«Алея депутатської слави і цап відбувайло» - саме під такою назвою з’явився матеріал на сайті проекту «ЗАПОВІТ». Пропонуємо, як то кажуть, мовою оригіналу…
Мені цікаво, а скільки ж дійсно знищено дерев у Хмільнику за останні два з половиною роки? Офіційно вже, мабуть, більше 800 (відповідно до запиту Шеремети на 1 січня 2013 р було 675 дерев). Але, знаючи натхнення Грушка до цієї благородної справи, гадаю, що справжня цифра більша 1000, можливо 1500 або і 2000 дерев. Хоча мене особисто лякає і цифра 675 дерев.
Мушу визнати, що значна частина зрізаних дерев дійсно підлягала видаленню. Деякі з них були аварійними, деякі сухими, деякі дійсно заважали. Але вони, радше, просто випадково в числі інших потрапили під хазяйську руку озброєну подарованою бензопилою. Мотив вирубки захований в чомусь іншому, оскільки досі на очах знаходяться багато сухостійних та аварійних дерев, в той час, коли маса цілком здорових не старих дерев була знищена.
Зрозуміло, що багатьом городянам подобається саме такий варіант хмільника без дерев, стверджують, що так стало краще. Частково міг би погодитись, якби не мотиви та підхід до цього питання зі сторони Грушка.
Чи задавала собі питання людина, яка встромляла пилку у трьохсотрічну липу: ”Хто і коли її саджав?”, ”Які події вона пережила?”, ”Що бачила за своє декількасотрічне життя?”… Пригадую тисячолітню липу у Києві біля десятинної церкви. Вона досі цвіте. А старі оливкові дерева Гефсиманського саду. Вони пережили багато війн, тиранів, просто дурнів, але, слава богу, в їхній історії не було Василя Пилиповича. Це не просто дерева – це історія краю, міста. Нажаль, у нашому місті після цієї влади такої історії не буде. Історія Хмільника залишиться у горщиках з ТУЯми та буде спалена у котлах ветлікарні.
І якщо мотиви такої поведінки можуть ховатись у лісофобії, спричиненій дитячою психічною травмою, можливо каштан чи жолудь потрапив у тім’ячко, а може і ціла гілка впала на голову – нам залишається лише гадати, то сам підхід “Я вирішив, мені захотілося, нікого питати та радитись ні з ким не буду, закон мені по…” абсолютно очевидний та лякає.
Видалення зелених насаджень здійснюється у разі:
- реалізації генерального плану розвитку населеного пункту;
- реконструкції або капітального ремонту об'єкта благоустрою;
- знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів;
- ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту;
- відновлення світлового режиму в житловому приміщенні, що затіняється деревами;
- проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-, теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі;
- досягнення деревом вікової межі;
- провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів;
- ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації.
І все! Більше жодних причин бути не може. Не будемо згадувати досить непросту процедуру, пов’язану з видаленням дерева (заява, акт обстеження, ордер, відновна вартість, облік зрізаної деревини…) бо вся ця процедура нехтується міською владою.
Говорячи про художній смак у всьому цьому дійстві, варто згадати лише про горщики перед міською радою, які говорять про відсутність художньої складової у освіті очільника міста. Та бог із ним.
Щодо конкретики.
На початку своєї каденції Грушко задумав створити “алею депутатів цього скликання”. Для цього вирізав всі дерева по вулиці Жданова. Зробив це, звісно ж, без всяких обстежень і погоджень. А щоб замести сліди написав заяву в міліцію, мовляв “Хтось зрізав липу. Шукайте!!!” До цих пір шукають. Зігнав працівників міської ради, які натхненно повтикали якихось деревцят і що з того маємо сьогодні видно на фото.
Василь Пилипович, мабуть, передбачав майбутнє, тому і його ставлення до алеї відповідає ставленню до депутатів, і сьогоднішній її стан відповідає стану міської ради, до якого його довів Грушко з Дреженковим. Є тут і президія, і кущі опозиції, і смітники прихильників – одним словом - бур’яни. А зі зрізаних тут дерев пороблять буратін, поприв’язують до рук ниточки, щоб смикати і здійсниться заповітна мрія Грушка і Дреженкова – повністю керований депутатський корпус, що не заважає працювати.
Ще один елемент ландшафтного дизайну можна побачити на вулиці Фрунзе. Був тут колись ставочок, водилась риба, правда дещо занедбаний, але від дороги був відгороджений деревами. І потрібно було б підчистити струмок, що його наповнював, загорнути сміття, розчистити кущі. Але втрутився шановний Василь Пилипович і ось що маємо натомість. Це жах, екологічне лихо обабіч однієї з головних вулиць Хмільника. Можливо цей витвір мистецтва ландшафтного дизайну також комусь присвячений?
І таких прикладів у нашому місті за останній час назбиралось немало. Цікаво було б почути думку городян з приводу радикальних змін на зупинці біля старої пошти по Столярчука, біля суду та в багатьох інших місцях. Моя особиста думка, що це має робитись, як мінімум, по ЗАКОНУ, а не так, як це робить Грушко. Без обстеження, акти на все, що не можливо заховати складені заднім числом.
Слідуючи прикладу міського голови батюшка Богдан “навів порядок” і у своїй обителі, “під шумок” зрізавши всі дерева. Але забувся запитати про це у “хазяїна” міста. А Василю з Петром це і потрібно. Ось і знайшовся цап відбувайло, головний шкідник. Ну потрібно ж хоч комусь відповісти за зрізані дерева у Хмільнику! Терміново зателефонували у Вінницю і радісно повідомили - ”Зловили!”. Батюшці Богдану дали штраф 12 000 гривень.
А щодо дерев, що росли біля старої пошти лісопатолог повідомив, що пеньків не бачить, а лише плитку по 300 гривень за квадратний метр.
Чи знайдуть Хмільничани інсектицид проти цього шкідника? А можливо краще використати метод ручного збору паразитів? Час покаже.
А поки що дихайте глибше.
