Вирішив поділитися своїми враженнями від поїздки в Польшу. Вона має бути цікавою, тож пропоную Вам свою першу розповідь...
Думаю, що не варто розповідати про
Та й про подорож від Києва до Варшави нічого цікавого розповісти не можу. От тільки митний контроль пройшли занадто швидко. Мені довелося побувати в кількох країнах Євросоюзу і не один раз, але жодного разу я не їхав туди потягом. Очікуючи, що буде заморока з проходженням митного контролю, я був приємно здивований, що вся процедура зайняла кілька хвилин. Мені навіть не довелося вставати з ліжка…))) От якби так само швидко було в Борисполі)))
Але подорожі це не завжди приємні речі. Несподіванка чекала нас вже у Варшаві. До Щецина ми мали добиратися також потягом. Минулого року мені довелося там побувати в рамках іншої програми. Туди й назад ми добиралися автобусом, який орендували організатори. Звичайно комфорт, кондиціонер і т.д. Але висидіти понад 8 годин було для нас мукою. Тож ми (а в групі є один колега з минулорічної групи) сподівалися, що на цей раз нам більше поталанить. Яке ж було наше здивування, коли ми зайшли до вагона електрички… Вона була битком набита!!! Так, самі вагони дадуть фору «Подільському експресу» (окремі купе на вісім місць, мякі крісла…), але навіть в проходах стояли люди!!! З речами!!! А до Щецина їхати і їхати… Для кращого розуміння ситуації пропоную уявити сільську маршрутку в базарний день… А їхати години чотири…
Правда жах?... Так отож… В таких умовах ми їхали аж до Познані… А це справді чотири години… В Познані виходило дуже багато людей і ми змогли ще на дві години хоч присісти… Потім довго сміялися з колегою, згадуючи минулорічний автобус… Правду кажуть, що від добра добра не шукають…
В Щецині нас чекав комфортабельний автобус, який привіз нас до місця проведення навчання. Потім поселення, вечеря, офіційна частина й одна несподівана приємність…
Після вечері ми зустріли знайомого поляка, пана Томека, який люб’язно погодився провести екскурсію для мене й двох моїх колег. Причому на авто, причому вечірнім Щецином…
… Я вже бував в цьому місті, але виявилося, що я його зовсім не бачив. Палаци, резиденції, затишні кавярні в старому замку… Навіть будинок, де народилася Катерина ІІ…
Зараз пишу, а сам ще «переварюю» сьогоднішню подорож. То ж буду закінчувати, щоб залишитися наодинці зі своїми враженнями… Сподіваюся, що наступні дні будуть не менш насиченими иа цікавими. Тож чекайте нових розповідей…
Хочу тільки додати, що організаторами цьогорічної навчальної програми виступає Щецинський регіональний центр Фундації розвитку місцевої демократії та Інститут демократії імені Пилипа Орлика. Саме вони займаються реалізацією проекту «Прозора Україна» для Східного Партнерства. Громадське та медійне сприяння».
