Close

29.01.2018

У МАЙБУТНЄ БЕЗ МОЛОДІ?

“Вся надія тільки на вас, молодих”… “Ми вже своє віджили, тепер будувати країну треба вам”… Мабуть, кожен хоча б раз в житті чув щось подібне.

Зрозуміло, що людям, які основну частину свого віку прожили в іншій державі, дуже важко переналаштувати власну свідомість на інший порядок речей, а тим більше ставати і самостійно втілювати реформи. Адже приватна власність за радянських часів засуджувалась, вважалось, що наявність значних ресурсів в руках однієї людини “збиває” її зі шляху будівництва комунізму. Також проявляти власне “Я” потрібно було лише в межах, дозволених офіційною ідеологією, інакше чекай серйозних наслідків. І тут з’являється бажання, щоб хтось інший , сповнений ентузіазму та ініціативи, став і створив в реальності ідеальну комфортну для всіх демократичну державу, нашу Україну. Тільки хто ж цей хтось? Країні вкрай необхідні люди, готові брати відповідальність не лише за себе і свої сім’ї, а взагалі за збереження державності як такої. І такою рушійною силою може і повинна стати молодь України.

От ми вирішили перевірити, які можливості розвитку свого потенціалу є у молоді в такому курортному містечку як Хмільник.

Для цього 3 місяці наша команда працювала над збором офіційної інформації і копій документів. Хмільничанам є над чим серйозно подумати. Такі результати вражають…

Спочатку ми запитали міськраду, які заходи проводяться в місті для розвитку молоді віком від 18 до 35 років. Наш запит перенаправили керівникам позашкільних освітніх закладів міста.

Дитячо-юнацька спортивна школа та Дитяча школа естетичного виховання відповіли, що їх установчими документами не передбачена робота з такою віковою категорією населення міста, і якщо й говорити про розвиток молоді в їх стінах, то це лише так звана “учнівська молодь” віком від 14 до 18 років.

А от Управління освіти Хмільницької міської ради надало інформацію, що в рамках діяльності Центру дитячої та юнацької творчості проводиться ціла низка таких заходів, наприклад, організація та проведення велоперегонів для учнів 2-3 класів або організація новорічних ранків.

В результаті вивчення такого документу виникло логічне запитання: чому населення віком від 18 років досі вчиться у 2-3 класі загальноосвітньої школи? І ми подали уточнюючі запити: невже насправді основною цільовою аудиторією зазначеної роботи є молодь від 18 до 35 років. І отримали знайому вже відповідь, що Статутом даного центру не передбачена робота з населенням віком від 18 років.

Висновки, які можна зробити з цього, швидше невтішні… Адже ні посадові особи міської ради, які направили вказаний запит на розгляд закладів, де ніколи не займались запитуваним напрямком роботи, а ні працівники Управління освіти міськради Хмільника не ідентифікують молодь як окрему категорію, що має специфічні потреби і вимагає розвитку, а “зводять” їх до розвитку і роботи з дітьми, в кращому випадку молоді віком 14-18 років (учнівської молоді).

Тому шукаємо програмний документ, який закладає основи такої діяльності органів влади міста на довготривалий період. Цим документом є Міська комплексна програма підтримки сім’ї, дітей та молоді м. Хмільника на 2016-2018 роки (далі Програма).

І одразу в тексті Програми ми знаходимо сміливу заявку на перемогу: молодь є головним джерелом нагромадження людського потенціалу міста, тому необхідно спрямувати зусилля влади, громадськості та бізнесу на створення умов для її всебічного розвитку”.

І справді, дуже хотілося б, аби зусилля влади поєднувались з підтримкою населення та представників бізнесу і як результат суспільство отримувало б освічених ініціативних відповідальних молодих жителів міста, які, маючи такі вагомі ресурси, об’єднувались і могли б вести це місто в майбутнє.

Але подальший аналіз даного документу розбиває такі сподівання безальтернативно.

Чого варті лише поставлені проблеми, для вирішення яких вкладено стільки зусиль.

От наприклад, для того, аби прочитання Програми не було нудним і монотонним, її розробники передбачили цікавий момент. “Однією із серйозних проблем, що стоять сьогодні перед Україною та світовою спільнотою є торгівля людьми. Жертвами цього злочину стають жінки, чоловіки і діти, які потерпають від різноманітних його форм, серед яких торгівля людьми з ціллю примусової праці, сексуальної орієнтаціїї,.. вилучення органів.

Керуючись принципами першочергової турботи про поліпшення здоров’я дітей та відновлення їх життєвих сил, одним із стратегічних завдань визначено організацію якісного, повноцінного оздоровлення та відпочинку дітей і учнівської молоді”.

Зрозуміло, що діти в м. Хмільник оздоровлюються не з метою покращення стану їх органів для подальшого продажу, як це описано абзацом вище. Але ж чергувати абзаци, де перший ставить проблему, а наступний описує систему заходів для вирішення проблеми, потрібно з врахуванням здорового глузду.

Хоча взагалі за період збору інформації і підготовки даного матеріалу нам не вдалось зустріти жителя Хмільника, який думає, що торгівля людьми є однією із основних проблем населення міста.

Але ми пам’ятаємо високі наміри “розширення можливостей розвитку потенціалу молоді як значної частини людського ресурсу міста для її активної участі у всіх сферах життя міста”, описані в преамбулі Програми, і з надією вивчаємо наступні розділи цього документу. Можливо, Програму “врятує” якісне формулювання її мети.

А метою міської комплексної програми підтримки сім’ї, дітей та молоді м. Хмільника є підтримка вразливих категорій сімей, дітей. Про молодь , на жаль, тут якось забули. Навіть спільнокореневого до “молодь” слова в меті Програми нема.

Розшукуємо “молодь” в описаних проблемах, на вирішення яких розробляли Програму. Тут підтримка дітей, запобігання насильства і торгівлі людьми, соціальна підтримка вразливих категорій дітей і сімей, учасників АТО та вимушено переселених сімей до міста, попередження соціального сирітства і, на жаль, все.

Та оскільки розробники даного документу пообіцяли хмільничанам системний та комплексний підхід до вирішення проблем молоді, спробуємо проаналізувати положення основного розділу “Перелік завдань і заходів Програми”. Можливо, все-таки запропонована система роботи дійсно відповідає викликам сьогодення і дає можливість нашій молоді розвивати власні здібності.

Бачимо, що в переліку завдань і заходів Програми у сфері підтримки молоді тут віднесено такі види діяльності (далі цитуємо):

1. вивчення становища та потреб молоді;

2. створення умов для здійснення гарантій щодо здійснення їх прав і свобод (навіть юристи не змогли повторити цю фразу на стільки глибокого змісту);

3. сприяння духовному і фізичному розвитку молоді, виховання громадянської свідомості і патріотизму;

4. організація змістовного дозвілля молоді міста;

5. реінтеграція та підвищення соціальної активності молоді з обмеженими фізичними можливостями.

Першим у цьому переліку визначено “вивчення становища та потреб молоді”, що саме по собі уже викликає сумніви. Адже логічно, що розробка і прийняття міських програм цільового розвитку повинна базуватись на вже готових результатах вивчення певних проблем, а тут сама програма розвитку молоді передбачає лише вивчення її становища і потреб. Припускаємо, що розробник мав на увазі щось інше, аніж припустили ми, тому шукаємо в таблиці конкретних заходів, що заплановані до проведення з метою реалізації даного програмного документу, щось про вивчення становища і потреб молоді. Шукаємо і знов ми не знаходимо нічого.

Йдемо далі, звертаємось до Відділу у справах сім“ї та молоді міської ради і уточнюємо, які саме заходи були заплановані і вжиті за роки чинності нашої Програми, щоб вивчити становище та потреби молоді. І отримуємо відповідь: не були заплановані і ніякі не проводились.

Отже, завдання комплексної Програми, яке стоїть першим серед інших поставлених завдань, не виконувалось і навіть не планувалась до виконання.

Але в Програмі є розділ, де конкретизуються усі заплановані до виконання заходи, і ми переходимо до повного аналізу запропонованої системи роботи.

Із 30 груп запланованих на кожен рік заходів ми знаходимо лише 6 груп заходів, які хоча б частково спрямовані не на підтримку соціально-вразливих груп населення. Це: проведення святкувань Дня сім’ї та Дня матері; проведення серії інтелектуальних ігор “брейн-ринг” для молоді; проведення заходів приурочених до Дня молоді; захист житлових та майнових прав дітей у судах; надання соціальних послуг молодим сім’ям, які очікують народження дитини; екскурсійні поїздки дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, дітей з багатодітних сімей, обдарованих дітей, дітей учасників АТО до м. Києва, Вінниці та ін.

Як бачимо обіцяна “системна робота для включення молоді у всі сфери життя міста” звелась всього до серії міських ігор “брейн-ринг” та святкування Дня молоді.

Ми попросили надати інформацію про проведення в 2016 та 2017 роках інтелектуальних ігор “брейн-ринг” і отримали дані, що таких заходів за 2 роки проведено 10 штук. Додатково нам надали всього 2 розпорядження міського голови, якими організовувалось також лише 2 гри. В одному з них вказується, що метою проведення таких заходів є розвиток дітей і команди учасників формуються з числа учнів загальноосвітніх шкіл міста, а іншим розпорядженням організовуються змагання із шевченкознавства також для учнів шкіл нашого міста.

В черговий раз приходимо до думки, що інтелектуальне дозвілля для молоді, яка виросла з учнівського віку, в м. Хмільник цю молодь в результаті обійшло. А те, що в Програмі збирались “популяризувати таке дозвілля серед молоді”, десь тихенько забули .

Ну, а ми продовжуємо вивчати заходи, що проводились з нагоди святкування Дня молоді.

У 2016 році такі заходи не проводились, а кошти перейшли у вільні залишки, в 2017 — це був квест, виступи аматорських колективів, ігри та конкурси, акція “Плин вогню”, кошторис на все складає 3300 грн.

На цьому підтримка молоді в рамках комплексної Програми закінчилась. Але багато питань викликає сам підхід, коли надання соціальної підтримки незахищеним верствам населення стає не те що основою Програми, а практично інструментом толерації слабкості.

Надання різного роду допомоги повинно відновлювати той дисбаланс, який викликає вплив негативних факторів на конкретну особу і таким чином дискримінує її порівняно з іншими людьми, так би мовити “вирівнювати вихідні можливості” до умовно прийнятої норми.

А далі повинна існувати чітка і ефективна система розвитку всього населення, яка сприяє розкриттю природних здібностей кожного жителя задля пробудження ініціативи та активної життєвої позиції кожного члена громади.

Але в даному випадку ми бачимо, що підтримка жителів міста, які не мають підстав для особливої соціальної турботи, практично відсутня, тому у нас залишаються сподівання на супер-якісне проведення для них святкувань до Днів сім’ї та матері, а також блискавичне надання спеціалістами консультацій сім’ям, що чекають на народження дітей, бо даною Програмою передбачене лише таке сприяння для не “незахищених” верств населення.

Комплекс заходів соціальної підтримки – це певна реанімація (не включаючи підтримки людей з інвалідністю), це тимчасові заходи, які повинні надаватись з таким розрахунком, щоб “пацієнт” навчився “дихати сам” і невдовзі почав це робити, а ми перетворюємо її на “паліативну допомогу”, коли лікування з метою зцілення нема, є лише знеболення, тимчасове покращення становища.

Оскільки підтримка “звичайних” дітей зустрічається в програмі лиш в п.4.1 Додатку 3 “екскурсійні поїздки дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, дітей з багатодітних сімей, обдарованих дітей, дітей учасників АТО до м. Києва, Вінниці та інш.”, ми вийшли за межі предмету дослідження і запитали , скільки таких обдарованих діток міста отримали заслужені бонуси і змогли розширити свій кругозір.

Відповідь шокує:

за 2016 рік: діти учасників АТО — 36 чол, сироти — 7 чол, позбавлені батьківського піклування — 8 чол, діти з багатодітних сімей — 9, талановиті та обдаровані діти — 0!

За 2017 рік: діти учасників АТО — 31 чол, сироти — 9 чол, позбавлені батьківського піклування — 23 чол, діти з багатодітних сімей — 32, діти-інваліди — 5, талановиті та обдаровані діти — 0!

Хоча тим 26 групам заходів, які підтримують соціально незахищені групи населення, треба приділити достатньо уваги також. Бо занадто малоймовірним виглядає ціль соціалізації та інтеграції дітей з обмеженими можливостями за рахунок проведення міського конкурсу творчості для дітей з обмеженими фізичними можливостями “Повір у себе” без залучення до участі в ньому інших дітей, не віднесених до такої категорії.

І якщо в Хусті запланували зменшити середню кількість днів тимчасової непрацездатності населення через хворобу, в Першотравенську — збільшити кількість працевлаштованої молоді на 10% у порівнянні з попереднім роком, у Трускавці — провести соціально-профілактичну роботу, спрямовану на запобігання потраплянню в складні життєві обставини сімей, дітей та молоді, то у Хмільнику прийняли програму задля якихось дивних результатів (далі дослівно):

збільшення кількості дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки оздоровчими послугами(п. 3.2 Додатку 2 Програми);

збільшення кількості дітей соціально-вразливих груп набором шкільного приладдя канцелярських товарів (п. 3.3 Додатку 2).

На даний момент ми не маємо інформації щодо того, на скільки бюджетом міста була профінансована така Програма, а тому робити остаточні висновки ще рано. Необхідні запити уже подані, відповідей ми чекаємо, тому робота над вивченням цієї теми триває.

А під час підготовки даного матеріалу в одній із відповідей від Відділу у справах сім’ї та молоді міськради повідомляється, що на лютий 2018 року заплановано проведення конференції щодо ролі учнівського самоврядування та вивчення потреб молоді м. Хмільника.

Сподіваємось , що з цього заходу в місті-курорті почнуться добрі перетворення. І буде не лише розроблена і прийнята нова і якісна Програма, а й сформовані об’єднання талановитої ініціативної молоді, яка візьме на себе відповідальність за свою громаду.

Все, що ми сьогодні побачили і обговорили, приводить до неприємних висновків. Спроби посадових осіб органів місцевої влади підтримати молодь віком від 14 до 35 років на найближчі роки завершились зі спробами прийняти Комплексну програму підтримки сім’ї, дітей та молоді м. Хмільника, бо жодного напрямку діяльності для розвитку молоді віком старше учнівського (від 18 до 35 років) даний програмний документ не передбачає.

Гучні слова з преамбули Програми “розширення можливостей розвитку потенціалу молоді як значної частини людського ресурсу міста для її активної участі у всіх сферах життя міста” залишились голими словами на папері, не підкріпленими ні вжитими реальними кроками в цьому напрямку, ні просто змістовними фразами в тексті Програми, як це мало б бути в якісному програмному документі.

Шановні депутати, у майбутнє якщо без молоді, то з ким?

Діана Бондаренко

керівник юридичного відділу ГО “Асоціація політичних наук”

Повну версію даного матеріалу можна почитати на сайті ГО “Асоціація політичних наук” за посиланням https://polityka.jimdo.com

Проект “Теоретичне право чи реальна можливість” який реалізується в містах Кропивницький та Хмільник (Вінницької області) активістами ГО “Асоціація політичних наук” за підтримки ГО “Молода Черкащина” в рамках проекту “Просування молодіжного активізму в Центральній Україні” та фінансової підтримки National Endowment for Democracy.

One Comment on “У МАЙБУТНЄ БЕЗ МОЛОДІ?

бобул
08.02.2018 at 17:55

в відділі молоді в міській раді немає кому писати тих програм)))) там тільки специ по горілчаним виробам зараз працюють!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *