Чи стане закриття школи початком кінця Ступника?

зворушливо… багато батьків у селах не готові до оптимізації шкіл, бояться віддавати дітей в інше село. але якщо розібратися, – то саме велика школа  привчає до колективу, закаляє і стимулює до кращих навчальних здібностей.
 

Ми зустрічалися з сільським головою та колишнім директором, якщо не помиляюся… Але вони поки що не вирішили, що буде в тій будівлі. Робили припущення, що музей, але для сільського музею то занадто велике приміщення. Так що побачимо…

а це фото останніх випускників, аж якось не по собі…

Напевно не варто так однозначно говорити. Є села, які почуваються досить непогано. Як на мене, то закономірний (хоча й негативний) процес. Люди самі мають обирати, де їм краще жити – в селі чи в місті…

 
Зовсім забув написати, що ця подорож в Кропивнянську територіальну громаду відбулася в рамках проекту «Моніторинг якості і доступності освіти у сільських громадах Вінницької області», який реалізовується громадською організацією “А-Веста” за фінансової підтримки Міжнародного фонду Відродження.

А чого це раптом такий песимістичний висновок?

Буду вдячний, якщо ця думка буде все ж таки оприлюдненна…)))

На мою думку це не зовсім вірно. Але дискутувати зможу тільки доті, коли почую аргументи…

когда приезжаю к бабушке в село, вспоминаю школу и садик, в котором мне посчастливилось перебыть несколько дней в детстве. садик развалился, когда не стало молодых семей в селе. Семьи появились лет через 10, когда в село пришел инвестор, взял в аренду паевую землю, выкопал ставок, посадил сады – то есть дал работу людям. Тогда же появились дети, сельсовет поменял местоположение школы и садика, дав им лучшие здания… Все вернулось, как только в этом появилась необходимость. А еще помню, как моя покойная бабушка рассказывала о том, что в школу они ходили за 10 км. пешком в соседнее село. Это было в Казахстане, зимой там морозы  с ветрами. Обморозиться можно минут за 5, заблудиться в метели еще легче,  а в степи зимой еще и волки. Поэтому ходили стайками, стараясь не оставлять односельчан-одношкольников одних. Никто не умер, все выучились. Здоровее стали и выносливей. Я, конечно, не сторонник таких крайних мер, особенно в наше “Цивилизованное” время. Но  закрытие школы – это не причина, а следствие неграмотного управления сельскохозяйственными ресурсами. Часто в этом виноваты не только председатели сельсоветов или руководители КСП. Часто в этом виноваты сами сельчане, сопротивляясь всему новому, что приходит в их село – инвесторам, фермерам и т.д.
 

То як там з аргументами, пані Волошко? Чи просто бла-бла-бла?

Бачу Паштету справді є достойна заміна, після того, як його забанили… Навіщо тоді писати, якщо аргументів немає?

Яке “смущєніє”? Мені справді цікаве це питання. так обнадіїти і мовчати! фу-фу-фу!

А як же не вірити? Хоча злі язики інколи говорять, що жінка каже одне, думає зовсім друге, а робить – третє… Сподіваюся, що це не той випадок…)))
 

І що це пояснює?))) Якщо сприймати село виключно, як поселення людей, які зобов’язані виробляти сільгосппродукцію. то можливо Ви праві. Але ж ніхто, проживаючи в сільській місцевості, нікому нічого не зобов’язаний. Так, прийдуть на село інвестори. Так скоротиться потреба в робочій силі (хоча не для всіх видів сільського господарства). І що? В місті стане менше продуктів? Просто зміниться форма господарювання. Як то кажуть “свято мєсто пусто нє биваєт”))). На землі повинен працювати той, хто хоче і здатен, а не той, хто живе в селі… 
А щодо земельної реформи і продажу паїв орендарям, то я коментувати не буду))) Сподіваюся, що перечитавши, сама зрозумієш, що написала…)))

))) Орендарі не скуповують землю))) Вони її орендують…))) Це щодо того, що я не хотів коментувати…))). Вибач, я н6е хотів виставляти твій сором на люди – ти мене змусила…
До речі, моє питання стосувалося взаємозвязку між наявністю сіл та розвитком міст, а не земельної реформи))) Якщо маєш бажання поговорити про це – я до твоїх послуг. На скільки я зрозумів, то є певне невдоволення новим земельним законодавством, яке в перспективі дозволить селянам продавати землю сільгосппризначення? Можеш пояснити, чому ти проти?

Тоді в мене питання: як ти думаєш, в чиїй власності знаходяться земельні паї зараз?

Розумашка. Тепер пропоную ознайомитися з статтею 41 Конституції України: “Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю…”.))) Тобто, якщо хтось володіє земельною ділянкою (паєм), то відповідно до діючої Конституції, він має повне право розпорядитися своєю власністю: подарувати, здати в оренду, і звичайно – продати…)))
Нововведення в земельному законодавстві дозволяють реалізувати право розпорядитися своїм майном – зокрема земельною ділянкою. Тобто впроваджується механізм, який дозволить скористатися правом, гарантованим Конституцією. Але не варто забувати, що будь-який закон, не тільки дозволяє реалізувати право, але й встановлює певні обмеження…
То ж впровадження в Україні ринку землі є просто необхідним. Інша справа – чи досконалий той механізм, який закладений в законодавстві? Але то вже зовсім інше питання… До того ж важливим елементом провадження земельної реформи є обізнаність селян (власників земельних паїв) з всіма правилами гри, які пропонує нове земельне законодавство… але й це зовсім інше питання…)))
 

і в чому ж недосконалість наших законів, а головне – яких саме?))) і до чого тут цитування Конституції та закону про освіту?))) Так, школи справді створюються у відповідності до цього закону))) і що? Хіба ситуація якимись чином перешкоджає праву учнів отримувати якісну освіту? ))) Якщо говорити по Ступнику, то я не побачив якоїсь дискримінації ступенецьких дітей щодо отримання освіти. 
І до чого тут моє тлумачення Конституції?))) Як можна право власності розтлумачити по іншому?))) Власність моя – і я маю право нею розпоряджатися))) Це норма не тільки Конституції, а й міжнародних документів)))
І якщо цього не розумієш, то дискутувати справді не варто)))

))) Можливо, все в житті можливо…)))