На дорогах бездоріжжя

Мало не щодня доводиться чути нарікання хмільничанн на незадовільний стан доріг. Автовласники і водії «не зли тихим словом» згадують всіх хто причетний до дорожного полотна. Пасажири громадського транспорту з ними солідарні. Нічого дивного, адже на багатьох дорогах такі вибоїни, що у них ховається півколеса легкового авто. Об’їжджаючи ями, водії виїжджають на зустрічну смугу, часто створюючи аварійну ситуацію. А відповідні органи, складається враження, на те не звертають уваги. Бо окрім обіцянок розпочати ремонт доріг одразу після настання тепла , жодних активних дій з їх боку не спостерігалося. Нешодавно на вулиці 50-річчя СРСР я був шокований тим що побачив, ямки в асфальті були закладені цеглинами та просипані чи то глиною чи то піском.

Мене пройняла геніальна думка, це ж новітні технології в обслуговуванні доріг Мені ж пригадався давній анекдот на цю тему:

«У час Перебудови до СРСР для налагодження дружніх зв’язків приїхав американський Президент. Його повозили автівкою по Москві та інших великих містах не надто якісними дорогами, і згодом він полетів на батьківщину.

Через місяць з візитом у відповідь до США прибув Президент СРСР. Йому теж влаштували відвідини видатних місць Америки. Та тепер автомобільний кортеж рухався практично ідеальними дорогами. Різниця була відчутною, тож під час переговорів Президент США запропонував гостю:

- Давайте я дам вам наших спеціалістів, наш асфальт – і ви 50 років не знатимете бездоріжжя.

- Ні, дякую, - відповів Президент СРСР. – Краще я вам дам наших спеціалістів і наш асфальт – і ви 50 років не знатимете безробіття!»

Хоч це й анекдот, але доля істини у ньому є. У У хмільнику щороку ремонтують дороги, вкладаючи у це великі кошти. Та після кожної зими з’являються нові ями, на окремих ділянках проїхати майже неможливо. Безлад який коїться в цій сфері перейшов вже всі межі терпіння, чесно кажучи хочеться їздити по рівних дорогах а не бути постійним клієнтом автомагазинів.

Отримано по електроній почті
підпис: оскар де ла хойя