МІСЬКИЙ ГОЛОВА ХМІЛЬНИКА НАМАГАЄТЬСЯ ЗБЕРЕГТИ ВЛАДУ, ПЕРЕФАРБОВУЮЧИСЬ В РЕВОЛЮЦІОНЕРА?
25.01.2014
В ці дні український народ піднявся на визвольну боротьбу проти кримінально-олігархічного режиму двічі судимого єнакіївського шапкограбіжника і його прихвостнів за своє право жити на рідній землі в цивілізованій країні.
На вулицях Києва найкращі сини і доньки України щохвилини під кулями та кийками незаконного фашистського бандформування під назвою "Беркут" жертвують власним здоров'ям та життям заради звільнення свого народу від кримінальної окупації. Прихвостні режиму, які роками смоктали кров з українського народу, розбігаються з провладної партії, як пацюки з тонучого корабля. Не став виключенням і хмільницький міський голова Василь Грушко.
Ще якихось два місяці назад, виступаючи перед зібранням хмільницьких регіоналів, присвяченим 16-ти річчю з дня заснування цієї політичної партії, Василь Пилипович із притаманними тільки йому, щирістю в очах і проникливістю в інтонаціях, вихваляв досягення кривавої КПРС, з розпачем в серці жалкував за розпадом радянської імперії та тим, що Україна не пішла комуністичним шляхом розвитку, а також захоплено вихваляв "здобутки" Партії Регіонів, а особливо – досягнуту нею "стабільність", проголошував регіоналам "честь і хвалу", клявся, що помре членом цієї партії, співчував її паханові, порівнюючи його президентські проблеми із "пханням палок в колеса" зі своїми мерськими, а також гнівно таврував ганьбою тих людей, котрі "перефарбовуються" в різні партійні кольори за першо-ліпшої нагоди.
І ось сьогодні міський голова Хмільника, в найкращих традиціях корабельних щурів, опинився на вулицях нашого міста… в лавах "Хмільницького євромайдану". Як вам, шановні хмільничани, така метаморфоза вчорашнього щирого комуно-регіонала?! Дивлячись на окремих учасників мітингу, які підлесливо оточували Василя Пилиповича і по-собачому віддано, зазираючи йому в очі, чіпляли синьо-жовто-європейську стрічку на його вип’ячені вперед груди, я не могла надивуватися двом речам: бездонній прірві брехливості та аморальності Василя Грушка і цілковитій амнезії його сьогоднішніх вуличних обожнювачів. Це саме про них писав свої безсмертні рядки великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін:
Паситесь, мирные народы!
Вас не разбудит чести клич.
К чему рабам дары свободы?
Их должно резать или стричь.
Наследство их из рода в роды
Ярмо с гремушками да бич.
Це ж треба таке! Вийти на мітинг протесту проти свавілля банди корупціонерів та ворогів свободи і на тому мітингу по-рабськи стелитися перед одним із тих, проти кого ви вийшли?! "Умом не понять" не тільки нашого північного сусіда, а ще й деяких хмільничан….
А саме гидке в цій ситуації те, що це зразково-показове "раболепие" відбувалося під час того, як пан (чи товариш?) Грушко, як і належить переконаному регіоналу, відверто по-хамськи кричав "Не булькай!" і намагався вибити камеру з рук молодого чоловіка, котрий знімав мітинг на камеру та намагався донести до його учасників правду про особу міського голови. При чому, серед найактивніших вуличних захисників мера виявилися колишній "афганець" і ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, котрі, як ніхто інший, відчули на власній шкурі, як "особливу турботу" комуністичного режиму, так і "глибоку повагу" регіоналівського уряду Азарова…. Скандувати "Банду геть!", "Слава Україні!", "Героям слава!", одночасно плазуючи перед безсовісним брехуном, корупціонером та ворогом свободи?! Як таке може співіснувати в одній і тій же голові?! Я не розумію… Парадокс, котрий не піддається ніякому поясненню….
Дорогі мої хмільничани! Схаменіться! Невже народ піднявся на боротьбу проти банди лише для того, щоб в крісла одних пройдисвітів посадити інших?! Ми ж це з вами вже проходили! Може досить вже танцювати на тих самих граблях?! Подумайте, за що ви йдете на "євромайдан": за свою свободу та краще життя для наших дітей чи за збереження теплих місць для безсовісних корупціонерів, котрі "стрижуть" вас, як безсловесну худобу? І, наостанок, прислухайтеся до слів Ліни Костенко: "Боріться або не беріться!".
Слава Україні! Героям слава!
На вулицях Києва найкращі сини і доньки України щохвилини під кулями та кийками незаконного фашистського бандформування під назвою "Беркут" жертвують власним здоров'ям та життям заради звільнення свого народу від кримінальної окупації. Прихвостні режиму, які роками смоктали кров з українського народу, розбігаються з провладної партії, як пацюки з тонучого корабля. Не став виключенням і хмільницький міський голова Василь Грушко.
Ще якихось два місяці назад, виступаючи перед зібранням хмільницьких регіоналів, присвяченим 16-ти річчю з дня заснування цієї політичної партії, Василь Пилипович із притаманними тільки йому, щирістю в очах і проникливістю в інтонаціях, вихваляв досягення кривавої КПРС, з розпачем в серці жалкував за розпадом радянської імперії та тим, що Україна не пішла комуністичним шляхом розвитку, а також захоплено вихваляв "здобутки" Партії Регіонів, а особливо – досягнуту нею "стабільність", проголошував регіоналам "честь і хвалу", клявся, що помре членом цієї партії, співчував її паханові, порівнюючи його президентські проблеми із "пханням палок в колеса" зі своїми мерськими, а також гнівно таврував ганьбою тих людей, котрі "перефарбовуються" в різні партійні кольори за першо-ліпшої нагоди.
І ось сьогодні міський голова Хмільника, в найкращих традиціях корабельних щурів, опинився на вулицях нашого міста… в лавах "Хмільницького євромайдану". Як вам, шановні хмільничани, така метаморфоза вчорашнього щирого комуно-регіонала?! Дивлячись на окремих учасників мітингу, які підлесливо оточували Василя Пилиповича і по-собачому віддано, зазираючи йому в очі, чіпляли синьо-жовто-європейську стрічку на його вип’ячені вперед груди, я не могла надивуватися двом речам: бездонній прірві брехливості та аморальності Василя Грушка і цілковитій амнезії його сьогоднішніх вуличних обожнювачів. Це саме про них писав свої безсмертні рядки великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін:
Паситесь, мирные народы!
Вас не разбудит чести клич.
К чему рабам дары свободы?
Их должно резать или стричь.
Наследство их из рода в роды
Ярмо с гремушками да бич.
Це ж треба таке! Вийти на мітинг протесту проти свавілля банди корупціонерів та ворогів свободи і на тому мітингу по-рабськи стелитися перед одним із тих, проти кого ви вийшли?! "Умом не понять" не тільки нашого північного сусіда, а ще й деяких хмільничан….
А саме гидке в цій ситуації те, що це зразково-показове "раболепие" відбувалося під час того, як пан (чи товариш?) Грушко, як і належить переконаному регіоналу, відверто по-хамськи кричав "Не булькай!" і намагався вибити камеру з рук молодого чоловіка, котрий знімав мітинг на камеру та намагався донести до його учасників правду про особу міського голови. При чому, серед найактивніших вуличних захисників мера виявилися колишній "афганець" і ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, котрі, як ніхто інший, відчули на власній шкурі, як "особливу турботу" комуністичного режиму, так і "глибоку повагу" регіоналівського уряду Азарова…. Скандувати "Банду геть!", "Слава Україні!", "Героям слава!", одночасно плазуючи перед безсовісним брехуном, корупціонером та ворогом свободи?! Як таке може співіснувати в одній і тій же голові?! Я не розумію… Парадокс, котрий не піддається ніякому поясненню….
Дорогі мої хмільничани! Схаменіться! Невже народ піднявся на боротьбу проти банди лише для того, щоб в крісла одних пройдисвітів посадити інших?! Ми ж це з вами вже проходили! Може досить вже танцювати на тих самих граблях?! Подумайте, за що ви йдете на "євромайдан": за свою свободу та краще життя для наших дітей чи за збереження теплих місць для безсовісних корупціонерів, котрі "стрижуть" вас, як безсловесну худобу? І, наостанок, прислухайтеся до слів Ліни Костенко: "Боріться або не беріться!".
Слава Україні! Героям слава!
Хмільницька революціонерка.