Close
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages

05.02.2015

В ХМІЛЬНИКУ НЕ БУДЕ ВУЛИЦІ ШУХЕВИЧА

завантаженняЖителі вулиці 50-річчя СРСР не підтримали ініціативу щодо перейменування своєї вулиці на вулицю імені Романа Шухевича.

Про це, під час засідання топонімічної комісії з питань перегляду назв вулиць та провулків, повідомив головний архітектор міста пан Михайло Загниборода.

Варто зазначити, що саме жителі вулиці 50-річчя СРСР ініціювали процес перейменування своєї вулиці. Чому передумали – наразі невідомо.

12 Comments on “В ХМІЛЬНИКУ НЕ БУДЕ ВУЛИЦІ ШУХЕВИЧА

Інший
05.02.2015 at 22:06

А вони хоч знали, що таке ініціювали, маю на увазі жителів?)))

Віталій
05.02.2015 at 22:22

Ну ті, що ініціювали – точно знали. Я в цьому впевнений)))

Небайдужий
06.02.2015 at 00:36

“Жителі вулиці 50-річчя СРСР не підтримали ініціативу щодо перейменування своєї вулиці на вулицю імені Романа Шухевича.”

Цікаво, в який спосіб було проведено цей плебісцит? Загниборода особисто до кожного жителя звертався? Чи якесь опитування проводилося? Звідки висновок, що “не підтримали”? До того ж, не підтрималу власну ініціативу…. Якийсь маразм.

Інший
06.02.2015 at 01:18

Небайдужий, і дурню зрозуміло, що не підтримали і навіть без опитування очевидно, що запропонована назва ідіотсяка і тільки телепень міг таке запропонувати.

LEON
06.02.2015 at 06:42

Перейменування вулиць це насправді дуже болюче питання. В даному випадку та частина громади, яка ініціювала дане питання, не врахувала віковий ценз тих хто проживає на цій вулиці. І по друге, дане питання,як кажуть, не на часі.

Віталій
06.02.2015 at 09:07

Скоріше за все так і сталося насправді. Той, хто ініціював, не зміг переконати своїх сусідів, що це потрібна справа. Більше того, якщо мешканці “зарізали Шухевича”, то чому ж не запропонували іншу назву? Значить їх цілком задовольняє назва 50-річчя СРСР. І це пічально…

працівник
06.02.2015 at 09:27

Шановні, а ви самі представляєте, в яку моральну та грошову одиницю влитить простим жителям цієї вулиці дане перейменуваня, яке веде за собою зміну кадастрових номерів, зміни прописки і т.д. і т.п.?)

Віталій
06.02.2015 at 09:35

На скільки я пам’ятаю, то в міській раді відбувся свого часу круглий стіл, до участі в якому було запрошено представників всіх служб, установ та організацій, які відповідають за видачу отих всіх кадастрових номерів, прописки і т.д. І вони всі заявили, що це обійдеться не більше, як в 100 гривень. Так що тут питання не в фінансових витратах. А щодо моральної одиниці, то навіть не уявляю, що це таке…)))

Jorik
06.02.2015 at 11:44

навіщо ж нам вулиця ім. керівника ОУН який працював на Гітлерівську Німеччину являвся заступником командира спецпідрозділу НАХТІГАЛЬ,проходив службу в збройних спецпідрозділах ТРЕТЬОГО РЕЙХУ,був поліцаєм. -цим самим воюючи проти наших дідів-прадідів,які склали голови заради перемоги над нацистами. Назвати вулицю іменем зрадника -було б зрадою пам”яті над ветеранами ВВВ . Невже ЗАРАЗ немає героїв???(зважаючи на ситуацію в країні)

Неверю
06.02.2015 at 12:14

Це не заважило б прочитати пану Jorik, перед тим як писати нiсенiтницю.
http://banderivets.org.ua/sites/default/files/images/shuhevych.png
Роман Шухевич – одна з найвидатніших постатей національно-визвольної боротьби 30-50-х років. Символ героїчної боротьби за УССД. 5 березня 1950 р. він загинув героїчною смертю у підпільній хаті у с. Білогорща біля Львова під час бою з московськими окупантами.

Роман Шухевич народився у Львові 30 червня 1907 року. Його дитинство пройшло у містечку Краківці Яворівського повіту на Львівщині. Там же закінчив народну (початкову) школу. З 1917 по 1925 р. навчався у філії Львівської Академічної гімназії. Під час навчання Роман мешкав у Львові у своєї бабусі Герміни Шухевич, де і познайомився з тодішнім командантом УВО Євгеном Коновальцем. У вересні 1926 року Роман Шухевич поступив до Львівської політехнічної академії на державно-мостовий факультет. У 1928-1929 рр. відбуває військову службу в польській армії. Як студента його зразу ж направили у старшинську школу підхорунжих, але через деякий час звільнили з причини політичної ненадійності. У 1934 р. закінчив університетські студії зі званням інженера.

Будучи членом пластової організації, вже в старших класах гімназії мав зв’язки з членами УВО. Після навчання одразу ж включився до діяльності УВО. У 1926 році за наказом Начальної Команди УВО виконав атентат на польського шкільного куратора Станіслава Собінського.

