Close
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages

10.05.2011

ТИ НА АКЦІЇ ПРОТЕСТУ

«Страшно, коли влада вважає народ своїми рабами, але ще страшніше, коли народ з цим згоден». Це не про нас. Події, які останнім часом відбуваються в Україні, свідчать – настрої протесту в суспільстві невпинно посилюються, і це нормальна реакція кожної людини на нереалізовані надії і невиконані обіцянки влади. Певний час ми ще сподівались на зміни і чекали: хтось анонсованого можновладцями торжества права, дехто впровадження європейських цінностей, а більшість – того самого розрекламованого покращення життя вже сьогодні. Не судилося – чиновники, звично відмахнувшись від проблем народу, заклопотано зайнялися підвищенням своїх власних статків, роздратовано порадивши нам затягнути пояси, взяти у руки лопати та самим годувати свої родини. Проте, така «реформа» не влаштовує тих багатьох, хто замислився над простим питанням: «Лопата – це, без сумніву, добре, але навіщо тоді нам утримувати весь цей чиновницький бюрократичний апарат?». Рівень невдоволення в Україні зростає, і яких форм воно набуде, спрогнозувати неважко – соціальний вибух, непокора і відмова співпрацювати з аморальною владою.
Досвід багатьох країн, у тому числі і України, свідчить – молодь відмовляється сприймати несправедливість, навіть у завуальованій формі, і саме молоде покоління є найбільш активним учасником проявів незгоди і громадського опору. Це не подобається жодній владі, яка чекає від нас якщо не оплесків, то, у всякому разі, тваринної покори. І влада завжди готова жорстко боротися з незгідними, а тому настав час для розмови : як поводити себе на акції протесту . Думок і рекомендацій з цього приводу багато – від лояльно-м’яких до радикально-революційних. Наведені нижче поради просто реальні і допоможуть тобі зменшити ризик постраждати від дій міліціонерів під час участі у мітингу, демонстрації або пікеті. Такі знання у наш час необхідні, оскільки дуже часто міліція, замість охорони учасників мирних зібрань, виступає у ролі карального органу, за допомогою якого можновладці не тільки намагаються позбавити нас права публічно обурюватись їх діями та висловлювати свою думку, а і здійснюють репресії стосовно організаторів та активістів акцій громадського протесту.
Отже, почнемо.

1. «ВАШ МІТИНГ НЕ САНКЦІОНОВАНИЙ»

Цю безглузду у юридичному розумінні фразу можна почути від міліціонерів досить часто. Перед усім, запам’ятай – законодавство України встановлює повідомний, а не дозвільний характер організації акту протесту. Пояснюю: для проведення будь-якої мирної акції не потрібно отримувати у органу влади офіційного дозволу, достатньо лише проінформувати його про свої наміри. Таке право нам дає стаття 39 Конституції України, яка наголошує «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей».
Проаналізуємо прочитане.
По-перше: зверни увагу – Основний Закон України не встановлює конкретний проміжок часу, який дається організаторам для завчасного сповіщання органа влади про наміри щодо проведення масового заходу. В Конституції просто вживається термін – «завчасно », і до теперішнього часу точне тлумачення цього терміну відсутнє. У свій час Конституційний суд лише зазначив, що «тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян».
По-друге: як ти бачиш, у статті не зазначається спосіб сповіщання органу влади про наміри громадськості провести мітинг – ніде не вказано, що повідомлення повинно бути викладено у письмовій формі. Таким чином, гіпотетично проінформувати чиновників про свої наміри провести акцію можна навіть по телефону, проте ми живемо у час, коли поняття «презумпція невинуватості» перевернуто з ніг на голову, а тому, зазвичай, саме організаторам акції доводиться доказувати правоохоронцям законність проведення заходу, хоча, згідно із законодавством, саме міліціонери повинні довести протестуючим той факт, що акція проводиться з порушеннями.
Із всього вищесказаного робимо висновок – хоча закон цього не вимагає, але організаторам акції протесту бажано мати при собі копію листа з повідомленням органу влади про проведення мирного масового зібрання. Я би рекомендував у ньому зазначити:
– форму заходу (мітинг, демонстрація, похід тощо) з обов’язковим наголошенням на тому, що вона має мирний характер:
– місце проведення або маршрут руху заходу. При цьому важливо правильно вказати назву місця, де буде відбуватися акція, та конкретно окреслити межі території її проведення. Наприклад, іноді площа перед будівлею адміністрації, де ви бажаєте організувати мітинг, в офіційних документах називається сквером і якщо у листі-повідомленні до органу влади ви зазначили, що мітинг буде відбуватися на «площі», то правоохоронці мають можливість запропонувати вам покинути межі «скверу» і йти собі мітингувати на «площу», навіть якщо її і не існує.
Слід звернути увагу і на те, наскільки акція протесту буде заважати руху транспорту – саме це є чи не найбільш поширеною причиною, якою міліціонери виправдовують своє перешкоджання проведенню масового заходу;
– час початку і час закінчення акції, який треба зазначати з певним запасом – нічого страшного, коли мітинг закінчиться раніше, ніж вказано у повідомленні, але погано, коли міліція буде вимагати його припинити у самому розпалі ;
– прогнозовану кількість учасників;
– атрибути діловодства – дата написання, зворотна адреса, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка підписала повідомлення.
Добре, коли на другому примірнику листа з повідомленням проставлений реєстраційний штамп канцелярії органу влади про те, що лист ними отриманий. Проте іноді з цим виникають проблеми, і якщо тобі вже набридло бігати по службовим кабінетам і виконувати примхи чиновників на кшталт «Спочатку погодьте лист у начальника» або «Переробіть лист, бо він невірно складений», треба просто надіслати повідомлення до органу влади поштою – замовним листом із обов’язковим інформуванням про його отримання. При цьому відправнику видається офіційна довідка про те, що лист дійшов до адресату. Довідку приєднаємо до копії листа з повідомленням про проведення акції і все гаразд – передбачена Конституцією України процедура завчасного повідомлення органу влади повністю виконана.

А отже, на погрозливий ультиматум міліціонерів: «Ваш мітинг не санкціонований, вимагаємо його припинити і всім розійтися», пред’являємо їм другий примірник надісланого до органу влади листа з повідомленням про проведення акції (з наклеєною на нього довідкою пошти про вручення адресату), додаємо копію статті 39 Конституції України, а після цього ввічливо пропонуємо правоохоронцям пред’явити рішення суду про заборону проведення мирного заходу.
2. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ З МІЛІЦІЄЮ: КОНТРОЛЮЄМО, НЕ ПРОВОКУЄМО І АГІТУЄМО

Слід зрозуміти, що українська міліція – це воєнізована структура з жорсткою дисципліною і схильністю вирішувати поставленні завдання виключно з позиції сили і примусу. Правоохоронці проходять спеціальну підготовку, а тому завжди діють організовано, використовуючи раніше напрацьовані та відшліфовані під час занять методи припинення акцій громадської непокори (згадай блискавично проведену ліквідацію підприємницького Майдану). Висновок: міліціонерам необхідно протиставити не менш досконалу організацію і дисципліну.

Для цього необхідно:
1. Створити з числа активістів окрему «групу спостереження», члени якої будуть постійно слідкувати за правоохоронцями під час акції, а у випадку чинення ними протиправних дій – фіксувати їх за допомогою відео та фотоапаратури. Зрозуміло, що «група спостереження» контролює хід проведення акції протесту та поведінку міліціонерів зі сторони, а члени групи безпосередньої участі у заході не приймають, оскільки за жодних обставин вони не повинні бути затримані. Їх задача – не втручатись у конфлікт і штовханину з правоохоронцями , навіть для захисту товаришів, а з витримкою та розумом документувати незаконні дії міліціонерів. Від цього буде значно більше користі, адже залишившись на волі саме активісти «групи спостереження» будуть займатися вкрай необхідними справами: направленням відзнятих матеріалів у ЗМІ, написанням скарг у прокуратуру, пошуком адвокатів для затриманих, організацією пікетування райвідділу, а також виступати у якості свідків у суді.
Відео або фотозйомку необхідно здійснювати з урахуванням того, що отримані матеріали будуть використовуватись, як доказ неправомірних дій конкретних міліціонерів. А тому не слід обмежуватись тільки панорамними планами «битви», необхідно фіксувати обличчя, погони, амуніцію крупними планами, що дозволить провести впізнання винних співробітників.
Сам метод проведення відеозйомки залежить від обставин, що склалися на місці події. Якщо правоохоронці поводять себе не дуже агресивно, можна спробувати знімати їх відкрито, акцентуючи увагу на фіксації закликів організаторів до міліції з проханням не заважати проведенню мирного і законного зібрання або знімаючи перемовини активістів з міліцейським керівництвом. Як правило, міліціонери не бажають стати «зірками екрану» і вкрай негативно ставляться до проведення відеозйомки, обурюючись і заявляючи нісенітниці: «Ви не маєте права мене знімати – я на службі» або «Ви порушуєте мої конституційні права».
Це не так, оскільки:
– стаття 34 Конституції України наголошує – всі громадяни України мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів;
– стаття 3 Закону України «Про міліцію» вказує, що діяльність міліції є гласною;
– стаття 302 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію;
– стаття 5 Закону України «Про інформацію» дає кожному право на можливість вільного одержання, використання та поширення інформації, необхідної для реалізації  своїх прав, свобод і законних інтересів. .
Таким чином, якщо міліцейський чиновник вимагає від тебе припинити зйомку, чомусь при цьому посилаючись на Конституцію України, ввічливо запитай, яку саме статтю Конституції ти порушуєш (при висуненні звинувачення у порушенні закону міліціонер зобов’язаний чітко повідомити, який пункт, статтю, параграф ти порушуєш і в чому полягає сутність порушення), а після його розгубленого мовчання, роз’ясни правоохоронцю, що під час виконання своїх обов’язків він є публічною особою, інформація тобі необхідна для реалізації своїх прав та свобод і взагалі ти знімаєш на камеру не особисто його, а хід перемовин з організаторами масового заходу.

Проте, якщо міліціонери перейшли від розмов до активних силових дій – зйомку краще проводити приховано, у противному випадку шанси втратити відеокамеру та бути затриманому самому підвищуються до 100 відсотків, а цього, ще раз наголошую, необхідно уникнути, щоби у подальшому мати змогу допомогти своїм товаришам.
Що робити далі з отриманими матеріалами ти знаєш – «YouTube» ще працює і, мушу відзначити, Міністр внутрішніх справ на відео з фактами порушення його підлеглими прав громадян реагує досить принципово. До того ж скарга, підкріплена диском з відеозаписом, завжди розглядається прокуратурою більш ретельно.

На «групу спостереження» покладається інше, не менш важливе завдання – невідкладно інформувати про вчинені міліцію порушення і застосоване до учасників акції насилля. Для цього у «мобільниках» членів групи повинні бути записані номери телефонів людей, які можуть надати допомогу (правозахисники, адвокати, журналісти) та державних установ, які зобов’язані реагувати на повідомлення громадян про порушення їх прав і свобод (прокуратура, міліція, приймальня місцевої адміністрації).
Таким чином, у випадку, коли правоохоронці активізувались і, роздаючи стусани, почали тіснити учасників акції, алгоритм дій простий: один з членів групи фіксує на відеокамеру дії міліції ( в першу чергу, застосування нею спецзасобів), а інший невідкладно телефонує до тієї ж міліції за номером «1-02» ( розмови по цій ліній обов’язково записуються на магнітні носії, а такий запис зайвий доказ на вашу користь) і повідомляє про побиття людей під час мирного зібрання та вимагає прибуття на місце події головного міліцейського начальника. Потім – телефонуємо до прокуратури, викликаємо на місце події представників ЗМІ, правозахисних організацій тощо.

Далі. У будь-якому випадку не треба ображати і принижувати міліціонерів, навпаки потрібно схилити їх до невжиття радикальних насильницьких дій стосовно учасників акції, навіть за умови отримання міліціонерами такого наказу. Рядові співробітники міліції – звичайні люди з такими ж життєвими проблемами та негараздами, і багато у чому вони мовчазливо згодні з мітингувальниками. Проте, особисті образи та відкрито висловлене презирство до правоохоронців нічого, крім агресії у відповідь, у них викликати не може – і це нормальна психологічна реакція людини. Можна вигукувати будь-які лозунги про можновладців, але скандувати «Менти – козли» я би не радив – отримавши наказ про припинення акції, вони, без жодних сумлінь і навіть із задоволенням, поквитаються з її учасникам насамперед тому, що не можливо співчувати людям, які називали тебе «козлом».
Колись більшовики вели активну комуністичну пропаганду серед матросів і солдат, схилили їх на свій бік, чим власне і забезпечили перемогу під час Жовтневого повстання. Використовуйте ті ж методи – майте декілька плакатів на кшталт «Міліція – ти з народом?», «Міліціонер – не бий, серед нас твій син!», через гучномовець нагадуйте міліціянтам про те, що мирні зібрання дозволяються Конституцією і будь-яке розпорядження про їх припинення є злочинним наказом. Буде психологічно корисним підійти до міліціонерів, які стоять в оточенні, пригостити цигаркою, поговорити «про життя», пояснити мету акції з акцентом на те, що вона захищає і їх права, сказати, що ти розумієш – міліціонери люди підневільні та запропонувати їм не діяти жорстоко при отриманні команди про розгін заходу.
Якщо впадає у очі, що кількість правоохоронців (особливо із спеціального підрозділу «Беркут») у якомусь місці явно перевищує звичайну концентрацію – це погана ознака, і тому необхідно спрацювати на випередження, попередивши через гучномовець присутніх: «У нас мирне зібрання, але ми готові до будь-яких провокацій. Тому пропонуємо керівникам міліції утриматись від застосування силового варіанту, у відповідь на що з свого боку гарантуємо відсутність ексцесів та порушень під час проведення заходу. Організатори мирного зібрання завжди готові до перемовин і обговорення з міліцією спільних шляхів запобігання провокаціям і насильству».
3. СИЛОВЕ ПРОТИСТОЯННЯ.

Погано, якщо до цього дійшло. Штовхатися та битися з міліцією – не головна мета акції протесту, але буває так, що цього уникнути не вдається, і на такий випадок певні знання тобі не завадять.
Взагалі, тактика дій правоохоронців по силовому припиненню масових заходів не змінюється вже протягом тривалого часу: на початковій фазі місце проведення акції протесту оточується, із загального натовпу виділяються організатори і найбільш активні її учасники, потім силові підрозділи розсікають натовп і розмежовують його на кілька окремих частин, далі проводиться затримання і термінове вивезення до райвідділу лідерів та активістів акції протесту, а для інших учасників створюються коридори, по яким їх поступово витісняють з місця проведення заходу, доступ до якого відразу блокується спеціальними щитами та бар’єрами. Всі ці дії, як правило, супроводжуються психологічним тиском на протестуючих (йдуть погрозливі попередження по гучномовцю, міліціонери грюкають кийками по щитах) та застосуванням фізичної сили, а іноді і спеціальних засобів.
Що необхідно знати.

По-перше, коли і як правоохоронці мають право застосовувати фізичну силу. Цитуємо і коментуємо Закон України «Про міліцію»: «Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов’язків» (стаття 13). Зверни увагу на важливу деталь – для припинення протидії ЗАКОННИМ вимогам, протидія НЕЗАКОННИМ забаганкам правоохоронців – діяння, яке не повинно тягнуто за собою застосування міліцією насильства. Крім цього співробітники міліції мають право крутити руки і махати кулаками лише у відповідь, коли протидія їх вимогам здійснюється із ЗАСТОСУВАННЯМ СИЛИ.
Висновок: необхідно голосно повідомляти правоохоронців, що їх вимоги незаконні, а замість активної штовханини з міліцією, можна чинити їй пасивний опір – просто сісти на землю, як це зробила одна з вчительок на мітингу викладачів шкіл у Києві. За таких умов правоохоронці повинні лише бережно взяти тебе на руки і акуратно віднести у бік. Для міліції це єдиний з точки зору закону правильний варіант дії у такій ситуації, при відсутності активного опору з боку демонстрантів правоохоронці повинні діяти тільки так. Зрозуміло, що у наших реаліях це може не спрацювати (де закон, а де ми), але не забувай, що всі дії міліції фіксуються на відео «групою спостереження», і запис буде свідчити, що, на відміну від міліціонерів, ти законодавства не порушував.
Якщо ти побачив, що правоохоронці «прийняли» твого товариша і завзято волочуть його кудись із загального натовпу, невідкладно зверни увагу на це інших людей – необхідно всім спільно оточити правоохоронців, ставши у них на шляху завадити пересуванню, голосно розпитувати «А куди ви його тягнете?» та постійно умовляти відпустити затриманого. Краще, коли до цього долучаться дівчата – вони можуть зімітувати істерику з приводу затримання нареченого, наробити більшого галасу та і міліціонери взагалі не люблять з ними зв’язуватись.
Не віддавайте своїх і «чоловікам у цивільному» – міліціонер, який несе службу по охороні громадського порядку, повинен бути у форменному одязі.

По-друге: коли і як правоохоронці мають право застосовувати спеціальні засоби – резинові кийки, наручники, сльозоточивий газ, водомети і навіть службових собак. Стаття 14 Закону України «Про міліцію» вказує, що всі ці атрибути демократії можуть використовуватись правоохоронцями у наступних випадках :
– для самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;
– для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;
– для відбиття нападу на будівлі, приміщення, і транспортні засоби або їх звільнення в разі захоплення;
– для затримання і доставки в міліцію осіб, які вчинили правопорушення, якщо вони чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;
– для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров’я людей;
– для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю;
– для звільнення заложників.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби:
– до жінок з явними ознаками вагітності;
– до осіб похилого віку;
– до осіб з вираженими ознаками інвалідності;
– до малолітніх.
Але, якщо вказані категорії громадян вчиняють груповий чи збройний напад (опір), що загрожує життю і здоров’ю людей або працівників міліції, правоохоронці можуть застосувати до них не тільки фізичну силу чи спеціальні засоби, а і вогнепальну зброю (стаття 12 Закону України «Про міліцію»).

Використання міліцією спеціальних засобів має свою специфіку і чіткі обмеження. Запам’ятай:
– забороняється завдання ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу, статевих органах;
– наручники повинні зніматися з рук кожні 2 години на 5-10 хвилин для поновлення кровообігу рук;
– при застосуванні сльозоточивих речовин, забороняється прицільна стрільба зарядами с речовиною по правопорушниках, розкидання і відстрілювання таких зарядів у натовп, повторне застосування їх в межах зони ураження в період дії сльозоточивих речовин;
– речовини сильної дії («Черемуха – 1», «Сирень», «Облако»), застосовуються тільки на відкритій місцевості;
– водомети застосовуються при температурі атмосферного повітря не нижче 0 градусів по Цельсію;
– світло-шумові гранати застосовуються на відстані не ближче 2-х метрів від людини;
– патрони з гумовою кулею відстрілюються на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг;
– у місцях з масовим перебуванням людей забороняється патрулювання з службовими собаками без намордника, службовий собака повинен утримуватись на короткому повідку.
Про наміри використати спеціальні засоби міліція обов’язково повинна попередити . При зверненні до великої групи людей попередження повинно бути висловлено через підсилювачі звуку, і не менше як два рази з наданням часу, достатнього для реагування на нього.

По-третє: якщо тебе затримали і доставили до райвідділу міліції , ти вправі сам обирати модель поведінки – від показового героїзму «жертви режиму» (поважаю, але не раджу) до здивованого невдоволення випадкового перехожого, який негадано опинився не в тому місці і не в той час (більш ефективно для звільнення). Але у будь-якому разі, перед усім, необхідно з’ясувати – скоєння якого порушення тобі інкримінують. Як це не дивно, але завдяки багатій уяві правоохоронців, тут можливі різні варіанти – від звинувачень у порушенні порядку проведення мітингів до пошкодження плитки на Майдані.

