Close
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages

26.05.2010

Толерантність у міжкультурних відносинах

d0bfd0bed181d0bbd0b8-d0bfd0b5d180d0b5d0bcd196d0bdЩо це таке? Нащо воно потрібне? Якщо перекласти назву статті рідною мовою, ближчою до народу, то виглядає це так: «Будь спокійним та доброзичливим. Не тицяй пальцем на негрів, арабів, китайців та інших іноземців. Вони теж люди та знаходяться у тебе в гостях». Проте українців подібний розклад справ якось все більше хвилюю та рівня доброзичливості у суспільстві не підвищує.

Як врятувати скрутне становище не-українців, до яких нейтрально-вороже ставляться аборигени вітчизняних просторів? Або як довести власним співвітчизникам можливості налагодження корисного міжкультурного діалогу? Вирішення цих проблем взяли на себе учасники молодіжного проекту «Посли перемін», якій є частиною великого міжнародного проекту «Навігатори між культур». Все це реалізовується кількома партнерськими організаціями на чолі з Британською Радою в Україні.

Ініціатива створення мережі «Послів перемін» належить голові луганського Молодіжного Центру Регіонального Співробітництва Оксані Дехтярьовій. Відповідно, і розпочався проект зі східного регіону – Луганщини. Хоча в недалекому майбутньому планується зробити «Послів перемін» широкомасштабним проектом в багатьох областях України. Етапність проекту передбачали три сходинки до мети: тренінг з толерантності (грудень 2009), тренінг з проведення міжкультурного дослідження (квітень 2010) та презентація результатів мікро-досліджень (травень 2010). По завершенню учасники отримали титули «Послів перемін» та відповідні підтверджуючі сертифікати.

Основою проекту якраз і стали ті самі мікро-дослідження у мікро-групах з приводу міжкультурних макропроблем регіону. В той же час приклад Луганщини – це як зріз ситуації по всій Україні. Основними напрямками дослідження стали: відносини студентів різних національностей, виховання толерантності серед молоді, життя національних товариств області та можливості культурної взаємодії між різними народами.

До проекту долучилися молоді активісти виключно на волонтерській основі. До речі, це як індикатор: хто працює за гроші, а хто – за ідею. Так от, «ідейних» на Луганщині виявилося близько трьох десятків (з обласного центру та двох міст – Сєвєродонецька та Стаханова). Та й цього виявилося досить – настільки цікавими та корисними виявилися проведені мікро-дослідження.

Фінальна презентація напрацювань перетворилася на кіносеанс, демонстраційний майданчик та дискусійний клуб одночасно. Дійсно, треба вміти не тільки якісно виконати справу, але й спромогтися так донести її результати до аудиторії, «щоб пам’ятали». Порада на майбутнє: відеороліки, презентації з картинками та музичним супровідом вражають більше за якісні та грунтовні, але сухі наукові доповіді.

На згадку про Проект учасники отримали ще й довідник «Міжкультурні реалії Луганщини». До нього увійшли стислі матеріали всіх проведених мікро-досліджень, а також інформація про кожного молодого активіста з контактними даними. Свіжотитуловані «посли перемін» – це не просто випадкова купа людей, але об’єднання небайдужих, зацікавлених у собі та інших особистостей. Майбутнє починається з молоді. Але чи скрізь вона може впливати на ситуацію? Чи вистачить в неї сил виховати толерантність в учасників міжкультурних відносин?

Катерина Коптєва

6 Comments on “Толерантність у міжкультурних відносинах

Волошка
27.05.2010 at 20:08

Мені здається, що виховати в тих людей, які агресивно ставляться до негрів, циган і т.д.,толерантне ставлення, буде вкрай важко. А то й неможливо. Це так само, що переконати атеїста в існуванні й силі Бога. Можливо, трапляються поодинокі випадки, але це одиниці.
Хоча тренінги по толерантності я б і сама відвідала. Хоч і ставлюся до інших народів досить толерантно:)))
Проблема гніту міжкультурних народів є не лише в Україні, на це “страждають” багато країн. І всім відомі куклускланівці, і ще якісь там зграї показують свою ненависть на весь світ. Хоча, добре, стали трохи менше в ЗМІ показувати і розказувати про казусні випадки.

R0m@Nuke
27.05.2010 at 22:35

Ну можу посперечатися щодо того що атеїста не можна переконати у існуванні Бога бо на своєму власному досвіді у цьому переконався!!! Просто потрібно знайти шлях як йому це обяснити! А що до ставлення не до ” негрів ” а до Афроамериканців що за не толерантне ставлення до темношкірого населення! треба поважати їхній колір шкіри та релігію!!! Но як завжди є БАГАТО НО… а чи вони поважають нас??? чи вони ставляться толерантно до нас у нашій Країні??? коли ти йдеш по вулиці і виходять пару чоловік до тебе не Українського походження і розпочинають тебе бити то яке там толерантне ставлення до них може виникнути??

Віталій
28.05.2010 at 09:10

“Афроамериканець” доцільно вживати до осіб негроїдної раси, які приїхали чи живуть саме в Америці. Наприклад, людина, дід-африканець якої приїхав на ПМЖ до України ще за часів Союзу, претендує на “звання” афроукраїнець… До речі, якщо говорити про толерантність, то не “цигани”, а роми…

Катерина
28.05.2010 at 15:13

Толерантність виховати можна – якраз на тренінгах про це розказують. Є методи та засоби, але не завжди є бажання ними користатися. Особисті спостреження за динамікою відношення до неукраїнців протягом останніх кількох років показують: чим більше стає серед нас іноземців, тим гірше ставлення до них. Якщо раніше вони сприймалися як диво, то тепер – як загроза українцям. На мій погляд, нашими співвітчизниками керує страх бути витісненими іноземцями на обрій життя у власній країні.

Віталій
28.05.2010 at 15:19

Яку загрозу, на Вашу думку, несуть іноземці українцям?

Волошка
28.05.2010 at 20:08

“Ну можу посперечатися щодо того що атеїста не можна переконати у існуванні Бога…” я написала, до речі, що випадки трапляються, але поодинокі. Ну а вже щодо “негрів” і “циганів” – соррі!:))) Я знаю це, але написала машинально… До речі, щодо коментаря Катерини. У Вінниці наприклад, хлопці які вороже ставились до осіб негроїдної раси)), албанців, … і тому подібне, пояснювали це тим, що вони використовують українських дівчат, “забирають” їх в українських хлопців… А тепер відповідь тим хлопцям: це не “чужинці” такі, це наші дівчата в основному “ведуться” на хитрі штучки східних ловеласів, їх приваблює мрія про щасливе життя з романтичним непитущим, некурящим і ввічливим східним “принцьом”:))) Але, на жаль, (чи ж на щастя) занадто часто помиляються в обранцеві. Цю тему можна піднімати і піднімати, бо вона суттєва й актуальна… для Вінниці поки що. Ах да. До китайців ставляться з недовірою, бо вони ніби хочуть заполонити всі вільні простори куточків землі… Цікаво виходить: бояться господарювання китайців в Україні, а наймають їх бо вони найменше беруть за роботу і не зловживають спиртним на відміну від українців. Тож треба українцям насамперед задуматися над цим – не спиватися, а працювати на теперішніх робочих місцях китайців!!!:)))
Загрозу можуть принести не лише іноземці, але й свої… ..

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *