У Хмільницькій міській територіальній громаді відбулося дослідження стану розвитку громадянського суспільства в межах проєкту «Громадянське суспільство: курс на зміни», який громадська організація «ПРАВО» реалізує у партнерстві з Хмільницькою міською радою.
Це дослідження мало практичну мету: не просто «описати ситуацію», а дати підстави для рішень і змін у місцевій політиці — зокрема, для наповнення Програми розвитку громадянського суспільства конкретними кроками, які відповідають реальним потребам мешканців та інститутів громадянського суспільства.
28 січня в ресурсному центрі «Мурашник» відбулась презентація Звіту за результатами дослідження.
Дослідження проведено у форматі фокус-груп, що дає змогу не лише зафіксувати позиції, а й зрозуміти причини: чому люди не користуються інструментами участі, що заважає або, навпаки, підштовхує до взаємодії, як учасники бачать роль громадських організацій і які зміни вважають найбільш необхідними. Окремий акцент зроблено на оцінці процедур громадської участі, бар’єрів і стимулів для участі, організаційної спроможності ІГС, їхнього внеску у соціально-економічний розвиток, а також якості взаємодії між владою, громадськістю і бізнесом.
Один із найчіткіших висновків фокус-груп — механізми громадської участі у громаді існують, але часто сприймаються як формальні: ніби інструменти є, але вплив через них не відчувається. Коли люди не бачать результатів, мотивація зникає, а участь перетворюється на «галочку». Цю ситуацію посилює низький рівень довіри до органів місцевого самоврядування, який підживлюється попереднім негативним досвідом та відсутністю помітних наслідків від консультацій і ініціатив. На практиці це означає, що навіть корисні формати залучення — слухання, обговорення, подання пропозицій — можуть залишатися «невидимими» для людей, якщо немає чесного, регулярного й зрозумілого зворотного зв’язку: що саме враховано, що відхилено і чому, які є строки реалізації, хто відповідальний.
Дослідження також показало, що участь стримують не тільки ціннісні чи емоційні чинники, а й цілком прикладні перешкоди. Учасники говорили про брак інформації щодо механізмів участі та порядку їх застосування, про бюрократичні й цифрові бар’єри, а також про психологічні фактори — страх негативних наслідків і загальну суспільну втому. У такій ситуації люди частіше обирають неформальні й персоналізовані канали взаємодії з владою — коли простіше «вирішити питання» через знайомих або приватні звернення, ніж через інституційні процедури. З одного боку, це виглядає як адаптація до реальності. З іншого — саме це підточує систему: інструменти участі не стають звичкою громади, а отже не накопичується довіра і досвід спільного ухвалення рішень.
Не менш важливий блок висновків стосується самих інститутів громадянського суспільства. Фокус-групи зафіксували наявність активного середовища ІГС у громаді, однак інституційний розвиток є нерівномірним і часто тримається на окремих лідерах. Для багатьох організацій типовою є ситуація, коли діяльність є енергійною, але не завжди підкріплена довгостроковим стратегуванням, системним плануванням чи внутрішніми правилами й процедурами. Це створює вразливість: команда може «вигоріти», ініціативи — згаснути, а напрацьовані практики — не передатися новим учасникам. Учасники також називали дефіцит фінансування та кадрів, а ще складність адміністративних і звітних процедур. Окремо прозвучало, що ресурси підтримки ІГС у цілому використовуються не повністю, бо часто бракує інформації та зрозумілих «маршрутів розвитку»: де навчатися, у кого консультуватися, як посилити команду, як перейти від разових акцій до сталих програм.
Коли мова заходить про соціально-економічний розвиток громади, результати фокус-груп демонструють, що внесок ІГС сьогодні є переважно обмеженим і фрагментарним: він часто концентрується на волонтерській, благодійній і короткостроковій проєктній діяльності. Це важлива робота, але її потенціал значно ширший — громадські організації можуть бути партнерами громади у реалізації місцевих програм, надавачами соціальних послуг, співрозробниками рішень у сферах освіти, культури, спорту, соціального захисту. Дослідження вказує, що цей потенціал використовується недостатньо через брак механізмів залучення та підтримки з боку органів місцевого самоврядування. Також учасники зазначали нестачу знань і практики щодо інструментів соціальної економіки — наприклад, соціального підприємництва чи соціального замовлення. При цьому важливо, що фокус-групи зафіксували зацікавленість ІГС у розширенні своєї ролі та впровадженні нових моделей діяльності — тобто є готовність зростати, якщо з’являться зрозумілі умови і підтримка.
Ще один висновок, який суттєво впливає на перспективи розвитку громади, — характер взаємодії між секторами. Взаємодія «влада–громадськість–бізнес» у багатьох випадках залишається несистемною і залежить від особистих контактів та ситуативних ініціатив. Це означає, що навіть хороші приклади співпраці можуть не ставати нормою, бо їм бракує «інфраструктури»: регулярних майданчиків для діалогу, спільного планування, чітких правил партнерства та прозорих процедур. Співпраця з бізнесом часто зводиться до епізодичної благодійності або допомоги в кризові моменти і рідко переходить у стратегічні партнерства розвитку, які могли б давати громаді довготривалий ефект.
Сукупно ці результати окреслюють головну рамку для подальших змін: у громаді є активні люди та організації, є запит на участь і партнерства, але потрібні умови, за яких участь перестане бути формальною, а співпраця — випадковою. Не менш важливими є інвестиції в спроможність ІГС — навчання, менторство, консультації зі стратегування та організаційного розвитку, а також механізми, які дозволять громадським організаціям бути не тільки «прохачами», а повноправними партнерами громади у наданні послуг і реалізації програм. Нарешті, потрібна сталість міжсекторальної взаємодії — регулярні формати діалогу та спільного планування, де інтереси влади, мешканців, організацій і бізнесу зводяться в рішення, що працюють на розвиток громади.
З повним варіантом звіту можна ознайомитися ТУТ.
Дослідження проведено в рамках реалізації проєкту «Громадянське суспільство: курс на зміни», що впроваджується громадською організацією «ПРАВО» в партнерстві з Хмільницькою міською радою за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.
Результати дослідження є відповідальністю громадської організації «ПРАВО» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
