Close
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages

03.08.2011

Розповідає керівник Жмеринської міської молодіжної громадської організації «Унікальна країна» Андрій Сільченко

Громадська організація «Унікальна країна» працює з 2003 року. Основними напрямками нашої роботи було створення умов для самореалізації та розвитку своїх здібностей і талантів представниками нашої територіальної громади. За час свого існування ми створили клуб інтелектуально – психологічної гри «Мафія», учасники якого здобувають навички швидкого прийняття рішень в нестандартних ситуаціях, а також навчаються чітко та лаконічно висловлювати свої думки, і доводити свою думку до аудиторії. Даний клуб працює вже майже три роки і не втрачає своєї актуальності та популярності. Вік його відвідувачів коливається від 15 до 45 років. Окрім самої гри, існування даного клуб створює можливість спілкування між представниками різних поколінь, що в наш час нажаль є не дуже поширеним явищем.

Ще однією родзинкою нашої організації є молодіжний журналістський клуб, якій спочатку починався з звичайної шкільної інформаційної служби, у якій діти збирали новини про свою школу і вчились готувати програми для шкільного радіо. Невдовзі ми почали думати над тим, як об’єднати всі школи (в нашому місті їх 6) в єдиний інформаційний центр і створили на базі нашої організації онлайн-радіо «Юнік». Ді-джеями та ведучими радіо у супроводі дорослих мають можливість працювати усі бажаючі школярі. Тричі на тиждень готуються авторські програми соціального і розважального характеру.

Та створивши радіо, ми не зупинились на місці, інтерес дітей до журналістики і медіа постійно зростав, і коли у нас з’явилась можливість, за підтримки Волонтера Корпусу Миру США ми створили молодіжне телебачення. За кошти Корпусу Миру ми придбали професійну відеокамеру і потужний комп’ютер для роботи з відео, провели навчання для майбутніх операторів, монтажерів і журналістів, і запустили в місті молодіжне телебачення «Youth TV».

Також зіткнувшись з тією проблемою, що для проведення різноманітних акцій, та заходів нам потрібні були волонтери. Як правило декілька з них були постійними, але основну частину потрібно було постійно залучати серед молоді яка слабо уявляла куди і для чого ми їх запрошуємо. Отже ми вирішили створити у нашій організації волонтерський клуб, де б формувалась стала база волонтерів, які б були безпосередньо залучені до планування діяльності у якій вони безпосередньо брали б участь. Окрім того з волонтерами системно проводиться робота у вигляді тренінгів та ігор, які допомагають сформувати з них справжню команду.

Наряду з сталими проектами які започатковані, і тривають із року в рік, наша організація займається і короткочасними акціями та заходами. Серед таких були наприклад організовані чемпіонати з вуличного баскетболу, які допомогли привернути увагу міської влади до проблеми відсутності в місті секції з баскетболу на протягом 8 років. Так після декількох чемпіонатів проведених влітку, з 1 вересня 2010 року у міській ДЮСШ відкрили секцію баскетболу.

Ми також співпрацюємо з місцевими творчими колективами. Впродовж останніх років ми провели декілька локальних фестивалів у яких брали участь молоді жителі міста, які роблять перші кроки у різних видах творчості таких як (музика, танці, біт бокс, та ін..). Наряду з фестивалями ми вже другий рік поспіль в партнерстві з іншими міськими НУО організовуємо локальний конкурс «Жмеринка має таланти». В яких за два роки взяло участь більше 100 місцевих жителів, які демонстрували різноманітні вміння та таланти. В 2011 році два фіналіста нашого конкурсу попали на всеукраїнське телевізійне шоу «Україна має таланти».

Все більше місцевих колективів та окремих осіб, бачачи результати нашої діяльності звертаються до нашої організації за допомогою в організації якихось заходів, або створення умов для репетицій та тренувань. І відчуваючи дефіцит ресурсів зі своєї сторони, ми почали пошук додаткових можливостей. Після аналізу ситуації в нашому місті, ми зупинились на тому, що місцевий районний будинок культури (велика двоповерхова будівля майже в центрі міста) використовується вкрай неефективно. Багато приміщень взагалі простоюють, деякі здаються в оренду. Одним словом ресурс, який можна використати на користь громади є, залишилось тільки знайти можливість переконати владу що можна його використовувати ефективніше.

Ми розуміємо, що заклади культури за часи незалежності, ніколи не були пріоритетною галуззю фінансування. А після фінансової кризи, ситуація стала ще більш критичною, оскільки ціни на комунальні послуги і продукти зростають, місцевий бізнес потерпає від зниження купівельної спроможності населення і як результат маємо дефіцит бюджету, що не дозволяє в повному обсязі фінансувати таку велику кількість будинків культури і бібліотек у маленьких містечках і селах. Тим більш, що працюють ці заклади на 10-15% своєї потужності.

Отож ми усвідомлювали що через співпрацю між нашою громадською організацією та районним будинком культури можна вирішити одночасно дві нагальних проблеми: з одного боку в нас може з’явитись додатковий ресурс для здійснення своєї діяльності та роботи на користь місцевої громади, у вигляді приміщень та інфраструктури які має у розпорядженні районний відділ культури, з іншого боку будинок культури набуде більшої популярності в місті внаслідок того, що силами громадської організації активізує свою роботу з місцевою громадою.

На наступному етапі нам потрібно було глибше вивчити дане питання, щоб визначити які саме форми співпраці між нашою організацією та будинком культури будуть найбільш ефективними, і принесуть максимальну користь нашій територіальній громаді. Звісно що і будинок культури і громадська організація мають отримати в цьому процесі умови для розвитку.

Працюючи над пошуком механізму дослідження роботи районного будинку культури, я натрапив на оголошення про «Школу громадської експертизи» яку проводила громадська організація «ПРАВО» за підтримки Міжнародного фонду Відродження у місті Хмільнику. Оскільки наша організація не працювала в юридичній площині, я на той час мало знав про таку процедуру як громадська експертиза. Але опрацювавши інформацію в мережі інтернет, і зрозумів, що громадська експертиза – це саме той механізм, який ми шукали. І саме за допомогою нього можна отримати інформацію, необхідну нам для дослідження діяльності районного будинку культури і пошуку ефективних шляхів співпраці з громадськими організаціями. В результаті я та ще один член нашої організації подали заявку на участь у «Школі громадської експертизи»…

Заявки подані нами на участь у «Школі громадської експертизи» були підтвердженні організаторами, і ми були запрошені на першу сесію Школи яка відбувалась з 18 по 20 березня 2011 року у місті Хмільник. На даній сесії окрім нас були присутні ще представники громадських організацій з Хмільника, Козятина, Літина, Липовця та Вінниці.

Впродовж трьох днів першої сесії ми отримали багато нової корисної інформації, але потрібен був час, щоб систематизувати її. А вже через п’ять днів, 25 березня, почалась друга, не менш цікава та насичена сесія «Школи громадської експертизи». На цей раз програма навчання була більш вузько направлена та зосереджена саме на механізмі громадської експертизи.

Школа була організована достатньо збалансовано, ми отримали багато теоретичних знань, які були систематизовані і подані в дуже легкій для засвоювання формі. Всі учасники з зацікавленістю сприймали наданий матеріал і приймали активну участь в обговореннях. Але на мою думку велике значення має те, що окрім теоретичної частини багато часу було приділено практичним завданням, де кожен учасник міг сам спробувати застосувати на практиці ті знання, які щойно отримав. Це дало змогу глибше зрозуміти що і як потрібно робити, а якщо виникали складнощі чи запитання їх відразу припрацьовували і рухались далі. В результаті такої роботи по завершенню другої сесії «Школи громадської експертизи» більшість учасників мали чітке уявлення що таке громадська експертиза і яким чином можна використати цю процедуру на користь своїй громаді. І повернувшись з останньої сесії ми почали готуватись до проведення експертизи.

Отже, як ми вже дізналися під час навчання громадська експертиза складається з чотирьох основних етапів:

  1. Планування проведення громадської експертизи
  2. Проведення громадської експертизи
  3. Розгляд результатів громадської експертизи
  4. Врахування результатів громадської експертизи органом виконавчої влади

Ми приступили до виконання першого етапу – планування. Нам потрібно було визначити мету громадської експертизи, предмет, методи моніторингу і аналізу, індикатори, які вимірюються, джерела інформації і спосіб її отримання та експертну групу.

Як я вже писав вище, нам було необхідно проаналізувати роботу управління культури Жмеринської райдержадміністрації в частині забезпечення функціонування та розвитку районного Будинку культури. Тому мету і предмет експертизи нам було визначити достатньо просто.

Отож метою нашої експертизи стала оцінка діяльності Жмеринської РДА щодо дотримання основних засад державної політики у сфері культури у відповідності до вимог Закону України № 2778–VI “Про культуру”.

Предметом експертизи ми визначили стан дотримання та виконання своїх повноважень Жмеринською РДА щодо розвитку Жмеринського районного Будинку культури, залучення для його розвитку інвестицій, коштів від надання платних послуг та благодійництва.

Предмет та мета визначені, тепер нам потрібно було підібрати ефективні методи моніторингу та аналізу які ми будемо використовувати в своїй експертизі. Ми визначили декілька методів, які найбільше підійшли в нашій ситуації:

  1. Аналіз документів (Даний метод передбачає ознайомлення громадського експерта з такими типовими документами органів влади як: план діяльності на рік, звіт про діяльність в минулому році, державні цільові програми, що реалізовує орган та звіти по них, штатний розпис, положення/закон про орган виконавчої влади, посадові інструкції працівників відповідного органу тощо)
  2. Глибинне інтерв’ю (Цей метод ми обрали, оскільки завжди є інформація яку влада не може чи не хоче відкрито надати через офіційні документи. А для отримання більш повної картини по проблемі, ця інформація може мати велике значення. Особиста бесіда з представниками влади та експертами в обраній темі може надати додаткову інформацію)

Наступний крок – це визначення експертів для експертизи. З цим в нас теж проблем не виникло. Для дослідження нам потрібні були спеціалісти в економічній та правовій площині. В нашій організації є спеціалісти з економічних питань, що ж стосується правових питань, нам надавали всю необхідну допомогу представники Хмельницької районної громадської організації «ПРАВО», які власне і організували «Школу громадської експертизи».

Отож всі підготовчі дії реалізовані, можна переходити до проведення громадської експертизи.

Проведення громадської експертизи складається власне з наступних етапів:

1. Надсилання запиту на проведення громадської експетризи
Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.
2. Отримання інформації від органу виконавчої влади і іншого сприяння під час здійснення громадської експетризи
Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.
3. Здійснення моніторингу, оцінки і аналізу отриманих результатів
Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.
4. Підготовка експертного висновку та його направлення на розгляд органу виконавчої влади
Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.
5. Оприлюднення висновків експертизи для широкого загалу.

 

Згідно методології проведення громадської експертизи ми маємо надіслати письмовий запит щодо проведення громадської експертизи на ім’я керівника відповідного органу влади. В запиті необхідно вказати дані про організацію та перелік питань які цікавлять, а також інші форми сприяння, які очікуються. Окрім того в запиті на проведення експертизи обов’язково потрібно зазначити:

  • Найменування інститут громадянського суспільства, який проводитиме громадську експертизу;
  • Відомості про легалізацію інституту громадянського суспільства (коли, ким та де був зареєстрований);
  • Місцезнаходження інституту громадянського суспільства (контактну адресу)
  • Контактна електронна адреса й телефон (по можливості);
  • Прізвище, ім’я та по батькові особи, уповноваженої контактувати з органом виконавчої влади;
  • Предмет і мету громадської експертизи;
  • Перелік документів та інших матеріалів, необхідних для проведення громадської експертизи;
  • Перелік інших форм сприяння, які, на наш погляд, мав би надати орган влади (відповідно до обраних нами методів збору інформації на її аналізу).

Запит я особисто відніс до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області 10 червня 2011 року. Секретар зареєструвала його у книзі вхідної документації і зробила позначку про отримання на моїй копії запиту. Отже згідно до Постанови КМУ від 05.11.2008 року №976, цей момент є ОФІЦІЙНОЮ ДАТОЮ початку громадської експертизи.

Згідно п. 4 Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, після надходження нашого письмового запиту щодо проведення громадської експертизи орган влади ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ:

  1. Видати у тижневий строк наказ (розпорядження) про проведення громадської експертизи та про заходи пов’язані з підготовкою матеріалів;
  2. Визначити особу (осіб), відповідальну (відповідальних) за забезпечення взаємодії з нами у проведенні громадської експертизи, зазначивши прізвище, ім’я, по батькові та посади цієї особі (цих осіб) у наказі (розпорядженні) про проведення громадської експертизи;
  3. Протягом трьох днів з моменту видання наказу (розпорядження) довести його зміст до нашого відома;
  4. Утворити у разі потреби робочу групу для підготовки матеріалів із залучення наших представників;
  5. Розмістити у тижневий строк інформацію про надходження нашого запиту щодо проведення громадської експертизи та заходи, що будуть здійснені органом виконавчої влади з метою сприяння у її проведенні, на офіційному веб-сайті цього органу влади;
  6. Надати нам як інституту громадянського суспільства матеріали або завірені в установленому порядку.

