ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛУ ЗАГОРОДНЬОГО!

Микола Андрійович Загородній народився 05.08.1954 року в селі Веселий Кут Тальнівського району Черкаської області. Випускник Рівненського інституту інженерів водного господарства.

Із 2007 року очолює народну аматорську кіностудію «Гіпаніс» при Хмільницькому районному Будинку культури. Плідно працює як режисер-документаліст. 2008 року його фільм «Хмільницький самородок» нагороджений дипломом І ступеня обласного конкурсу аматорського кіно «Кінометр». Зявилася ідея відтворити на екрані творчі портрети відомих творчих особистостей Хмільницької землі. 2010 року вийшов перший фільм цього циклу - «Високе небо Анатолія Афанасенка», що стає лауреатом «Кінометра» та регіонального кінофестивалю «Сузір’я Надгориння». Наступним сучасником, кінообраз якого створив режисер, став краєзнавець Микола Дорош. Фільм «Ріка його долі» отримав спеціальний приз за майстерне відтворення образу сучасника на кількох регіональних фестивалях непрофесійного кіно. 2011 року на кіностудії «Гіпаніс» відтворено одну із маловідомих сторінок із біографії українського письменника, в’язня сумління Бориса Антоненка-Давидовича. Саме той період, коли письменник, повернувшись із заслання, проживав у селі Білий Рукав на Хмільниччині. Фільм «Із берега розстріляних світів» став фіналістом V Міжнародного кінофестивалю непрофесійного кіно «Кінокімерія» у місті Херсоні. Наступного року на екрані поетично-піднесено зазвучав образ корифея української витинанки Дмитра Власійчука у фільмі «Мотиви, зчитані з Небес». Найвищим на сьогодні досягненням і визнанням майстерності Загороднього - режисера стала перемога на VІІІ Міжнародному кінофестивалі аматорського кіно «Кінокімерія» у номінації «Кращий аматорський фільм» за документальну історію зникаючого села Гулі. Кінострічка «Втрачений рай» не тільки стала лауреатом, але й увійшла в ювілейний список кінофестивалю, набрала високий рейтинг перегляду серед інтернет-спільноти.



Микола Загородній поруч із захопленням кіномистецтвом віддає свій час і творчі сили фотомистецтву та живопису. Світлини майстра експонувалися на Міжнародній виставці «Фотокімерія» поруч із роботами визнаних майстрів. Починаючи із 2011 року, фотографії М.Загороднього стають лауреатами престижної виставки, особливе захоплення глядачів та журі викликали світлини «Тече ріка, як музика», «Знімається кіно» та інші.



Займатися живописом Микола Андрійович почав порівняно недавно, але з великим натхненням. Як результат – майже півсотні картин, кожна з яких відкриває глибину душі автора, викликає захоплення у глядачів. З полотен митця дивиться у вічність хмільницький замок, хлюпоче хвилями Буг, шепоче про вічне весняна верба… Характерно, що художник-аматор прагне удосконалювати майстерність, беручи участь у пленерах професійних художників. Результатом поїздки у Немирів на традиційний Всеукраїнський пленер стало прекрасне полотно – «Старий млин у Немирові». Ця робота – одна із найкращих на сьогодні. Вона експонувалася на ХV Міжрегіональній виставці творів образотворчого мистецтва «Артгалера – 2013». Цього, 2014 року, Миколу Загороднього знову запросили взяти участь у виставці.



Виставка фото- і живописних робіт Миколи Загороднього у Хмільницькому РБК є своєрідним звітом і водночас сповіддю майстра перед глядачами .

Знавець світового фотомистецтва Роланд Барт, роздумуючи про специфіку впливу цих творів на людину, сказав, що світлина буває вибуховою не тоді, коли лякає, приголомшує чи викриває, але коли перебуває в задумі. Адже сила мистецтва в тому й полягає, аби змусити людину замислитись чи здивуватися. Фотограф ловить і фіксує мить, щоб вона залишилася надовго. Якою буде ця мить – залежить від майстерності людини з об’єктивом. Спокусливо, чи не так, бути ловцем прекрасних, зворушливих, кумедних чи трагічних миттєвостей буття. Комусь видається, що це нескладно , зважаючи на сучасні технічні досягнення: дивись в об’єктив – і тисни кнопку. Але саме в отому погляді й полягає вся складність. Як дивитися? З любов’ю. До всього, що береш у фокус об’єктива.



Коли дивишся на світлини Миколи Загороднього, то бачиш світ, сповнений задуми й любові. Митцю вдається передати сутність обраного ним об’єкта : чи то літнього путівця, вкритого курявою, чи втомлених життям тополь, які все ж продовжують задивлятися в річкове плесо,чи змерзлого місточка через Буг, що чекає літечка й тепла. І ти фізично відчуваєш самотність, яка стає лейтмотивом світлини. Його приваблюють розкішні краєвиди, з палітрою барв, тонів і напівтонів, які видаються космічно привабливими на фото, і ми здивовано роззираємось довкруг – невже це поруч така краса! Митець уміє вполювати мить блаженства природи, коли ранковий туманець обціловує луг; а дерева , мов казкові велети в розкішних шатах, стережуть нетутешньої краси галявину, омиту перлами роси.

Художник Михайло Громов сказав, що особливість творчої манери Загороднього – постійний пошук і вдосконалення, що стає запорукою неповторності. Додамо, що фотомайстер уміє відчувати повну гармонію з імпульсами рідної землі. Вловити у своєму серці співзвучні ритми і передати на глянцевій поверхні фото.

Значна частина робіт фотохудожника приурочена Хмільнику. Міські пейзажі, вихоплені зором майстра, стають улюбленими серед містян та гостей міста-курорту. Слід сказати, що світлини історичної частини міста , виконані Миколою Загороднім, відомі в багатьох країнах світу. Бо гості та відпочивальники з Європи та Сполучених Штатів неодмінно закохуються не тільки в атмосферу Хмільника, його ландшафти й історичні пам’ятки, а й мають бажання привезти додому гарну світлину напам’ять. Чимало знаменитих людей мають у своїх колекціях роботи майстра: письменник Борис Кульчицький, художник Феодосій Гуменюк, різьбяр Пауль Кренц та чимало інших знаменитостей



.Філософія творчості Миколи Загороднього проста – любов до всього сущого на цій землі, вона, здається , присутня на світлинах відчуттям особливого тепла, яке переповнює кожного, хто споглядає роботи майстра. Відвідайте виставку в Будинку культури і переконайтеся в цьому.

Дебют Миколи Загороднього в живописі відбувся на виставці хмільницьких художників, яка проведена була у Вінниці 2012 року й приурочена 650-річчю битви на Синій Воді. Цього ж року в обласному краєзнавчому музеї та Центрі народної творчості виставлялися пейзажні роботи автора. На сьогодні в активі майстра – участь у Міжрегіональній виставці «Артгалера – 2013, 2014», та й у нашому місті любителі живопису вже запам’ятали його творчу манеру. Таке стрімке входження у світ живопису свідчить про бажання й уміння створити неповторний світ новими засобами. Об’єктом його полотен стає природа, як і головним навчителем. Його твори прихиляють щирістю і свіжістю почуття, здатністю вибухати на полотні феєрією кольору, полонити уяву глядача. Постійна праця на пленерах справляє благотворний вплив на художника , що виливається на полотні у чудові етюди, замальовки та великі полотна. Вони, здається, пульсують почуттями, які переповнили душу творця. Природа-учителька завжди правдива, і той, хто вміє прислухатися до неї, передасть її красу та велич. Загородній навчається розуміти неповторність кожного моменту, передати його сутність, обирає мотиви, що зворушують. « Осінній парк Потоцького» - це камерна історія печальної краси могутніх дерев. Тональне багатобарв’я не додає веселості, а навпаки – підсилює подих печалі. Стежка, схована під розкішним килимом із пишнобарвного листя, навіює елегійні думки про минущість усього сущого.

Осібне місце в малярському доробку Миколи Загороднього займає архітектурний пейзаж. Автор багато мандрує просторами України, нові враження лягають в основу таких картин. Є у нього «Нескорена Буша» ( 2012), « Старий млин у Немирові»(2013), « Австро-Угорський міст у Ворохті» (2013). Фавориткою його архітектурних пейзажів стала фортеця у Хмільнику. Це не дивно, бо ж така історична перлина не може не привабити, але небезпечно, бо ж чи не всіх художників, чий погляд зупинявся на її правічних стінах, вона зуміла взяти в полон. Не кожному вдається передати своє бачення цієї примхливої красуні. Миколі Загородньому вдалося відійти від штампів. Одна із останніх робіт майстра переконує нас у цьому. Містична картина дощової ночі підсилюється колористичним ефектом. Саме відтінки зеленого справляють враження таємничості. Художник знає ціну деталям, які інколи несуть важливе змістове навантаження . Нашу увагу привертає єдине освітлене вікно, яке додає ефекту тривожності : комусь не спиться в час стихії. А фортеця дрімає у сивому спокої, вона не підвладна ні часові , ні силам природи.

Автор-аматор тяжіє до класичного живопису. Можливо, тому, що його учителями стали – як він сам зізнається - визнані класики: Шишкін, Ге, Рєпін. Він наполегливо студіює їхню творчу манеру, особливості колористики, творення спецефектів. Наповнюють творчий багаж і дружні поради фахового художника Михайла Громова. Участь у Немирівських упленерах дає розкіш спілкування з відомими українськими художниками: Миколою Чулком, Тамарою та Володимиром Оврахами, Леонтієм Гринюком, Крістіною Жілінскайте, Валентином Тишецьким, Олександром Назаренком… Водночас збагачує емоційно і тематично, дає заряд на творення нових полотен.

На виставці, яка відкривається у районному Будинку культури, найбільш повно представлені як фото-, так і малярські роботи Миколи Загороднього. До неї автор готувався , як кажуть, кілька років і усе своє життя. Усю непідробність почуттів і ліризм душі митця зможе відчути кожен, хто відвідає виставку.

Віра Степанюк