Розглянемо окремі норми законодавства, які найчастіше використовуються міліцією для притягнення до відповідальності учасників акцій протесту.

КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Стаття 185 «Злісна непокора законному розпорядження або вимозі працівника міліції». Саме ця, улюблена для кожного правоохоронця стаття, найбільше застосовується для покарання учасників акції громадської непокори. Спитаєш, чому? Все просто – вона надає можливість заарештувати людину на строк до 15 діб, а значить, ізолювати його від інших і позбавити права одразу після затримання оскаржувати незаконні дії міліції. Для цього необхідна дрібничка – рапорти від двох правоохоронців, які засвідчать, що ти не виконував їх вимоги.
Разом з тим, рішення щодо покарання по вказаній статті приймає тільки суд і якщо повезе з суддею – у тебе є шанс не стати в’язнем сумління. У судовому засіданні наполягай на тому, що ти не тільки не чинив злісної непокори працівникам міліції та не оказував їм ніякого фізичного опору, а і взагалі навіть не учасник мітингу – просто стояв і слухав промови, бо було цікаво. Повідом, що співробітники міліції при затриманні не проінформували, яку статтю, пункт чи параграф законодавства ти порушував, просто перебуваючи у многолюдному місці, зажадай пояснень, чому із значної кількості людей міліціонери затримали саме тебе. Вимагай запрошення на засідання свідків з «групи спостереження», які будуть свідчити на твою користь та перегляду відзнятого ними відеоматеріалу з місця події. Вислови думку про те, що ти, хоча і не являєшся учасником акції, проте вважаєш, що вимоги міліціонерів припинити дозволене Конституцією мирне зібрання, не можуть бути визнані законними. Наголошуй, що в діях правоохоронців вбачаються ознаки вчинення кримінального злочину, відповідальність за який передбачається статтями Кримінального кодексу України – 371 «Завідомо незаконні затримання, привід або арешт» та 340 « Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій».
Стаття 185-1 «Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій». Цікава стаття, в першу чергу тим, що сам порядок організації і проведення перерахованих видів мирних зібрань детально у жодному законодавчому документі на встановлений, а ось покарання за порушення не визначеного порядку існує. Важливо те, що за порушення цієї статті для рядового учасника акції передбачається лише штраф, адміністративний арешт до 15 діб застосовується тільки до організаторів акції або за повторне, вчинене протягом одного року, аналогічне порушення.
Як себе поводити, щоби не опинитись за ґратами, думаю, зрозуміло: доводь, що ти не організатор заходу (протилежному твердженню доказ єдиний – твоє прізвище і підпис на листі-повідомленні органу влади про проведення мирного зібрання). Вимагай обґрунтовано пояснити, в чому конкретно полягало скоєне тобою порушення, яку статтю або пункт і якого законодавчого акту про мирні зібрання ти порушив. Дій по вже обговореній схемі: йшов мимо, побачив гурт людей, стало цікаво, став послухати промови, нічого не порушував, схопили, не сказавши за що, цьому є свідки і так далі.
Якщо тебе, незважаючи на незаперечність наведених доводів, таки призначать винним у порушенні однієї з вказаних статей, вимагай застосування мінімального покарання у вигляді штрафу , наполягаючи на тому, що ти затриманий вперше і не можеш бути визнаним злісним правопорушником.

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕК УКРАЇНИ

Іноді учасникам акції після затримання висувають звинувачення у порушенні Кримінального кодексу України. Тут у правоохоронців вибір також досить обширний, але найчастіше застосовуються статті 279 «Блокування транспортних комунікацій» та 293 «Групове порушення громадського порядку». Притягнення до кримінальної відповідальності – справа серйозна, а тому займатися твоїм захистом повинен адвокат, який вміло використає твою грамотну поведінку під час акції, наявність відео матеріалів і свідків на користь захисту. Від тебе вимагається тільки одне – не розклеюватись та повідомити правоохоронців, що ти потребуєш юридичної допомоги фахівця в області права і без адвоката жодних пояснень давати не будеш, тим більш підписувати протоколи або інші документи.

Разом з тим, необхідно знати, що відповідно до статті 155 Кримінально-процесуального кодексу України, взяття під варту, як запобіжний захід, застосовується лише у справах про злочини, за які законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. Згадані вище статті 279 та 293 Кримінального кодексу України покарання у вигляді позбавлення волі взагалі не передбачають (лише штраф, арешт, виправні роботи та обмеження волі), отож до розгляду справи у суді міліціонери не мають права брати тебе під варту, а повинні відпустити додому.

Більше докладно про порядок і терміни затримання, а також рекомендовану під час цього поведінку, ти можеш узнати у статтях “Ти і міліція” та  “Ти у міліцейській камері” .
4. ВАЖЛИВІ ДРІБНИЦІ

1. Збираючись на акцію протесту обов’язково візьми з собою паспорт – у міліціонерів не буде зачіпки тримати тебе у відділку під приводом необхідності встановлення особи. Студентський квиток брати не треба – знайдуть і напишуть повідомлення керівництву ВУЗу, виправдовуйся потім у деканаті, що ти не правопорушник, а людина з небайдужою громадянською позицією.
2. Перестрахуйся від можливості твого несподіваного «зникнення» через затримання правоохоронцями. Заздалегідь з’ясуй назву райвідділу міліції, який обслуговує територію, де буде проводитись акція – саме туди будуть доставляти затриманих. Повідом своїх знайомих про свою участь у заході, запланований час його початку і закінчення та назву райвідділу міліції, залиш їм номери телефонів інших учасників акції. Домовся, що обов’язково зателефонуєш друзям після благополучного закінчення акції, відсутність такого «контрольного дзвінка» та твій «мобільник» поза зоною досяжності – сигнал небезпеки і необхідності надання тобі допомоги. Як варіант, можливо завчасно набрати та зберегти у «мобільному» СМС-повідомлення «Мене затримала міліція», яке можливо швидко відправити кільком адресатам.
3. Намагайся уберегти від вилучення свій мобільний телефон – при затриманні міліціонери завжди намагаються його відібрати, хоча такі дії є порушенням закону, оскільки мобільний телефон не являється знаряддям чи об’єктом правопорушення. Якщо бачиш, що розвиток подій може стати непередбачуваним, вимкни звукові сигнали і сховай «мобільник» в одязі, за поясом або у шкарпетку – на місці затримання, серед натовпу розгніваних людей, правоохоронці навряд чи проведуть ретельний обшук і завдяки цьому з’явиться шанс зателефонувати знайомим під час перевезення до райвідділу. Якщо пощастить, і у райвідділі «мобільник» також не знайдуть – ввічливо попроси дозволу у міліціонерів піти у туалет, звідки можна спокійно надіслати СМС-повідомлення.
4. Збираючись на акцію, розумно підбери собі одяг: зручний, не новий (можливо доведеться сідати прямо на асфальт), з взуттям без підборів. Ти йдеш не розважатись, а тому ніяких курток з капюшоном, шарфів, самов’язів і ланцюжків на шиї, за які тебе легко схопити і тягнути. Теж саме і з цих же причин стосується рюкзаків та заплічних сумок. Я не рекомендував би і одяг у стилі «мілітарі» – без сумніву зручно, але люди у камуфляжі викликають підвищену увагу міліції і в першу чергу становляться об’єктами їх полювання і затримання. Що стосується маски на обличчі – її носіння законом не забороняється, проте міліція розцінює наявність такої маски, як ознаку екстремістських намірів і відповідає на неї своїм «маски-шоу». При бажанні обличчя завжди можна прикрити, скажемо, банданою – більш універсальним і практичним головним убором, який може стати у нагоді і як перев’язь для травмованої кінцівки і як засіб захисту органів дихання від газів (для очей кращий захист окуляри для плавання)
5. Не бери з собою на акцію молодшого брата чи сестру і взагалі не запрошуй людей, нездатних піклуватись про себе самостійно – силові методи правоохоронців не для них.
6. Не треба мати при собі коштовні речі або велику суму грошей – зайва спокуса для міліціонерів їх відібрати.
7. Не ходи на акцію після вживання спиртного навіть у незначних дозах – запах алкоголю достатній привід для твого затримання, а після проведення медичного обстеження і для адміністративного арешту.
8. Після закінчення акції не розслабляйся. Місце проведення заходу необхідно залишати великими групами і в організованому порядку – міліціонери, які під час заходу вели себе спокійно, побачивши, що людей стало набагато менше, можуть затримувати одинаків. Про всякий випадок після закінчення акції сховай всі атрибути з символікою учасника заходу – нарукавну пов’язку, значок тощо.
9. Будь виваженим у вчинках і пам’ятай про кримінальну справу щодо пошкодження плитки на Майдані: розбита кимсь у штовханині вітрина – це чудовий привід для правоохоронців розцінити захід не як мирне зібрання, а як порушення громадського порядку і діяти щодо учасників максимально жорстко. У подальшому суд, опираючись на фотографію пошкодженої вітрини, прийме сторону міліції.
10. Остерігайся свідомих і не свідомих провокаторів . Не підставляй організаторів акції: не ведись на «слабо» і не відкликайся на пропозицію бравого незнайомця жбурнути у міліціонерів пусту пляшку чи інший предмет. Якщо біля тебе вмостився неадекватний і буйний дядько напідпитку, попроси його покинути акцію, а при пручанні твоєму проханню – запропонуй міліції вивести його геть, пояснивши присутнім, що він не учасник заходу. Не треба самому або з друзями виштовхувати п’яничку – може виникнути непотрібна нікому, а насамперед організаторам акції, бійка.
11. Якщо ти один із організаторів акції протесту і бачиш, що схвильовані люди перейшли до активної фази громадської непокори, наприклад, мітинг переріс у вуличну ходу до будівлі адміністрації, а це заважає руху транспорту, через гучномовець офіційно оголоси «Наш мітинг закінчений». У такій ситуації це не зрада – стихійне невдоволення людей після цього вряд чи припиниться, і ти сам не позбавляєшся можливості прийняти у ньому участь, але міліція не зможе звинуватити організаторів акції у незаконних діях .
12. Якщо тебе затримали і заштовхали у міліцейський автобус чи автомобіль, поводь себе спокійно, але без героїчного позерства. Більше слухай – менше розмовляй, проте повністю не відмовчуйся – це дратує розпалених «боєм» міліціонерів. Якщо спілкування на загальні теми, підтримуй розмову, якщо щодо участі у акції – відповідай стисло і лише на прямо поставлені запитання. Не намагайся самостійно звільнитись від наручників – від цього вони ще більше стягуються на зап’ястях. При першій нагоді попроси їх зняти, мотивуй таку необхідність артритом чи застарілою травмою рук, переконуй, що у застосуванні наручників потреби немає – ти не маєш намірів тікати, оскільки ніякого правопорушення не скоював і у райвідділі це швидко з’ясують. Якщо затриманих буде багато, а спецтранспорту у міліції мало, при такій поведінці є шанс бути звільненим.

Володимир Батчаєв,
Асоціація українських моніторів дотримання прав
людини в діяльності правоохоронних органів

56 Comments on “ТИ НА АКЦІЇ ПРОТЕСТУ

Ester
11.05.2011 at 21:16

АДМІН, можливо варто ці статті викладати меншими статтями – складно читати.

Радистка КЕТ
11.05.2011 at 21:18

Тут дуже багато коротити)  Але й до тексту ніяк “руки не доходять”))

ADMIN BOT
11.05.2011 at 21:40

Дякую. Врахую у наступних подібних публікаціях!

R0m@Nuke
11.05.2011 at 21:43

Кому цікаво той прочитає все кому цікаво пообсуждати інших буде писати те що вище написано!))))) Дякую за цікаву статтю! Оновив свої знання у цій сфері!)))

Ester
12.05.2011 at 07:20

Пане Романюк, Ви як завжди такі галантні, але попрошу обговорювати саму статтю.

Козарлюга
12.05.2011 at 14:18

В даній статті чомусь розглядається сценарій протесту, коли всіх повязали і повезли у “бобику”. Варіант коли міліція не справляється майже не розглядається, проти щитів є коктейлі молотова, проти кийків арматура діаметром 20мм обмотана скотчем, плюс навіщо починати протест щоб здатися міліції, готуватись потрібно ретельно і бити 100%-во

R0m@Nuke
12.05.2011 at 18:36

Пані Естер я коментував статтю! А те що ви написали в інеті називаєть “ЧьОтА ЗаБаГаТа БуКаФ))))” Бо я її прочитав і мені її не було важко читати бо стаття дійсно цікава на відміно від інших!!! Козарлюга я з тобою згоден на всі 200%  бо навіть інколи потрібно брати ту саму арматуру і доводити свою правоту бо по іншому ніяк не достукатися до тих хто в каскі)))

Віталій
13.05.2011 at 20:15

Ті, хто в касці, по великому рахунку ні в чому не винні))). Вони, в переважній більшості, просто виконують наказ)))… А винні ті, хто такі накази віддає… Але арматурою зазвичай їм не дістанеться)))…

Ester
13.05.2011 at 21:11

В статті описані законні методи протесту та незавжди законні дії міліції, а також як діяти при перевищені міліцією своїх повноважень щоб не опинитися за гратами.  А те про що написав пан Казарлюга та з чим погодився пан Романюк вже перетворюється у кримінальний злочин, і тоді жодний  правозахисник такому хулігану не допоможе.