 

Тепер давайте спів ставимо те що ми мали отримати з тим що ми отримали в реальності. Запит було подано у п’ятницю, отже час на відповідь у РДА був до наступної п’ятниці. Тиждень спливав, але ніякого зворотного зв’язку я не отримував. У другій половині п’ятниці я спілкуючись з представником влади, назгадав про те що направив до РДА запит на проведення громадської експертизи, сьогодні фактично останній день коли я маю отримати відповідь, але реакції поки що ніякої немає. На що отримав відповідь, йому відомо про мій запит, і що працівники районної ради запитували у нього «Хто такий Андрій Сільченко і що за експертизу Він зібрався тут влаштувати». Я так розумію що весь цей тиждень у них пішов на те, щоб розібратись, що ж таке на справді ця громадська експертиза і як вони мають реагувати на мій запит. Для мене це було здивуванням, адже у запиті я залишив усі свої контактні дані, за допомогою яких вони могли зв’язатися і з’ясувати питання, які виникли у них щодо експертизи.

Я запланував візит в РДА на наступному тижні, щоб з’ясувати, як справи з моїм запитом і чому немає ніякої реакції. Але прийшовши в вечері додому, перевіривши свою електронну скриньку, побачив серед інших листів лист зі Жмеринської РДА який надійшов на мою скриньку 17 червня 2011 р. о 13:07. Цей лист містив текст:

Hello u-kraina,

Best regards,
Жмеринська mailto: gmrrda@ukrpost.ua

Я так розумію, що фразу Hello u-kraina згенерувала поштова програма, з першої частини електронної пошти моєї громадської організації u-kraina@ukr.net і людина яка давала відповідь навіть не приклала зусиль, щоб змінити цей текст на адекватний для ділової переписки або хоча б просо видалити його. Але були і хороші новини. У листі було два прикріплених файли, власне щось схоже на офіційну відповідь на мій запит і додаток з деякими документами які я просив надати у своєму запиті.

Від 17.06.2011 р. № 01-44-1279На 8 від 10 червня 2011 р. Жмеринська міська громадська організація « Унікальна Україна»

 

На Ваш запит від 10 червня 2011 року №8 щодо проведення громадської експертизи, який надійшов до районної державної адміністрації 14 червня 2011 року, у відповідності до Закону України « Про доступ до публічної інформації» направляємо Вам запитувану інформацію, а саме:

1. 25 сесією районної ради 5 скликання від 17 грудня 2009 року затверджено « Районну Комплексну програму розвитку культури та духовного відродження на період до 2014 року», якою в тому числі передбачено фінансування і розвиток Жмеринського районного будинку культури до 2014 року. (додається)

2. Протягом 2010- 2011 років на утримання та розвиток районного будинку культури було витрачено: у 2010 році – 716114грн., а саме:

    1. Заробітна плата з нарахуваннями – 438005грн.
    2. Придбання господарських, канцелярських товарів та палива – 21501грн.
  1. Послуги зв’язку, поточний ремонт, медичний огляд водія, технічний огляд автомобіля податки та збори – 31481грн.
  1. Видатки на відрядження – 1802грн.
  2. Комунальні послуги – 71526грн.
  3. Придбання комп’ютерної техніки, різдвяної зірки – 6600грн.
  4. Капітальний ремонт фасаду та сцени, виготовлення проектно-кошторисної документації – 145174грн.

У першому півріччі 2011р. – 340962грн., а саме:

1. Заробітна плата з нарахуваннями – 207150грн.

2. Придбання господарських товарів, палива – 4667грн

3. Послуги зв’язку, поточний ремонт, медичний огляд водія,

технічний огляд автомобіля – 37672грн.

4. Видатки на відрядження – 492грн

5. Комунальні послуги – 37473грн.

6. Капітальний ремонт фасаду – 53500грн.

3. Районний будинок культури надає послуги населенню лише відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 5 червня 1997 року №534 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності» та наказу Міністерства культури і мистецтв України від 21.12.1999 року №732/306/152 «Про затвердження Порядку надання платних послуг закладами культури і мистецтв».

4. Районний будинок культури надає послуги населенню відповідно до наказу по відділу культури і туризму райдержадміністрації №7 від 3 лютого 2003 року і зареєстрованому в міськрайонному управлінні юстиції . З метою розширення кількості та якості послуг населенню до даного наказу вносились зміни по переліку послуг в 2007 та 2009 роках.

5. В 2010 році від надання платних послуг РБК надійшло 26962,08грн. На утримання РБК з урахуванням залишку на 01.01.2010р. використано 33403,90грн. В першому півріччі 2011 р. надійшло 11212,20 грн., використано – 10631,99 грн.

6. Благодійних коштів у 2010 році не надходило, у 2011році їх надійшло 1505 гривень..

Додатково повідомляємо, що відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 1 червня 2011 року №241 «Про доступ до публічної інформації» відповідальною за організацію доступу до публічної інформації, розпорядником якої є райдержадміністрація визначено керівника апарату райдержадміністрації Москальчук Т.Г.

Одночасно ставимо до відома, що у відповідності із п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади», якщо інформація містить документи обсягом більше 10 сторінок, то запитувач здійснює оплату вартості фактичних витрат.

Перший заступник

голови райдержадміністрації Олександр МОНАСТИРСЬКИЙ

вик. Слащук Л.В. тел.5-00-07

Також до цього документу було додано рішення Жмеринської районної ради «Про районну Комплексну програму розвитку культури та духовного відродження на період до 2014 року», а також додатки на 9 аркушах, в яких була інформація про заходи з реалізації Програми розвитку культури та духовного відродження на період до 2014 року.

Почавши вивчати отримані матеріали, я відразу ж звернув увагу на декілька недолугостей в тих документах, які мені надіслали.

Давайте на хвилинку повернемось назад, і пригадаємо коли я відніс запит до райдержадміністрації. Це було 10 червня 2011 року, про що на моїй копії є відповідна відмітка. Тепер читаємо перший абзац відповіді яка надійшла з РДА:

«На Ваш запит від 10 червня 2011 року №8 щодо проведення громадської експертизи, який надійшов до районної державної адміністрації 14 червня 2011 року….»

Що означає лист надійшов до районної державної адміністрації 14 червня?

Де лист знаходився 4 дні?

Можна було б припустити, що проблема в тому, що лист я приніс в п’ятницю, у другій половині дня, і в той самий день він не попав до відповідальної особи (хоча звісно це не аргумент), потім ще було два вихідних дні, але якимось дивним чином цей лист не існував ніде аж до вівторка. Уявляю собі що відбувається з листами які надходять звичайною поштою, особливо коли лист не рекомендований і немає жодних відміток, за якими можна визначити час надходження листа.

Далі у листі ніби даються відповіді на питання, які ставились у запиті, а наприкінці листа мені повідомили що:

«Відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 1 червня 2011 року № 241 «Про доступ до публічної інформації» відповідальною за організацію доступу до публічної інформації, розпорядником якої є райдержадміністрація визначено керівника апарату райдержадміністрації Москальчук Т.Г»

Я не до кінця зрозумів навіщо мені про це було знати, але можна припустити, що саме цю людину вповноважили взаємодіяти зі мною щодо проведення громадської експертизи. Окрім того посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» повідомили, що у разі, якщо інформація містить документи обсягом більше 10 сторінок, то запитувач здійснює оплату вартості фактичних витрат.

Цей пункт я теж не знав як розуміти, або таким чином мене повідомили, що поки я не компенсую витрати, документів я не отримаю або попередили, що за надіслані матеріали потрібно буде розрахуватися.

Одним словом, залишалось багато незакритих питань, і я з нетерпінням чекав на паперовий варіант відповіді. Оскільки, згідно п.4 Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, після надходження нашого письмового запиту щодо проведення громадської експертизи орган влади має надати нам, як інституту громадянського суспільства матеріали або завірені в установленому порядку їх копії.

Минув ще один тиждень, але відповідь від РДА в паперовому вигляді ми так і не отримали.

Тоді я вирішив спробувати зв’язатись з пані Москальчук Т. Г., на яку було посилання в електронному листі з райдержадміністрації. Я зателефонував, представився, і пояснив, що телефоную з приводу запиту на проведення громадської експертизи, що хотів би зустрітись і з’ясувати деталі з цього приводу. На що почув у відповідь, що пані Москальчук вперше чує про мене, про громадську організацію, яку я представляю, а тим більше про якусь там громадську експертизу. Я сказав, що у листі, який я отримав від РДА, вказали, що відповідальною за організацію доступу до публічної інформації, розпорядником якої є райдержадміністрація, визначено керівника апарату райдержадміністрації Москальчук Т.Г., тому я зателефонував саме до неї. Пані Москальчук відповіла, що зараз вона дуже зайнята, і щоб ми повернулись до цього питання пізніше.

Не очікуючи паперового варіанту документів від райдержадміністрації, ми почали проводити аналіз того, що отримали в електронному вигляді. Вивчаючи матеріали, я звернув увагу на декілька моментів. Найперше враження, яке у мене склалося, коли я познайомився з «Програмою розвитку та духовного відродження на період до 2014 року», що заходи та витрати внесені що даної програми, направлені далеко не на розвиток культури або духовного відродження, як написано в назві документу, а на поточні та капітальні ремонти приміщень, придбання автотранспорту, техніки, меблів і тому подібне. Звичайно, необхідно підтримувати будівлі у належному стані, заклади культури мають також бути забезпечені необхідною технікою та транспортними засобами, щоб забезпечувати поточну діяльність, меблі теж з часом виходять із ладу і є необхідність їх оновлювати. Але скажіть, будь-ласка, що все це має до розвитку та духовного відродження? Чому жодної копійки у даній програмі не передбачили для навчання персоналу, або залучення спеціалістів для розробки професійного стратегічного плану розвитку, чи проведення соціологічного дослідження в громаді для пошуку нових видів послуг, які заклади культури можуть надавати населенню в результаті чого б авторитет і популярність таких заходів в громаді б зростав і вони дійсно могли б виконувати покладені на них функції у повному обсязі. Оскільки за даними останніх досліджень на сьогоднішній день будинки культури у маленьких містах та селах задіяні на 10-15 відсотків. Чи не варто замислитись над тим, як раціональніше використовувати кошти громади? Особливо в умовах, коли кількість цих коштів обмежена.

В даній ситуації ініційована нашою організацією громадська експертиза мала стати першим кроком до зміни підходу у розробці планів розвитку закладів культури, коли на перше місце ставляться не будівлі і обладнання, а потреби громади. І кошти розподіляються таким не таким чином, щоб утримувати величезні будівлі та інфраструктуру, якими ніхто не користується замість того, щоб реформувати сферу таким чином, коли громада буде активно користуватись цими закладами. Що в свою чергу дасть змогу залучити додаткові кошти від самої громади, яка буде усвідомлювати користь закладів культури.

Глибше вивчивши отримані матеріали, ми зрозуміли, що для якісного дослідження галузі нам потрібно ознайомитись ще з великою кількістю додаткових документів, поспілкуватися з посадовцями і працівниками закладів культури. Для цього нам потрібно надіслати запит на отримання цих матеріалів, але ж формально ми не отримали офіційної відповіді ще на сам запит. Тому через деякий час, так і не отримавши листа, я пішов до райдержадміністрації, щоб з’ясувати причину.

На цей раз мені все таки вдалося потрапити до пані Тетяни Москальчук. Я зайшов до кабінету, представився і розповів стосовно якого питання я прийшов. Зав’язалась розмова, але мені навіть не запропонували присісти на стілець… Я присів без запрошення, оскільки бесіда обіцяла бути довгою.

Отож я нагадав, що 10 червня 2011 року я подав до районної державної адміністрації запит на проведення громадської експертизи. Згідно пункту 3, 4 Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року N97б, орган влади у тижневий строк мав надати нам, як інституту громадянського суспільства матеріали або копії, завірені в установленому порядку. З нез’ясованих причин ми їх не отримали. Також мав бути виданий наказ або розпорядження про проведення громадської експертизи та про заходи, пов’язані з підготовкою матеріалів, і в триденний строк про цей наказ мали повідомити нашу організацію. Ніякої інформації про наказ чи розпорядження нам теж не надійшло. Інформація про надходження запиту на проведення громадської експертизи мала бути оприлюднена на офіційному веб-сайті органу влади, але як з’ясувалось такого веб-сайту не існує.

Мені відповіли, що наш запит сформульований не чітко, з нього не можливо зрозуміти, що ми взагалі хочемо від райдержадміністрації. Взагалі, якщо ми хотіти щоб райдержадміністрація видала наказ або розпорядження про проведення експертизи, ми мали попросити їх про це у своєму запиті. Звісно приємно, що представників інституту громадянського суспільства вповноважили розповідати органам виконавчої влади, які і коли їм потрібно видавати розпорядження, але думаю, що все таки кожен має займатись своєю справою і робити це професійно. Друге, що на думку пані Тетяни Москальчук ми не допрацювали, це те, що не вказали у запиті, що матеріали для проведення експертизи нам потрібні у вигляді, який передбачає Постанова №976, а саме, це мають бути оригінали, або копії завірені в установленому порядку. Мені важко уявити, як електронний лист з текстом «Hello u-kraina,» можна вважати офіційним документом.

Окрім того, перед тим як подавати запит до органу влади, нам спочатку потрібно вивчити всю дотичну законодавчу базу, а не спираючись на одну Постанову Кабінету Міністрів вимагати від органу влади матеріали для проведення якихось там експертиз. І взагалі, перед тим, як ініціювати експертизу потрібно було порадитись з райдержадміністрацією, в якій саме галузі дану експертизу потрібно провести.

Наш запит ґрунтувався на двох документах Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939 – VI та пункті 3, 4 Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року N 97б, І ми виявили стільки порушень та недолугостей з боку влади. Мені цікаво, наскільки погіршиться ця картина, коли ми вивчимо ще й всю дотичну законодавчу базу? А ми її таки вивчимо!

Далі в нашій розмові було ще декілька тез, які з етичних міркувань я не включив до свого опису, але десь після сорока хвилин розмови, нам все ж таки вдалося перевести бесіду у мирне русло. У мене з’явилось відчуття, що мене почали чути. Нарешті мені вдалося донести думку про те, що метою проведення громадської експертизи не є виявлення якихось порушень або недоліків в роботі. Що, фактично, громадська експертиза – це безкоштовна послуга громадської організації, яка має на меті підвищити ефективність роботи органу влади.

Ось такими були наші перші кроки у проведенні експертизи. Ми натикнулись на багато камінців, починаючи цей шлях. Але встигнувши відчути потужність механізму громадської експертизи, ми глибоко переконані у тому, що коли доведемо нашу експертизу до завершення, це стане не завершенням процедури, а початку великих перетворень у стосунках між громадою і владою.

Отже в ході нашої експертизи ми побачили декілька можливостей для співпраці з будинком культури, які дали нове життя цьому закладу, і принесли б чимало користі місцевій громаді. Як я вже зазначав вище, в громаді є попит на місця, де можна цікаво та з користю провести свій вільний час. Це мають бути клуби за інтересами, художні студії і тому подібне. Але для їх функціонування у громадських організацій не вистачає ресурсів. Оскільки переважно такі клуби безкоштовні для їх відвідувачів, організації, які створюють такі клуби витрачають власні кошти на оренду приміщень, комунальні платежі та адміністративні витрати. Натомість у власності управлінь культури пустують великі приміщення, на утримання яких у будь якому разі витрачаються бюджетні кошти. Чому б наприклад не надати в оренду по пільгові ціні ці приміщення для громадських організацій, які власними силами організовували роботу клубів та гуртків. По перше в такому разі будинок культури почне діяти ефективніше, а по друге громадські організації зможуть залучити додаткові кошти від громади і донорських організацій. Також в місті є багато музичних колективів, які не мають де проводити свої репетиції. Чому б не надати їм можливість займатися на базі будинку культури? В свою чергу ці колективи могли б проводити благодійні концерти і знову ж таки залучати додаткові кошти на розвиток районного будинку культури. Одним словом, можливостей для ефективної та взаємовигідної співпраці безліч. Але на мою думку є декілька факторів які гальмують цей процес. По перше має змінитися підхід влади до своїх повноважень та обов’язків, які прописані в Конституції України:

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Люди також повинні вивчати та відстоювати свої права. Тому що тільки за умови активної участі людей можна побудувати правову державу, яка дбатиме про своїх громадян

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *