Петро Дреженков втратив пам'ять чи розучився жартувати?

Таке припущення напрошується само по собі. Зважаючи на останні публікації які сколихнули українських журналістів різкою заявою Петра Дреженкова щодо головного редактора місцевого ЗМІ . Нагадаємо, що 7 березня цього року ми писали "Петро Дреженков погрожує арештом?", а вже 13 березня міський голова Василь Грушко списував дії свого заступника на невдалий жарт "Дреженков Петро Олексійович невдало пожартував?"

В останньому номері газети "Життєві обрії" у рубриці "Колонка редактора" з'явилась публікація під назвою «Я думаю, якщо редактора наступного разу до нас приведуть у наручниках, то буде трішки веселіше...». То ж пропонуємо вашій увазі оригінал статті:

«Я думаю, якщо редактора наступного разу до нас приведуть у наручниках, то буде трішки веселіше...»

Так заявив кореспонденту міськрайонної газети«Життєві обрії» під час апаратної наради перший заступник Хмільницького міського голови, секретар міської ради Петро Дреженков.

Аби зрозуміти, що сталося того дня, коли не було ніяких природних аномалій, котрі могли б негативно вплинути на мізки окремих індивідумів, варто відтворити хід подій.

4 березня ц. р. за завданням редактора на робочій на-раді, яка відбулася у конференцзалі Хмільницької міської ради, була присутня кореспондент «Життєвих обріїв»Людмила Мазур. В її роботі взяли участь близько двадцяти представників різних управлінь та відділів міської ради. Проводив нараду Хмільницький міський голова Василь Грушко.

«Нарада розпочалась з того, що міський голова Василь Грушко, пише в доповідній записці Людмила Мазур, поцікавився у мене, чому особисто не з’явився редактор. На мою відповідь про те, що наразі у нього багато роботи,оскільки готується черговий номер газети до друку, міський голова зазначив, що кожного понеділка о 16-й годині представника нашої газети запрошують бути присутнім на нараді і лише виключно для «участі», а не для висвітлення, як я зрозуміла, роботи апаратної наради.

Перший заступник міського голови Петро Дреженков також звернувся до мене з проханням передати редактору наступну інформацію: «Ось у нас на нараді є присутній представник міліції і можливо буде доречно направити звернення до відповідних органів, оскільки до сих пір до міської ради не подано фінансовий план на 2013 рік. Так завідомо здійснюються фінансові порушення. Я думаю,якщо редактора наступного разу до нас приведуть у наручниках, то буде трішки веселіше...».

Про який «фінансовий план на 2013 рік», про які «фінансові порушення» вів мову пан Дреженков, не змогли дати конкретної відповіді ні у фінансовому управлінні міської ради, ні навіть юристи. Редакція «Життєвих обріїв» не є бюджетною установою, тобто бюджетних коштів не використовує. Є два головних документи, за нормативами яких працює і які кожного року уточнюються –це «Програма підтримки періодичних видань» та угода«Про висвітлення діяльності виконавчої влади та органів місцевого самоврядування». Обидва вони узгоджені в міській раді, а «Договір про надання послуг із редагування та друку інформацій, повідомлень, оголошень, статей на 2013 рік» підписаний міським головою Василем Грушком. Що ще не вистачає міській раді? Тим більше, що жодного запиту стосовно фінансових планів розвитку редакції на 2013 рік з боку міської ради не було.

До речі, про договір на висвітлення... Міська рада з приходом до влади «нової молодої команди» систематично його порушує. Скажімо, у 2011 році редакції недоплачено 7400 гривень, у 2012 р. - 4000 грн. Не кращі справи з розрахунками і в цьому році. У січні, наприклад,«Життєві обрії» «пропіарили» діяльність міської ради на 1947 гривень. На таку суму міській раді було виставлено рахунок. Після втручання пана Дреженкова (а саме він«контролює» виконання умов договору) на рахунок редакції було перераховано лише 970 гривень. Куди зникла чесно зароблена редакцією решта? Ось про які «фінансові порушення» варто було б говорити.

Думається, що до питань фінансових порушень і «наручників» не залишаться байдужими депутатський корпус міської ради та правоохоронні органи. І нарешті, публічне звернення до працівника міліції і натяк на «наручники» це натяк на те, що я, як редактор, дію настільки протизаконно, що припиненням моїх подальших дій можуть стати тільки кайданки. А може пан Дреженков мав зовсім інше на меті: зробити з мене отакого собі кишеньково слухняного редактора...

Та зовсім неважливо, про що думав тоді пан Дреженков (якщо взагалі там була думка). Важливо те, що таке висловлювання держслужбовця - це свідоме приниження честі та гідності не тільки редактора, а й всього колективу редакції. Така позиція чиновника від влади не тільки дивує, а й насторожує: невже ми знову повертаємося до страшного 37-го, невже нами знову, коли ми будуємо демократичне суспільство, управлятимуть зухвалість, зверхність та нахабство швондерів?