БІБЛІОТЕКИ – СХОВИЩЕ ДЛЯ КНИЖОК ЧИ ПРОСТІР ПОШИРЕННЯ ЗНАНЬ?
14.12.2018
12 грудня у Вінниці обговорювали майбутнє бібліотек. Учасники і учасниці зустрічі подивились фільм "Ex libris: Нью-Йоркська публічна бібліотека".
Фільм – ґрунтовна презентація бібліотечної системи Нью-Йорка. За три години можна побачити як працює бібліотека з дітьми, науковцями, національними громадами, митцями, літніми людьми і молоддю. В американських бібліотеках роблять домашні завдання, танцюють, вивчають мистецтво і слухають наукові лекції . Різні приміщення, різні райони, хтось з глядачів шепоче «сміття – як у нас», а на екрані вже гарно вбраний зал і підготовка до прийому. Переглядаючи фільм ми мали можливість спостерігати за нарадами менеджерів бібліотеки. Дізнались, як відбуваються наради ( вільне обговорення з кавою), як планують пошук фінансування і обговорюють майбутні програми. « Бібліотека – не сховище книжок, це місце, де поширюють знання» - цитата з фільму. Обговорюючи майбутні програми американські бібліотекарі постійно повертаються до своєї місії, важливі форми роботи, але на першому місці – для чого .
В дискусії після перегляду фільму директорка Вінницької централізованої бібліотечної системи Ірина Івасюк зауважила, що вінницькі бібліотеки так само, як у фільмі, працюють в різних напрямках, і з різними групами в громаді. Але принципи фінансування відрізняються, Нью-Йорська бібліотека отримує 60% фінансування від міста, а решту грошей мусить залучати сама. Кошти жертвують благодійники і це традиція американського суспільства. Натомість у Вінниці бібліотеки фінансуються повністю з бюджету міста, хоча теж працюють над залученням додаткових ресурсів.
Учасниця дискусії Наталя Шпильова розповіла, що є користувачкою Нью-Йоркської публічної бібліотеки, хоча живе у Вінниці. Маючи чималий досвід роботи у бібліотечній сфері, пані Наталя прокоментувала окремі епізоди фільму. Її вразило, що менеджери Нью-Йоркської бібліотеки постійно думають, як показати громаді корисність бібліотек. І це не вважається чимось надзвичайним, нікого не обурює, хоча в українських умовах ми часто думаємо, що освічена людина зобов’язана знати про бібліотеки все і не потрібно витрачати зусилля на пропагування бібліотек .
Найбільше під час дискусії обговорювали фінансування бібліотек. Чи сприяє постійний пошук коштів впровадженню якісних послуг, яка система краща – українська чи американська. Олександр Вешелені, модеруючи обговорення, зауважив, що фінанси – важлива справи, але варто говорити і про цінності, які пропагують бібліотеки.
Оксана Яцюк помріяла, щоб у Вінниці зняли документальний фільм про роботу вінницьких бібліотек, бо серед туристів Вінниця вважається містом бібліотек і кав’ярень.
Фільм – ґрунтовна презентація бібліотечної системи Нью-Йорка. За три години можна побачити як працює бібліотека з дітьми, науковцями, національними громадами, митцями, літніми людьми і молоддю. В американських бібліотеках роблять домашні завдання, танцюють, вивчають мистецтво і слухають наукові лекції . Різні приміщення, різні райони, хтось з глядачів шепоче «сміття – як у нас», а на екрані вже гарно вбраний зал і підготовка до прийому. Переглядаючи фільм ми мали можливість спостерігати за нарадами менеджерів бібліотеки. Дізнались, як відбуваються наради ( вільне обговорення з кавою), як планують пошук фінансування і обговорюють майбутні програми. « Бібліотека – не сховище книжок, це місце, де поширюють знання» - цитата з фільму. Обговорюючи майбутні програми американські бібліотекарі постійно повертаються до своєї місії, важливі форми роботи, але на першому місці – для чого .
В дискусії після перегляду фільму директорка Вінницької централізованої бібліотечної системи Ірина Івасюк зауважила, що вінницькі бібліотеки так само, як у фільмі, працюють в різних напрямках, і з різними групами в громаді. Але принципи фінансування відрізняються, Нью-Йорська бібліотека отримує 60% фінансування від міста, а решту грошей мусить залучати сама. Кошти жертвують благодійники і це традиція американського суспільства. Натомість у Вінниці бібліотеки фінансуються повністю з бюджету міста, хоча теж працюють над залученням додаткових ресурсів.
Учасниця дискусії Наталя Шпильова розповіла, що є користувачкою Нью-Йоркської публічної бібліотеки, хоча живе у Вінниці. Маючи чималий досвід роботи у бібліотечній сфері, пані Наталя прокоментувала окремі епізоди фільму. Її вразило, що менеджери Нью-Йоркської бібліотеки постійно думають, як показати громаді корисність бібліотек. І це не вважається чимось надзвичайним, нікого не обурює, хоча в українських умовах ми часто думаємо, що освічена людина зобов’язана знати про бібліотеки все і не потрібно витрачати зусилля на пропагування бібліотек .
Найбільше під час дискусії обговорювали фінансування бібліотек. Чи сприяє постійний пошук коштів впровадженню якісних послуг, яка система краща – українська чи американська. Олександр Вешелені, модеруючи обговорення, зауважив, що фінанси – важлива справи, але варто говорити і про цінності, які пропагують бібліотеки.
Оксана Яцюк помріяла, щоб у Вінниці зняли документальний фільм про роботу вінницьких бібліотек, бо серед туристів Вінниця вважається містом бібліотек і кав’ярень.
