Хмільничан вже давно турбує питання якості
пасажирських перевезень в місті, а також вартості цих перевезень. Майже щороку,
а то й частіше, перевізники вимагають підвищення вартості проїзду, а жителі
міста звинувачують перевізників в низькій якості самих перевезень. Нещодавно це
спричинило навіть «страйк» з боку перевізників, який, начебто, спричинила
позиція міськвиконкому щодо підвищення вартості проїзду.
В цьому матеріалі я спробую викласти бачення
експертів нашої організації і своє особисте щодо причин виникнення такої
незадовільної ситуації з пасажирськими перевезеннями, а також запропоную
варіанти виходу з цієї ситуації.
Для початку варто визначитися з питанням, як
взагалі організовуються перевезення в місті (зрозуміло, що перевізник не може
самотужки обрати собі маршрут і їздити куди і як заманеться). Отже, для того,
щоб в місті почали їздити маршрутки, хтось цей процес має організувати.
Таким організатором виступає міськвиконком
(прошу не плутати з міською радою, до складу якої входять депутати). Саме
міськвиконком виступає замовником послуги з пасажирських перевезень.
Для того, щоб обрати якогось перевізника на
конкретний маршрут, міськвиконком оголошує конкурс, в якому визначає, що,
наприклад, на маршрут №2 потрібно забезпечити 10 маршруток, які будуть їздити з
інтервалом в 5 хвилин починаючи з 6 ранку і до 9 вечора.
Начебто все нормально. А тепер в мене до
читача питання: а звідки міськвиконком бере кількість необхідних маршруток, їх
місткість, інтервал руху для того, щоб виставити такі вимоги для учасників
конкурсу?
Логічна відповідь – це має вираховуватися
після проведення дослідження потреби в пасажирських перевезеннях. Тобто, для
того, щоб виставляти будь які вимоги для потенційних учасників конкурсу
(перевізників) щодо кількості транспортних засобів, їх місткості, інтервалів
руху міськвиконком мав би провести обстеження потреби в перевезеннях. Якщо
цього не зробити, то може вийти наступне: якщо кількість пасажирів незначна, а
міськвиконком виставить вимогу щодо 10 маршруток, то ці маршрутки їздитимуть
напівпорожні. А перевізнику потрібно буде їх заправляти пальним, ремонтувати,
платити заробітну платню водію тощо. Де він має брати на це гроші? Звичайно,
збирати, як плату за проїзд. І чим більші витрати в перевізника – тим більша
буде вартість проїзду. Якщо вимоги в міськвиконкому необґрунтовані – витрати на
утримання маршруту суттєво збільшуються, що в кінцевому рахунку покладатимуться
на гаманець пасажирів.
З іншої сторони, якби міськвиконком поставив
вимогу не в 10, а в 5 маршруток, але більшої «пасажироємкості», реально
прорахував необхідну кількість оборотних рейсів, то витрати на утримання
маршруту (пальне, ремонт, заробітна плата тощо) суттєво б зменшилися. Бо що
таке заправляти, ремонтувати 10 автомобілів, а що те саме, але лише 5 – це
суттєва різниця. Якщо додати ще до цього заробітну платну водіям – то матимемо
суттєву різницю.
Як я вже писав вище, для того, щоб правильно
розрахувати всі вимоги до маршруту – потрібно провести дослідження потреби в
перевезенні. Це дослідження має враховувати багато чинників, зокрема тижневі
коливання пасажиропотоку (в будні дні – це одна кількість пасажирів, в вихідні
та базарні дні – зовсім інша кількість), сезонні (влітку більшість на
велосипедах – пасажирів менше. Взимку – велосипедисти стають пасажирами плюс
школярі – пасажирів більше) тощо. Начебто все логічно?
Так, але не зовсім. Насправді в Хмільнику
НІКОЛИ таке дослідження не проводилося. Всі маршрути «нарізалися» по старим,
накатаним напрямкам. Але місто росте, розвивається і накатані напрямки не
завжди спрацьовують.
От і маємо в Хмільнику таке явище, як
«збитковий маршрут». А чому він збитковий? Тому що вимоги міськвиконкому до
потенційного перевізника щодо кількості авто, графіку руху, кількості оборотних
рейсів, пасажироємкості маршруток набагато більші, ніж той перевізник зможе
задовольнити. Тобто перевізник тратиться і на пальне, і на ремонт, і на
заробітну плату водіям, а заробляє стільки, що навіть на нуль не виходить (тут
варто зауважити, що така ситуація не на всіх маршрутах. В Хмільнику є досить
«жирні» маршрути, наприклад №1, а є «збиткові», наприклад, №4 чи №5).
Підсумовуючи сказане вище, зазначу, що такого
явища, як «збитковий маршрут» взагалі не має бути. Подумайте самі: ну навіщо
перевізнику, який хоче заробити, надаючи послуги з перевезення, забезпечує
місто робочими місцями, сплачує податки – «збитковий маршрут»? В місті не
повинно бути перекосу та поділу на «жирні» та «збиткові» маршрути. Всі маршрути
мають по перше – задовольняти потребу мешканців в перевезеннях, по друге –
давати можливість заробити перевізнику. Якщо цього не враховувати, невірно
виставляти вимоги до самих маршрутів, то рано чи пізно це призведе до того, що
перевізнику, який обслуговує «збитковий маршрут» це набридне і він вимагатиме
підвищення вартості проїзду. Хоча на якість самих перевезень це не впливатиме
аж ніяк.
В принципі саме таку ситуацію ми й маємо в
Хмільнику.
Напрошується логічне питання: а чому б не
провести таке дослідження?
Але не так все просто. Міська влада самотужки
просто не здатна провести таку роботу. Такі дослідження досить трудомісткі і
потребують залучення сторонньої організації. А для цього потрібні кошти. Свого
часу. За минулої каденції міської ради, було виділено 70 000 гривень на
проведення такого дослідження. Але, з певних причин, таке дослідження не було
проведене.
Новообрана міська рада так і не спромоглася
виділити на це кошти, хоча такі ініціативи навіть вносилися на розгляд
депутатів.
Ото ж і маємо: «збиткові маршрути», підвищення
вартості проїзду, невдоволення мешканців міста, конфлікти та «страйки»
перевізників.
Що ж потрібно зробити в такій ситуації?
… одразу хочу зазначити, що діяти зараз
потрібно на довгострокову перспективу. В 2015 році відбувся конкурс і майже
кожен перевізник має договір на перевезення пасажирів аж до 2020 року. Можна,
звичайно, ініціювати розірвання чинних договорів, пробувати залучати
перевізників з інших міст, але суттєво це ситуацію не виправить (чому – прошу читати
вище). Якщо місто не має наміру створювати комунальне підприємство, яке
перевозитиме пасажирів, а продовжуватиме залучати для цього приватних
перевізників, то потрібно, передусім, виконати наступне.
1. Внести зміни до відповідної міської
програми та виділити кошти з бюджету на проведення дослідження (хто має бажання
більш поглиблено ознайомитися з цим питанням – прошу ознайомитися з Порядком організації
перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом).
2. Провести тендер та залучити до проведення
дослідження відповідну організацію.
3. Розробити нові маршрути, а також вимоги до
потенційних перевізників щодо надання послуг з перевезення пасажирів на
конкретному маршруті (керуючись виключно!!! результатами раніше проведеного
дослідження).
4. Врегулювати питання проведення конкурсу щодо
визначення перевізників, які здійснюватимуть перевезення на конкретному
маршруті (в нас місцеві документи не зовсім відповідають вимогам
законодавства).
5. Розробити вимоги до потенційних
перевізників, які братимуть участь в конкурсі, причому опираючись на раніше
проведенні дослідження!!!, щодо кількості авто на конкретному маршруті, їх
пасажиромісткості, року випуску транспортного засобу, його облаштування тощо.
6. Провести конкурс з відбору перевізників вже
на новій основі, за новими правилами та вимогами.
Лише виконавши всі ці умови можна буде суттєво
покращити якість пасажирських перевезень, нівелювати таке поняття, як «збитковий
маршрут», а також забезпечити стабільність самих пасажирських перевезень.
Ще раз хочу наголосити, що такий план
діяльності розрахований на довгострокову перспективу. Варто враховувати, що
чинні договори з перевізниками укладені до 2020 року, а саме дослідження може
тривати не один місяць. Плюс – поки буде розроблено та затверджено всі
необхідні документи, що також потребує часу. Але якщо цього всього не зробити,
то маємо серйозний ризик, що вже в 2020 році знову буде проведено конкурс для
перевізників, причому – за старими правилами та вимогами, що законсервує
ситуацію, що склалася, ще на кілька років.
Отож, шановна громадо, депутати міської ради,
члени виконкому та працівники відповідних структурних підрозділів – думайте,
обговорюйте та вирішуйте. В свою чергу гарантую, що експерти нашої організації,
за потреби, долучаться до цієї роботи та надаватимуть відповідні консультації
всім зацікавленим.
Віталій Дорох
експерт, голова Ради
громадської організації «ПРАВО»