Вовчик
15.05.2011 at 16:49

   Погуглив і знайшов ще одну непогану статтю цього автора 
  http://www.umdpl.info/index.php?id=1296390969

   Він  навіть художні твори пише  про ментів. З всіх мені більше сподобався
частина 1 http://tema.in.ua/article/6349.html   
частина 2 http://tema.in.ua/article/6350.html

       А ще  Майдан 2020 http://www.umdpl.info/index.php?id=1294486571 

Козарлюга
16.05.2011 at 22:45

пані Естер – кримінальний злочин це якщо впіймають, тим більше 80% ментів, якщо по закону то можна закривати вже,  а для того щоб не запам”ятали і не впіймали є маски, зброя, не виходить втекти можна себе на гранаті підірвати, цього добра хватає, плюс пару паскуд з собою забрати, навіщо здаватися??? Я ж здається вже писав, навіщо починати акцію заздалегідь приречену на поразку коли не плануєш йти до кінця??? Я навіть в такій акції участі не брав би…

R0m@Nuke
17.05.2011 at 09:53

Пані Естер я що писав що мені потрібна буде допомога правозахисника??? Я ж не дурний щоб мене спіймали)))))) І цілком погоджуюся з Козарлюгою ЙТИ ТРЕБА ДО КІНЦЯ!!!

Ester
17.05.2011 at 20:33

Кримінальний злочин це і є кримінальний злочин, незалежно від того чи впіймали тебе чи ні. Крім того, чим ви відрізняєтеся від тих паскуд, яких з сбою забрати вирішили, туди вам і дорога. В суспільстві паскуд не потрібно ні тих ні інших.  Ви нічим не кращі за них.
Існують два першоджерела справедливості: нікому не шкодити і приносити користь суспільству.
Історія доказує, що будь-який злочин, приносить тільки шкоду навіть той, який вчиняється з метою принести користь для інших.

Козарлюга
17.05.2011 at 22:27

А от в історію лізти не потрібно, вона якраз “доказує” протилежне, (300 спартанців, Муций Сцевола, Вільям Уоллес (не тільки в кіно), Іван Гонта, Герої Крут) – всі вони готові були йти до кінця в боротьбі зі злом та несправедливістю, а менти це якраз і є слуги зла, оскільки захищають інтереси купки олігархів та їхні інтереси, і ті з них  хто буде гнобити свій народ так само заслуговують на смерть як і їх господарі.

R0m@Nuke
17.05.2011 at 22:34

ООООО можна згадати ще Великого “ЧЕ” для тих хто не знає “ЧЕ” це ЧЕГЕВАРА))))) та цей список можна зробити на декілька сторінок формату А4!!! От тільки сліпі люди які коряться цим олігархам і пишуть таку маячню як пані Естер! Як бояться боротися за свої права і тільки що і роблять що кричать і з кущів! А взяти у руки “палицю” і піти на супротив своїм панам просто мужності не вистачає!! НУ І КРИЧІТЬ З КУЩІВ ДАЛІ, А ІНШІ БУДУТЬ ПИСАТИ ІСТОРІЮ!!

Ester
18.05.2011 at 05:05

пане Романюк Ви не лікар. тому попрошу коментувати без діагнозів, чи у Вас на них всі знання закінчуються.
300 спартанців, Муций Сцевола, Вільям Уолес, Іван Гонта, Герої Крут йдучи до своєї благородної мети на своєму шляху робили не менше зла невинним людям ніж ті проти кого вони боролися. Чим же вони кращі за гнобителів, коли самі виступали в тій же ролі? А ще Ви забули за Сталіна і Леніна….:)
От чия постать заслуговує на увагу то це Магатма Ганді. Його філософія ненасилля закликає впливати на національні та інші рухи саме  мирними  засобами.

Козарлюга
18.05.2011 at 21:34

Муций Сцевола – римлянин, який потрапив в полон до царя Порсени, коли царь запитав наскільки далеко готові римляни піти в своїй боротьбі просто підніс свою руку до вогню і тримав поки вона не обвуглилась :), а ви пишете – “йдучи до своєї благородної мети на своєму шляху робили не менше зла невинним людям ніж ті проти кого вони боролися”, і причому тут Сталін і Ленін???, якраз завдяки тому що в суспільстві бракує таких собі Муціїв Сцевол з”являються Сталіни і Гітлери!

R0m@Nuke
19.05.2011 at 12:29

Якщо ви бачите у моїх словах свій діагноз то тоді вам потрібно точно звернутися до лікаря бо це вже пахне параноєю!!! Вино ви не достатньо добре вчили Історії якщо ви тільки знаєте Сталіна та Леніна!! А окрім Ганді ви ще знаєте осіб які борються за мир на цій землі??? Напевно усім дописувачам було би цікаво побачити ваші знання у цій сфері!))))))

Ester
20.05.2011 at 14:37

Те що він наніс собі фізичну шкоду, ще не означає, що він не приносив шкоди невинним людям. Адже ж проти чогось римляни боролися ж.  Взагалі римські війни вважаються одними з найжорстокіших війн….))).
Ганді у своїй боротьбі за мир мирними методами пожертвував не менше.
Як сказала Мати Тереза: я не піду на акцію проти насилля, якщо буде можливість піти на акцію за мир.

Козарлюга
21.05.2011 at 08:56

300 спартанців протягом 3 днів вирізали кілька тисяч невинних персів, які йшли завойовувати їхню землю, палити їхні міста, вирізати мирне населення )))

Козарлюга
21.05.2011 at 08:58

І рекомендую подивитись фільм Hitler: rise to evil  там є цікава фраза яка стосується нашої дискусії, зло завжди перемагає, якщо хороші люди нічого не роблять щоб з ним боротися.

Ester
21.05.2011 at 18:13

Я дивилася цей фільм. На зло не можна відповідати злом, тому що воно породжує нове зло, саме тому якесь з них і перемагає.

Віталій
21.05.2011 at 18:31

Дякую! От сидимо ми з пані Тетяною в славному місті Дніпропетровську і просто падаємо зо сміху від коментарів “борців за права людини”. Я давно так не сміявся! Ще раз “Дякую”!!!
Тепер серйозно. Ось цитата з одного комента:
“Як бояться боротися за свої права і тільки що і роблять що кричать і з кущів! А взяти у руки “палицю” і піти на супротив своїм панам просто мужності не вистачає!!”
До відома всіх “борців”: Права людини може порушити суб’єкт, який репрезентує державу. Мені держава гарантувала право направляти індивідуальні звернення (Стаття 40:.”Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів 
державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк”).
Як ви памятаєте, свого часу я звертався із зверненням до міського голови. Відповіді у встановлений строк я не отримав. І от парадокс: коли я почав відстоювати своє конституційне право, багато дописувачів стали зовсім не на мою сторону)))

То може мені варто було взяти до рук палицю та завітати особисто до Василя Пилиповича? Чому ви бачите Чегевару, а не бачите реального факту порушення в нашому місті? Чому ви засуджуєте того, хто намагається відстояти своє право, причому цілком законними методами? Чи під лісом видніше, ніж під носом?
 
 

Віталій
23.05.2011 at 09:01

І що, “Чегевари”, чомусь не стало аргументів? Чи пишучи про кущі ви мали на увазі себе?)))

R0m@Nuke
23.05.2011 at 11:56

А я не казав що я “БОРЕЦЬ ЗА ПРАВА ЛЮДЕЙ” по ваших же словах які ви не однократно повторювали скоріш навпаки!! ТО В ЧОМУ ПРИТЕНЗІЇ ДО ТОГО ХТО МОЖЕ ЗВЯТИ ПАЛИЦЮ І ПИТИ НА БАРИКАДИ?? А про кущі пане Віталію це до вас БО САМЕ ВИ В НИХ І СИДИТЕ АНАЛІЗУЮЧИ ВСЕ! НА ТАКИХ КАЖУТЬ КАНЦЕЛЯРСЬКА “……” я думаю ви здогадалися що за слово в лапках!!!
 
З вам пане Віталію сміється все місто просто тільки деяким вистачає мужності сказати вам це у вічі!!))) і я пишаюся тим що знайомий з такими людьми!
 
 
“Чому ви засуджуєте того, хто намагається відстояти своє право, причому цілком законними методами?” БО ТОГО ЩО НЕ ЗАВЖДИ БУМАШКАМИ ПОТРІБНО ДОБИВАТИСЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ! Але вузьколобим цього не зрозуміти!

Козарлюга
23.05.2011 at 12:01

Віталій: ну по перше це дивлячись яку мету переслідує той хто направляє запит,  по друге одне діло міського голову запитами діставати, а інше стати проти системи. років так з 70-80 назад теж модно було запити писати на сусідів, і це було по закону, але це не означає що по закону людському і Божому )))

Віталій
23.05.2011 at 14:09

Не варто плутати доноси з правом на інформацію))). Мету я переслідую одну – реалізація мого права на інформацію. Наголошую – не діставати міського голову, а забезпечити собі доступ до інфоомації про діяльність органів влади. І міський голова зобовязаний мені це забезпечити. Це його обовязок, а не право. До речі, якщо вже так комусь остогидли мої запити – є вихід. Вся інформація, яка мене цікавить, має бути розміщена на офіційному сайті міста Хмільника. І не я винен, що її там немає. А раз немає – ось Вам запит…)))

R0m@Nuke
24.05.2011 at 22:09

Причому тут право на інфу??? Ми говоримо зовсім про інше!!! Хватить переводити стрілки!!!

Віталій
25.05.2011 at 11:02

Шото я не зрозумів. Я говорю про порушення мого права на отримання інфомації та звернення до органів влади. А ти що маєш на увазі?

R0m@Nuke
25.05.2011 at 11:13

ЧИТАЙ СТАТТЮ! в ній шо йдеться про право на інфу??

Віталій
25.05.2011 at 11:43

На мою думку, ті, хто виходять на акції протесту відстоюють свої права. А які саме – доступ до інформації, трудові права, соціальні – цене важливо. Якщо порушується якесь право, то це погано. А доступ до інфи – це моє право))). Так що все по суті)))

R0m@Nuke
25.05.2011 at 21:37

Я щось не бачив тебе щоб ти йшов у мітингу за своє право на інфу так що не грузи людей своєю бурдою!!! бо ти боягуз і боїшся вийти за рамки бумажок!!!!

Ester
26.05.2011 at 21:58

Так на мітинг і йти не треба відповіді все таки з горем-пополам, але дають. Прокуратури бояться. А за рамки бумажок виходити і не варто в них (бумажках) можливості безмежні. 🙂

Віталій
27.05.2011 at 18:10

На мою думку звертатися до органів влади письмово, поставивши підпис, це одне (ти з владою один на один).А от бути частиною натовпу – зовсім інше))). І хто що вибирає – питання субєктивне. Наважитися варто як на участь в акції – так і на письмове звернення. Я особисто надаю перевагу другом, але виключно через набагато більшу ефективність таких дій)))….

Козарлюга
27.05.2011 at 20:58

півроку тому потрібно було написати звернення до Миколи Яновича з приводу узгодження податкового кодексу, може дивись і дійсно більше поступок влада зробила б ))), а то тупі підприємці мітингували )))

Ester
28.05.2011 at 09:41

Вони там не тільки мітингували, вони там висували свої вимоги, і до речі письмові.

Козарлюга
28.05.2011 at 11:44

 звичайно писали, але коли за спиною тисяч 100 однодумців то писанина вагоміша виходить))) до речі в 2004 теж писали звернення до суду, але після того як мітинги по країні прокотились, а ще ефективніша писанина вийшла б коли оточити столицю та взяти в полон Верховну раду, пРезидента та всіх інших мудаків, вони тоді читати навчаться уважно громадські звернення ))) і навіть державною мовою

Віктор
30.05.2011 at 08:06

 і що дали людям вищезгадані мітинги???!!! в нас є одне “но” – помітингували, покричали і … по хатам, а там далі хай “”ізбрані” вирішують… громада не навчилась сама впливати на процес життя. прийти на вибори й просто “кинути голос”, а потім тупо чекати змін на краще – це ніщо інше як маразм. і зовсім немає різниці якого кольору влада. доречі, влада не повинна мати кольори!!! її колір має бути жовто-блактиний, її погляди мають бути проукраїнські. райдугу видумувати не варто – Україні на користь, як ми бачимо, це не йшло і не йде

Козарлюга
30.05.2011 at 11:03

 якраз то теперішня влада і не є українською, а все тому що попередня була слабка…..

Віктор
30.05.2011 at 16:08

 Комуністична влада була для нас загарбницької! Є меморіал пам’яті жертв фашизму, а де меморіал жертв комунізму???

Ester
01.06.2011 at 21:56

 
Визнавши комуністичну владу в СССР злочинною і загарбницькою означає прирівняти її до фашизму, а отже багатьом потрібно буде визнати своїх батьків, дідусів та бабусь, друзів, знайомих злочинцями і прирівняти їх до фашистів. Проте в нашій країні і так вистачає криз в міжособистісних стосунках, в стосунках між громадою і владою та конфліктних ситуацій і мені здається не варто зараз піднімати ще й таке болюче питання. Хоча особисто я з Вами пане Вікторе згодна – нам варто задуматися від кого ми більше постраждали і коли більше втратили.

Віталій
05.06.2011 at 09:25

Прикольно написав про Податковий кодекс. Згоден, потрібно було писати… ))) Та й писали, але зовсім інше питання – що саме.))) До відома: перед прийняттям Нодаткового кодексу, зокрема в нашому місті, було проведено збори на кожному підприємстві незадежно від форм власності. За результатами зборів в трудових колективах було підготовлено письмові звернення, які були зібрані тодішньою міською владою. (сам бачив та читав ті висновки. Всі вони були приблизно такого змісту: Податковий кодекс – це справжній прорив, який виведе Україну з кризи). Більше того, були проведені громадські слухання, на яких цей документ обговорено, та підготовлено резолюцію з подібними формулюваннями. Все це (і рекомендації за результатами проведення зборів в трудових колективах, і резолюція громадських слухань) було направлено Миколі Яновичу… Начебто все добре… Рада прийняла кодекс… То може ви по іншому подивитеся на податковий майдан?

Козарлюга
05.06.2011 at 13:00

))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))) просто ржач, хоч підприємцям цього не говори, побережи здоров”я )))))))), цікаво де ці збори проводились??? і хто там підписувався, як завжди для галочки, цікава фраза : ” Начебто все добре… Рада прийняла кодекс… То може ви по іншому подивитеся на податковий майдан?”, я це вже десь чув про “Покращення життя вже сьогодні”, але його чомусь перенесли на післязавтра )))), а про те що все добре, то комусь завжди добре а комусь погано, от тільки відсоткове співвідношення тих і інших буває різне )))

Віталій
05.06.2011 at 13:38

Дякую, що повівся. Саме такої реакції я від тебе чекав. А тепер подумай, чому ж так сталося? Хто тут “слабке звено”? Влада, яка запропонувала фігню, чи громадськість, яка абсолютно не скористалася можливістю вплинути на прийняття кожексу? То ж може не варто в усьому звинувачувати владу, а розділити з нею відповідальність за творення нашого “завтра та післязавтра”?

Козарлюга
05.06.2011 at 14:14

З голубими п….ми розділяти відповідальність????? )))) не сміши….., в мене  алергія на п…..ню

Віталій
05.06.2011 at 14:23

Я пропоную розділяти відповідальність не з “голубими”, а з тими, кого вибрали))) Не з Януковичем, а з Президентом України, не з Грушком, а з Хмільницьким міським головою… На мою думку це дуже велика різниця…)))

Козарлюга
08.06.2011 at 21:52

А звідки ти взяв, що я вибирав діючого пРЕЗИДЕНТА???

Віталій
09.06.2011 at 08:51

А яка різниця, вибирав ти його чи ні? Я не вибирав Грушка, але я готовий з ним, тобто з Хмільницьким міським головою, співпрацювати… Ми можемо бути згодними чи НЕ згодними стосовно окремих дій, але нам варто рахуватися з тим, що цих людей обрала громада і вони мають певні повноваження. Тут важливо налагодити співпрацю між представником влади та громадою… Я вже писав, що мені байдуже, якого кольору кішка… Головне, щоб вона ловила мишей. А якщо не ловить – то то вже інша справа)))

Козарлюга
09.06.2011 at 14:20

Бачиш, не дарма тебе правєдніком називали)))) А от я не готовий з “голубими” співпрацювати і не голосував за них і їхніх ворогів завжди підтримаю )))

Віталій
10.06.2011 at 13:08

Не називали, а називають))) Сьогодні, наприклад, мене назвали “Ваше преосвященство”… Я в цьому не впевнений, але комусь зі сторони видніше))))))
А якщо серйозно, то твоя позиція, на мою думку, типова для більшості. І конструктиву в ній не дуже багато. Чомусь завжди шукають ворогів, замісь того, щоб знайти друзів. Я не має на увазі, що потрібно спілкуватися й дружити з ПР тільки через те, що вони при владі. Але, якщо є намір працювати в певному напрямку, то тут варто вміти домовлятися й співпрацювати… Іншого вибору просто немає)))…

Козарлюга
12.06.2011 at 19:46

А в тебе шапки, як в героя фільму “Весілля в Малинівці” випадково немає?)))) А щодо співпраці з ПР, то новини потрібно читати, закон мають цікавий щодо громадських організацій прийняти, може тоді й тебе прошибе)))

Віталій
13.06.2011 at 17:43

))) А де ти бачив чи чув, що я до цього якусь шапку носив?))) Я маю свої політичні уподобання, але це зовсім не Партія Регіонів.))) Зрозумій, що це різні речі – симпатизувати якійсь політичній силі та намагатися співпрацювати з всіма іншими. Якщо регіонали на місцевому рівні проявляють більш конструктивну позицію, ніж якісь інші політичні сили, то чому я маю нехтувати такою можливістю? Причому для мене це не несе жодних зобовязань… Я ж не збираюся за них потім голосувати)))…
А з проектом закону я ознайомлений…. )))

Волошка
15.06.2011 at 12:07

І що то за закон такий страшний?

Козарлюга
16.06.2011 at 10:02

)))) Вони на місці тому й проявляють конструктивну позицію, бо електорально не їхній регіон))), а от хайно влади побільше отримають, хоча це вже колись було і нічим добрим не закінчилось )

Віталій
16.06.2011 at 10:21

Ми говоримо про різні речі. Ось приклад: прийнято закон про оголошення території Хмільника курортом державного значення. Наша організація розробила проект, спрямований на моніторинг стану реалізації Концепції розвитку Хмільника. В реалізації проекту ми будемо співпрацювати з Володимиром Мельничуком – екс-міським головою, одним з ключових розробників Концепції, і одночасно – депутатом Хмільницької міської ради від Партії Регіонів… То що, мені варто відмовитися від його послуг виключно через його політичну належність чи вподобання? Де логіка? І хто, як не він краще зможе надати фахову консультацію? Так отож…)))

R0m@Nuke
22.06.2011 at 03:49

ТУТ ТІЛЬКИ ОДИН ЦАРЬ Я!!! ТІЛЬКИ ОДНИ МАЙЖЕ СВЯТИЙ ТАКОЖ Я!! І ОДИН БОГ ТАКОЖ Я!!! і не тяніть одіяло на себе не перетянете!)))) Розпочали про мітинг закінчили нічим….

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *