Медицина безплатна?

18 квітня в Україні відзначали Європейський день пацієнта, який в нас святкується ще з 2008 року. А отже, на правах пацієнта набралася сміливості задатися питанням: чи є медицина безкоштовною? Думаю, що на це запитання всі хором і ствердно дадуть відповідь – ні! От і виходить, що в нашій країні діє принцип «Хочеш вижити – плати! А якщо немає чим платити – ніхто й не врятує!» «49-а стаття Конституції України гарантує безоплатне надання медичних послуг у державних та комунальних закладах охорони здоров’я» - читаю в документі. Але всі знають, що це не так. Куди не глянь – потрібні гроші: за кожну послугу, невеличкий папірець або ж просто мізерну дрібничку.

Нерідко доводиться здавати аналіз крові з пальця, бо ж цього вимагають всі лікарі перед приходом до них на прийом. В аптеці продаються маленькі голки (скарифікатори), які коштують всього копійок 10. Якось придбала в аптеці цю ж саму голочку, але з нею в комплекті була ще пластмасова колба для забору крові. Ну, колба то колба – знадобиться. Стерильніше буде. Але й ціна більша – 85 копійок… Та яким було моє здивування, коли медпрацівник викинув ту колбочку собі в шухлядку, а кров забирав своєю, скляною… Питання – для чого тоді продавати все це в наборі? Чи так легше «викачувати» гроші? Може, щось і не розумію в медицині, але сказати, що це мене здивувало – то вже нічого не сказати… А нещодавно в лабораторії мені сказали: «Треба! здати дві гривні». «А на що це, раніше не брали…». «В нас це вже давно, може, ви не тоді потрапляли…» При цьому видали мені квитанцію з написом, що Вінницьке відділення Міжнародного фонду допомоги хворим підтверджує надходження пожертвування в сумі 2 гривні. А на звороті текст: «Ваше добровільне пожертвування буде використане для фінансування медичного закладу, де Ви лікуєтеся!»

Виписала лікар антибіотики. Йду в аптеку, взяла з собою 70 гривень, думала – вистачить. Аж ні. Ліки коштують 83 гривні з копійками. Що ж, пішла до свого «таємного коханця» - банкомата. Але по дорозі зайшла вже в іншу аптеку, яка неподалік першої. В цій аптеці ті ж пігулки – 81 гривню. Різниця невеличка, але є…

В черзі до терапевта була свідком однієї розмови. Одна не дуже молода жінка запитала бабусю, скільки вона заплатила за УЗД. Бабуся одразу й не второпала, перепитала: «А скільки там треба платити?» «Ну, в лікарні ж є своя ціна…».

Отже, за що ми все ж таки платимо? За величезні черги в коридорах, «відфутболювання» нас одним лікарем до іншого? Ці та інші запитання ще не раз потурбують українських пацієнтів.

Божена Квітка