Через два роки після створення ОУН у 1930 р. Романа Шухевича призначено бойовим референтом Крайової Екзекутиви. Під його керівництвом у Галичині у відповідь на пацифікацію відбулися масові саботажні акції, організовано цілу серію експропріаційних нападів. Найголовнішим бойовим актом ОУН у 1931 р. було вбивство польського посла до Сейму Тадеуша Голуфки, яке звісно ж організував бойовий референт КЕ ОУН Роман Шухевич-Дзвін. У червні 1934 р. у зв’язку з вбивством міністра Б.Пєрацького поліція провела масові арешти. Після звільнення з концтабору у 1938 р. у м. Хусті разом із провідними членами ОУН Р.Шухевич створює Генеральний штаб Національної оборони Карпатської України.

Із початком війни у 1939 р. в Україні створено цілком нову політичну ситуацію, що вимагало нових форм боротьби за державну незалежність. Весною 1941 р. Проводові ОУН вдалось домовитися з верховним німецьким командуванням про вишкіл української військової частини (Український Легіон). Р.Шухевич добровільно погодився очолити один із підрозділів з розрахунком, що у майбутньому Легіон може стати базою для формування української армії. Після проголошення 30 червня 1941 року Акта відновлення Української держави весь Провід ОУН було арештовано німецькою владою. Роману Шухевичу вдалося уникнути ув’язнення.У 1943 р. на ІІІ Надзвичайному Великому Зборі ОУН його одноголосно було обрано Головою Бюро ОУН і призначено головним командиром УПА.

З метою об’єднання й консолідації всіх національно-державницьких сил українського народу в боротьбі за державну незалежність України в липні 1944 р. з ініціативи ОУН і УПА та особисто Романа Шухевича, скликано Великі Збори, на які прибули представники діючих в Україні політичних організацій та середовищ, в результаті нарад створено Українську Головну Визвольну Раду. Виконавчим органом УГВР став Генеральний Секретаріат, Головою якого обрано Романа Шухевича-Лозовського. Його також затверджено на посаді Секретаря Військових справ і Головним Командувачем УПА.

Небайдужий
06.02.2015 at 13:01

Jorik, перш аніж щось заявляти в типово “ватяному” стилі “дєдиваєвалі”, непогано б було перед цим хоч трохи історію власного народу повчити. Роман Шухевич ніколи не був керівником ОУН. Та й ОУН, в часи Другої Світової війни, було дві- “мельниківці” та “бандерівці”. Керівником однієї був Мельник, а керівником другої (революційної) був Бандера. ОУН- це політичні організації. Ніякої участі в бойових діях вони не брали, на відміну від УПА (яких також було кілька), наприклад, головнокомандуючим якої (тієї, що політично підпорядковувалася ОУН (б)) і був Роман Шухевич.
Нахтіґаль, а якщо правильно- Battalion Ukrainische Gruppe Nachtigall (в перекладі на українську- Соловейко) ніякий не “спецпідрозділ”, а звичайний іноземний легіон в складі Вермахту, котрий складався переважно з етнічних українців. Таких іноземних національних легіонів в складі німецьких військ протягом війни було дуже багато. Українських було два- Нахтіґаль і Роланд. Нічим особливим від інших аналогічних підрозділів Вермахту вони не відрізнялися. Участі у військових злочинах не брали (почитайте матеріали Нюрбергського триуналу). До кінця 1942 року батальон Нахтіґаль припинив своє існування. Нічого злочинного в перебуванні людини в складі цього батальону немає і бути не може.
Роман Шухевич боровся і віддав своє життя за незалежну українську державу. Боровся він, як проти німецьких, так і проти совєцьких окупантів. Окупант він і є окупант, що німецький, що совєцький. Хрін за редьку не солодший. Люди опинялися в складі Червоної армії або в складі Верхамахту не так за власним бажанням, як через те, що проживали на територіях підконтрольних СССР або Німеччині. Особливого вибору вони не мали, а тому й засуджувати їх лише за те, що їх призвали до тієї чи іншої армії, тим більше називати зрадниками, ніхто не має ніякого морального права.
Українська незалежна держава має вшановувати пам’ять тих людей, котрі за неї боролися. Це природньо. Однак, вшанування пам’яті борців за незалежність полягає не тільки в перейменуванні вулиць на їх честь. Існує купа й інших гідних способів вшанування.
Стосовно ж конкретного випадку з перейменуванням вулиці 50-річчя СССР, то міське керівництво так і не повідомило громаду, ні про те, хто і яким чином виступив ініціатором цього перейменування, ні про те, чому, ким конкретно і в який спосіб ця ініціатива не була підтримана. В даному випадку цікава саме ця обставина, а не те чиїм іменем хтось хоче назвати вулицю. Мені також совкова назва “50-річчя СССР” видається, як мінімум, дурнуватою і такою, що потребує зміни. Але й іменем Шухевича я також не хотів би називати вулиці в Хмільнику, хоча б тому, що цей історичний персонаж ніякого стосунку до Хмільника не має. Я, наприклад, за нейтральні, аполітичні назви вулиць (типу “Садова”, “Абрикосова”, “Вишнева”, “Сонячна” і т.п.), які не викликають історичних чи політичних суперечок. Та й при черговій зміні влади, вулицю з нейтральною назвою, не потрібно перейменовувати 🙂

XXL
06.02.2015 at 13:41

Як що перейменовувати старі вулиці, то впершу чергу потрібно звернутись до історії міста і подивитись як ці вулиці називались до перейменування. Наприклад вул. 50 років СРСР раніше носила назву Республіканська.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *