Увага! Бомба сповільненої дії
30.04.2009
Увесь світ потерпає від різних проблем, але чи не єдиною актуальною і най глобальнішою була і залишається проблема перенавантаження синьої планети сміттям… Настільки небезпечним і отруйним, що здатне поступово знищити людство, мікрофлору та фауну. Для цього потрібен лише час. Це ніби бомба з годинниковим механізмом, яка повільно, але впевнено очікує кінцевого результату.
До цього відносяться не лише стихійні сміттєзвалища, але й усі відходи, які людина викидає, не обдумавши і не дбаючи про майбутнє. Різні відходи, які виливаються чи викидаються в річки, моря й океани, масові захоронення хімічних та отруйних відходів… Це зброя повільної дії, через яку загинуло багато рідкісних тварин і рослин, і через яку мільйони потрапили під охорону, або під загрозу швидкого зникнення.
В народі кажуть: «Людина сама кує своє щастя»… До цього можна додати: «Людина сама мусить дбати про своє виживання і право на подальше існування». Шкода, що більшості homo sapiens дуже рідними є: «Моя хата скраю, я нічого не знаю» і «Після мене – хоч потоп». Навіть просто викинувши пляшку чи обгортку від цукерки в бак для сміття або після гучно проведеного пікніка на природі позабирати після себе хоча б навіть те, що не перегниває в ґрунті – і навіть це багато в чому допоможе.
Відомо, що гума, поролон, лінолеум, поліетиленові пакети, пластиковий посуд і тому подібне, розкладаючись, виділяють токсичні речовини, а з часом потрапляють у грунт і підземні води, але найгірше, що може статися з таким непотребом – це його спалювання, адже подібне супроводжується викидом в атмосферу діоксинів та інших канцерогенів. Вченими-дослідниками доведено, що зберігати продукти у поліетилені та пластиковій тарі дуже ризиковано, а особливо небезпечно у сучасний поліетилен пакувати масло, сало і гриби. А ще не варто пити з пластикової тари горілку, бо речовини, які виділяються при дії спиртного, в більшій мірі мають небезпечний вплив на печінку.
З кожним роком вода, і не лише річкова, стає все більш забрудненішою. Люди потерпають від отруєнь водою різного характеру. В багатьох криницях України вода стала непридатною для вживання. Наше місто – не виняток. В криничних водах дуже багато солей, які при кип’ятінні осідають на стінках посуду… Хоча якихось років з десять тому назад такого не було. Якість питної води погіршується з кожним роком все більше й більше, а вода, як і повітря, необхідні для життя всіх живих істот.
Це ніби замкнене коло, в якому все між собою пов’язане. Але надія помирає останньою і, крім того, є велика всеперемагаюча істина – в гурті і каша добре їсться, і великі справи вдало вершаться. Треба лише усвідомити загрозу і робити все для подолання проблеми і припинення дії годинникового механізму.
Помилки будуть виправлятись так само, як і накопились: роками, але заради якщо не свого, то майбутнього своїх нащадків, варто спробувати. Адже природа має здатність відновлюватись, треба тільки дати їй такий шанс.
До цього відносяться не лише стихійні сміттєзвалища, але й усі відходи, які людина викидає, не обдумавши і не дбаючи про майбутнє. Різні відходи, які виливаються чи викидаються в річки, моря й океани, масові захоронення хімічних та отруйних відходів… Це зброя повільної дії, через яку загинуло багато рідкісних тварин і рослин, і через яку мільйони потрапили під охорону, або під загрозу швидкого зникнення.
В народі кажуть: «Людина сама кує своє щастя»… До цього можна додати: «Людина сама мусить дбати про своє виживання і право на подальше існування». Шкода, що більшості homo sapiens дуже рідними є: «Моя хата скраю, я нічого не знаю» і «Після мене – хоч потоп». Навіть просто викинувши пляшку чи обгортку від цукерки в бак для сміття або після гучно проведеного пікніка на природі позабирати після себе хоча б навіть те, що не перегниває в ґрунті – і навіть це багато в чому допоможе.
Відомо, що гума, поролон, лінолеум, поліетиленові пакети, пластиковий посуд і тому подібне, розкладаючись, виділяють токсичні речовини, а з часом потрапляють у грунт і підземні води, але найгірше, що може статися з таким непотребом – це його спалювання, адже подібне супроводжується викидом в атмосферу діоксинів та інших канцерогенів. Вченими-дослідниками доведено, що зберігати продукти у поліетилені та пластиковій тарі дуже ризиковано, а особливо небезпечно у сучасний поліетилен пакувати масло, сало і гриби. А ще не варто пити з пластикової тари горілку, бо речовини, які виділяються при дії спиртного, в більшій мірі мають небезпечний вплив на печінку.
З кожним роком вода, і не лише річкова, стає все більш забрудненішою. Люди потерпають від отруєнь водою різного характеру. В багатьох криницях України вода стала непридатною для вживання. Наше місто – не виняток. В криничних водах дуже багато солей, які при кип’ятінні осідають на стінках посуду… Хоча якихось років з десять тому назад такого не було. Якість питної води погіршується з кожним роком все більше й більше, а вода, як і повітря, необхідні для життя всіх живих істот.
Це ніби замкнене коло, в якому все між собою пов’язане. Але надія помирає останньою і, крім того, є велика всеперемагаюча істина – в гурті і каша добре їсться, і великі справи вдало вершаться. Треба лише усвідомити загрозу і робити все для подолання проблеми і припинення дії годинникового механізму.
Помилки будуть виправлятись так само, як і накопились: роками, але заради якщо не свого, то майбутнього своїх нащадків, варто спробувати. Адже природа має здатність відновлюватись, треба тільки дати їй такий шанс.
