m@Nuke
14.02.2011 at 20:35

А мені напрошується інший висновок, але я його не озвучу бо знов будуть крики і сварки(((

Руслан
14.02.2011 at 20:39

що за лажа чому я романюк )))))

Руслан
14.02.2011 at 20:43

А мені напрошується інший висновок, але я його не озвучу бо буду знов слухати різні “приємні” речі від автора

R0m@Nuke
14.02.2011 at 20:48

Ачуметь!!! а в мене викинуло Руслана електронку))) ВОВА не колоти світом!!

Віталій
15.02.2011 at 11:06

Кохання – то взагалі досить драматична штука… Навіть в таке свято…

Віталій
15.02.2011 at 12:24

Сергію, а ти сам не втомився від того, що все знаєш, але не скажеш? Це не інтригує, а смішить…

Руслан
15.02.2011 at 13:26

Якщо для когось це драматична штука, то не треба всім іншим псувати настрій в свято, може для іншик це дуже світле і приемне почуття, а не драматична штука)))

Віталій
15.02.2011 at 15:21

Тебе хтось заставляв все це читати?))))))))))))))

Руслан
15.02.2011 at 16:19

Звісно ні, але помітки не для слабонєрвних немає, тому я не можу взнати про що написано доки не прочитаю, от така от халепа)))

R0m@Nuke
15.02.2011 at 16:37

Пане Віталію якби ви були ДУЖЕ УВАЖНИМИ і знали б мене так як ви думаєте ТО ЗНАЛИ БИ ЩО Я Б НІЗАЩО ТАКІ СТАТІ НЕ КОМНТУВАВ БИ!!
Для Сліпих Розясню що то був Руслан!

Руслан
15.02.2011 at 16:45

Це Вова винен це все він))))

Віталій
16.02.2011 at 12:09

Я запропоную адміну помітку “НЕ для слабонєрвних” помістити на самому сайті))))

Руслан
16.02.2011 at 15:54

Ага, в прямо в назві)))

Слободянська Кішечка
16.02.2011 at 18:17

Ну ви просто красавчики, навіть таку гарну статтю обгадили так, що її вже навіть читати не хочеться(( Це у вашому репертуарі, ніхто й не сумнівався(((

Руслан
16.02.2011 at 18:47

Так це ми вміємо)))) Але хіба погано що в когось є власний погляд на деякі речі(це я про себе)

Козарлюга
16.02.2011 at 19:32

Гарна історія

Козарлюга
16.02.2011 at 19:33

Якось трохи неправдоподібно

R0m@Nuke
16.02.2011 at 19:40

кожна така історія має бути прикрашена капелькою неправдоподібності)) но такі як я просто вносять РЕАЛІЗМ в такі історії!))) Сомлі, сльози, крики все не повна єрунда! якщо ти не хоч щоб з тобою такого не було то і не буде!! БУДЬТЕ РЕАЛІСТАМИ! і довше проживете!

Віталій
17.02.2011 at 11:34

Таке враження, що ви ніколи не закохувалися… Що ж тут нереального? Чи кожен з нас не має що згадати? Причому завжди думаючи: от би повернути той час… От якби я тобі був/була сміливішою… От якби… То ж не варто ставитися до цього занадто критично…

R0m@Nuke
17.02.2011 at 11:52

не закохувався ніколи і не закохаюся! Я САМЕЦЬ І В МЕНЕ ПОЛІГАМІЯ НА ГЕНОМУ РІВНІ))) так симпатія виникає до всіх но не надовго!))) Добився – відпустив))))

ніколи не кажу от якби вернути час я просто дію зараз))))

Віталій
17.02.2011 at 12:24

Мені тебе шкода…

R0m@Nuke
17.02.2011 at 12:44

а мені тебе!))) напевно ще більше ніж ти мене)

Руслан
17.02.2011 at 14:27

А от мені Віталія не шкода він на вербував гарненькими дівчатами і сидить там як шейх, а вони навколо нього бігають забувши про все навколо, рай а не життя))

Волошка
18.02.2011 at 10:46

А мені шкода тих дівчат, яким вішають лапшу на вуха і кажуть одній, що вона для нього – світло в кінці темного тунелю, а насправді говорять такі речі ще багатьом…
Якщо хлопець говорить дівчині з самого початку, що не має наміру на довгі стосунки – значить він з нею щирий. І це краще, ніж дурити голову їй, а потім все одно знайти іншу.
Думаю, що кохати треба щиро, і якщо маєш когось коханого, не варто думати про стосунки на стороні. “За двома зайцями поженешся – жодного не впіймаєш”…І це закономірно.
Кохати – це прекрасно! Але дуже важливо знати, кого кохаєш)

Руслан
18.02.2011 at 10:55

А хлопців вам не шкода пані Волошка? Не тільки ж дівчатам вішають лапшу на вуха, є такі дівчата що похлєщє хлопців вміють вішати лапшу і дуже вміло цим користуються

Волошка
18.02.2011 at 11:16

Та й хлопців жаль-) Але хлопці частіше дуже вміло цим користуються. А потім наговарюють на дівчат, які вони … і ….

Віталій
18.02.2011 at 11:28

Думаю, що комплімент щодо “гарненьких дівчат” мої колежанки оцінять)))

Слободянська Кішечка
18.02.2011 at 16:25

Ну невже так важко хоч одну гарну цікаву статтю не спаскудити??? Я розумію, що це у вас в крові, але ж все таки!!! Можна хоч раз написати щось нормальне, а не постійно все тільки гадити, не можна ж так!!! Люди, схаменіться!! Крім тієї гидоти, яку ви пишите, в житті є ще й прекрасні речі, такі як кохання, а не лише тваринний інстинкт до розмноження!

Каралька
18.02.2011 at 16:29

Вже оцінили… за що моє “Дякую!”:))))))

Руслан
18.02.2011 at 17:45

Слободянська Кішечка здається ми вже це вище проходили)))

Слободянська Кішечка
18.02.2011 at 18:25

Проходити, то проходили, але видно не до всіх доходить з першого разу!))

R0m@Nuke
18.02.2011 at 18:43

” Якщо хлопець говорить дівчині з самого початку, що не має наміру на довгі стосунки – значить він з нею щирий. І це краще, ніж дурити голову їй, а потім все одно знайти іншу. ”

Пані Волошка якщо дівчині відкрито сказати для чого вона тобі потрібна то не думаю що вона залишиться далі з тобою розмовляти))) краще приукрасити, а далі як карта ляже)))
А що до того що дівчата БІЛЬШЕ вішають макаронів на вуха ніж хлопці! + ви користуєтеся становищем слабкої статі)) І за вами бігаю бігають всебічно намагаються догодити вам! Я ЩЕ ЖОДНОГО ВИПАДКУ НЕ БАЧИВ ЩОБ ДІВЧИНА “УХАЖУВАЛА” ЗА ХЛОПЦЕМ!!

Ми не гадимо ми просто висловлюємо свою думку! БО НЕ ВСЕ В НАШОМУ ЖИТТІ ГАРНО!

Слободянська Кішечка
18.02.2011 at 18:50

В даній ситуації, ви гадите)))

R0m@Nuke
18.02.2011 at 19:03

НІІІІІ і ще раз НІІІІІ!

НЕ ВСЕ В ЖИТТІ СКЛАДАЄТЬСЯ ГЛАДКО! БУВАЮТЬ І ЯМИ! ОТ САМЕ ПРО ТАКІ ЯМИ МИ І ПИШЕМО!

Слободянська Кішечка
18.02.2011 at 19:18

Ну пишіть про ями але не обгажуйте статтю)))

Віталій
21.02.2011 at 12:04

Звичайно в житті не все так “гладко”. Але сама стаття якраз і розповідає саме про це… І справді не варто “гадити” ні автора, ні статтю…

Руслан
21.02.2011 at 13:06

Чого ви вчепились зі своїм “гадити” нічого ми тут не гадимо

R0m@Nuke
21.02.2011 at 15:29

а хто гадить статтю або автора?

Віталій
22.02.2011 at 10:59

Блін, прям Круть і Верть з казки “Колосок”… “Не я”… “Не я”…)))

Руслан
22.02.2011 at 21:42

Блін, прямо дитячий садок, може ще буквар процитуєш)))

Віталій
23.02.2011 at 11:50

))))))))))))))))))

Волошка
23.02.2011 at 12:02

Якби всі читали тільки романтичні історії з хорошим кінцем, то б не відчували реальності. Ну, що кому… і кому що подобається))))

Віталій
23.02.2011 at 12:31

Мені історія дуже сподобалася й нагадала багато чого… Колись А Грін в романі )чи повісті) “Та, що біжить по хвилях” (рос. “Бегущая по волнам”) досить гарно змалював понняття “Несбывшееся”. Коли вперше прочитав статтю, то відчув емоції, схожі з тими, які викликав твір Гріна… Подивіться на проблему ширше… Адже ми шкодуємо не тільки за втраченим коханням…

Волошка
23.02.2011 at 12:44

Так, справді. Не тільки за коханням))

Віталій
23.02.2011 at 12:54

А інші вважають не так?

Руслан
23.02.2011 at 14:15

Віталій ти хотів показати що читав не тільки колобка а і Гріна?)))

Віктор
23.02.2011 at 14:25

В КВН колись було: я в жизни читал три книги – первую, букварь и синенькую…. Відразу напишу до Дороха це відношення жодного не має!!!!!!!

Віталій
24.02.2011 at 12:06

))) Я можу й сам підтвердити, що до мене, на щастя, це справді жодного відношення не має))). Я справді люблю літературу й читав не тільки Гріна)))… А ще я читав Булгакова, і дуже добре памятаю фразу одного з його персонажів… Він казав: “Не согласен я!”… І деякі дописувачі цього ресурсу ой як мені його нагадують…))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *