Close
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages

06.01.2010

Участь представника організації в сесії міської ради. (Продовження результатів моніторингу)

Повертаючись до попередньої публікації стосовно письмового звернення до депутатів, можна зробити висновок: що лист був правомірним. Лист-відповідь депутата та коментар громадської організації «ПРАВО» до нього було зачитано на засіданні круглого столу. Все це викликало зливу зауважень як з боку депутатів, так і з боку посадових осіб міськради. Зокрема, були зауваження про те, що громадська організація «ПРАВО» є невідомою організацією, і якби депутатам сказав дати відповідь міський голова, то вони організовано б її дали (на час проведення круглого столу відповідь дав тільки один депутат від міської організації «Народного Союзу «Наша Україна»). Тобто, судячи з позиції депутатів, для дотримання чинного законодавства України потрібна вказівка на те, чи дотримуватись закону – чи ні. Зовсім незрозуміла позиція депутатів щодо необхідної «розкрутки» громадської організації для того, щоб мати можливість виступати суб’єктом інформаційних відносин.

Щоб уникнути зайвих непорозумінь, представникам громадської організації «ПРАВО» було запропоновано відвідати чергову сесію Хмільницької міської ради та розповісти депутатам про моніторинг та про інформаційні запити, які їм було надіслано (на засіданні круглого столу були присутні тільки 5 депутатів). Відвідати сесію вповноважили члена Ради організації пані Наталю. Що з цього вийшло – наступна розповідь.

Для того, щоб депутати більше дізналися про моніторинг, пані Наталя підготувала доповідь, яка містила результати соціологічного дослідження, обґрунтування законності інформаційних запитів та інформацію про методику, за якою буде досліджуватись рівень виконання передвиборчих обіцянок.

З самого початку пані Наталі було запропоновано «десь погуляти» до закінчення сесії, так як її виступ запланували на самий кінець. Тобто запрошення відвідати сесію було простою формальністю (до речі, кожен громадянин може відвідати сесію).

Далі ще цікавіше. Пані Наталю запросили до виступу. В залі залунали вигуки типу: «Хто це така?», «Давай бистріше, в нас мало часу!» і т.д. Якщо сказати, що її виступ сприйняли вороже – то це не сказати нічого. Було все – і звинувачення на адресу керівника організації щодо кількості запитуваної інформації (мається на увазі протоколи засідань та програма розвитку міста), і що кращий моніторинг – це результат виборів до місцевої ради, і що проводити його непотрібно (депутат від БЮТу), і впевненість міського голови, підтримана законослухняними та дуже розумними депутатами, що звітувати потрібно тільки перед тими громадськими організаціями, які висували цих депутатів, і визнання наших інформаційних запитів абсурдними.

Посилання пані Наталі на статті законів призвело до того, що «абсурдом» було визнано і самі закони. А коли прозвучала фраза про те, що проект реалізується за підтримки Міжнародного Фонду Відродження депутат-комуніст заявив, що «нам всьо ясно!»

Пані Наталя, фактично, виконала роль «дівчинки для биття», яку «розумні дяді» поставили на місце, демонстративно вказавши на нашу низьку підготовку, правовий нігілізм та нездатність громадської організації довести свою правоту.

Результатом стало отримання нами ярлика, з зазначенням всіх вище перерахованих «достоїнств».

Цей випадок дуже красномовний. На мою думку все це свідчить про те, що в нашому суспільстві ще дуже сильний вплив радянської доби, коли кожна ініціатива мала відповідати «генеральной линии партии», а тих, хто мав іншу думку – визнавали «шпионом империалистической разведки».

До речі, колись громадська колегія при Вінницькій облдержадміністрації звернулася до Хмільницької міської ради з інформаційним запитом про дотримання Указу Президента України щодо створення громадських дорадчо-консультативних органів. Відповідь містила запевнення про «… відсутність від них (громадських організацій) конкретних пропозицій…». В цій ситуації мені згадується вислів одного представника громадської організації, який на засіданні круглого столу, присвяченого проблемам комунікації між громадськими організаціями та владою сказав, що наразі для влади мало, щоб були громадські організації і щоб вони виступали з конкретними пропозиціями. Головне – щоб вони робили те, що потрібно владі.

Так як основним невдоволенням депутатів було те, що інформаційний запит був написаний від імені громадської організації, членами громадської організації «ПРАВО» було вирішено надіслати депутатам Хмільницької міської ради запити на інформацію повторно, назвавши його «Звернення», з урахуванням всіх вимог Закону України «Про звернення громадян». Тобто, звернення не від імені громадської організації, а від виборця відповідного виборчого округу, з зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, місця проживання громадянина, з викладенням суті порушеного питання, із зазначенням дати та підписане заявником.

Одночасно на імя міського голови було надіслано лист з проханням посприяти дотриманню депутатами міської ради вимог чинного законодавства України. Знову ж таки, міська рада чітко дотрималася вимог Закону України «Про звернення громадян» і мною було отримано лист за підписом міського голови. В ньому він зазначив, що міський голова фактично не має впливу на депутатів і порадив «…звернутися до керівництва міських організацій партій та блоків і через них отримати інформацію…». Але на практиці це зробити неможливо, так як деякі керівники міських організацій політичних партій є депутатами Хмільницької міської ради…

Далі в своєму листі міський голова запевнив, що на черговій сесії планує звернутися до депутатів з проханням «…надати інформацію, яка відображала конкретність та ефективність їх депутатської діяльності».

Проблему «незвітування» депутатів місцевих рад міський голова вбачає в відсутності в законодавстві чіткого механізму звітності:

«Чинним законодавством України, зокрема Законом «Про статус депутатів місцевих рад» із змінами і доповненнями, на жаль, не передбачено механізму звітів депутатів місцевих рад, які обрані за партійними списками, перед виборцями, зокрема і перед громадянами міста».

Спробую прокоментувати. В Законі України «Про статус депутатів місцевих рад» також не передбачено механізмів, які регламентують деякі питання діяльності депутатських груп, питання створення та діяльності депутатських фракцій. Всі ці механізми визначаються регламентом місцевої ради. Чому б не передбачити в регламенті місцевої ради цей «механізм звіту депутатів»? На мою думку це не було б порушенням чинного законодавства. Напроти – це сприяло б кращому виконанню депутатами місцевої ради своїх обовязків.

Якщо уважно ознайомитись з статтею 16 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», то можна знайти таке: депутат місцевої ради періодично, але не рідше одного разу на рік, зобов’язаний звітувати про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу. Згідно Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», багатомандатний виборчий округ для виборів депутатів міської ради має межі, що збігаються з межами відповідного міста (частина 3 стаття 17 розділ 3).тобто Закон визначає, що виборчим округом є вся територія міста.

Я більш ніж впевнений, що якби звіт відбувався за умови обрання депутата за мажоритарною системою, то послухати про «конкретність та ефективність його депутатської діяльності» прийшли б і громадяни, які голосували за його опонента, тобто за іншого кандидата. Якщо для депутатів Хмільницької міської ради це є неприйнятним, то тут можливі три варіанти: або проводити вибори за радянською системою, коли є тільки одна кандидатура і за неї голосує 100% виборців, або перемогти чесно з 100%-им результатом (що в принципі неможливо, причому не «перемогти», а «чесно»), або сортувати виборців на «своїх» та «чужих»…

На мою думку, не велика біда, якщо депутат від БЮТу прозвітує перед громадянином, який голосував за місцеву організацію Партії Регіонів. Головне, щоб було бажання… тим більш що і ті, і ті є «виборцями відповідного виборчого округу».

На завершення міський голова побажав «…успіху, а ще більше толерантності та вміння налагоджувати партнерські стосунки з представниками територіальної громади міста – депутатами та посадовцями міської ради».

Тут я з ним не можу не погодитись. Справді, потрібно ще вчитися налагоджувати стосунки. Тільки, на мою думку, вчитись потрібно як представникам громадських організацій, так і представникам влади, тобто депутатам та посадовим особам міської ради. А декому перевчатись…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *