ЙОГО ХРЕСНА ДОРОГА

Чи замислювалися ви над тим, яка жага, які потреби людського духу спонукають до наукових відкриттів, творення геніальних полотен, написання музичних шедеврів чи безсмертних поетичних рядків? І коли доля дарує зустріч із небуденною людиною, хочу почути її історію сходження на вершини людського буття.

…Його сходження до вершини ( а хтось скаже – хресна дорога) бере початок із дитинства. Біленька хата небагата, дерев’яна лавиця в світлиці й різьблена скриня – оце й увесь нехитрий селянський набуток родини Надкреничних у Соколовій. Батьки , Іван і Тетяна, працювали чорно, сини росли, звиклі до праці. Жили, як усі в повоєнний час – їли хліб, густо скроплений потом. Якщо й мріяла мама про щасну долю для своїх дітей, то все ж не просила для них слави. Аби були здорові та чесно заробляли на хліб. Але Всевишній зорить у душу кожної людини й готує для неї неповторний , ніким не торований шлях. І кожному в житті призначено нести свій хрест. Чи хрестик. Це вже як складеться.



Павло Надкреничний знав, що по закінченні школи майбутнє своє поєднає з роботою з деревом. Закінчив у Києві художньо-ремісниче училище , опанувавши професію столяра-червонодеревника. Не тільки ази професії освоїв юний студент, а й зерна сумніву засіяли його душу. Себе Павло Іванович характеризує лаконічно: бунтар був, бунтарем і залишуся. Тож і не дивно, що в часи так званого застою Павло потрапив у поле зору «органів» і був визнаний неблагонадійним. Чоловік не любить , коли його прилучають в ряди дисидентів , ставлячи поруч з іменами Йосипа Бродського чи генерала Григоренка. Попри це, він уповні зазнав переслідувань та утисків, погроз на адресу сім’ї , що спонукало молодого митця шукати кращої долі, а головне – творчої волі за межами СРСР.

Німеччина стає для Павла Надкреничного ( Пауля Кренца) не тимчасовим прихистком, а місцем розвою його творчих сил. Але не солодко було на початку мистецької кар’єри за кордоном. Відповідальність за майбутнє сім’ї, страх бути не визнаним, врешті втратити засоби для існування гартували Павла. Щоденна титанічна праця по 16-18 годин врешті принесла бажаний результат. Перше творче визнання , про що майстер і сьогодні говорить із нотками гордості. Церковна община кірхи Сан-Бартомеос , що в Тюрінгії, купила його «Хресну дорогу». Це робота, яку розпочав різьбяр ще в Україні, якимсь дивом вивіз заготовки за кордон і вже там закінчив. «Хресна дорога» ілюструє останній земний шлях Ісуса. Унікальність її полягає в тому, що вона складається з 15 картин в різьблених рамах ( 62х90) , на виконання яких автор витратив 18 тисяч деталей. Власне, це і стало приводом занести цей мистецький твір у Книгу рекордів Гінесса. Кірха, у якій знаходиться «Хресна дорога», стала відомим туристичним об’єктом.



Три роботи Пауля Кренца знаходяться у музеї Ватикану. Найбільш відома з них – «Серце світу»( 2005, дерево, метал). Майстер оповів майже містичну історію її творення. Якось , їдучи в Кьольн, він побачив, що робітники зрізають уздовж дороги платани. Чоловікові спало на думку спробувати попрацювати з цим матеріалом. За символічну ціну Пауль придбав кругляк із платана, який пролежав у його дворі ще декілька років. Коли ж нарешті різьбяр почав зачищати деревину, то взявся подивом від побаченого. У тілі двохсотлітнього платана дві світові війни залишили свій слід. Від ІІ Світової осколки круппівсько ї криці вп’ялися і вросли навік; а в Першу світову шалена куля , замість вояка, влучила в серце дерева. Неймовірно, але зріз деревини мав вигляд серця! Ось тому-то з’явилося знамените «Серце світу» як символ людського страждання й безсмертя водночас. 2006 року Пауль Кренц мав аудієнцію в Папи Бенедикта ХУІ і подарував Ватикану свою символічну роботу. У запасниках цього знаменитого музею знаходиться також ікона, виконана паном Павлом ще в радянську бутність на честь 1000-ліття хрещення України – Руси «Святий Георгій перемагає Змія». Сюжет відомий християнам, але молодий художник уніс нове потрактування канонічних біблійних образів, додавши незначну деталь. Під лапою Змія він зобразив карту СРСР, недвозначно натякнувши на сатанинське походження й горезвісний кінець цієї держави. Кадебісти не надто пильно оглядали багаж католицького єпископа, який вивіз ікону до Ватикану. До слова, хмільницькому костелу Пресвятої Трійці Кренц подарував одну із перших своїх робіт , виконаних в техніці інтарсії, - ікону Матері Божої.

Упродовж багатьох років триває роман Майстра з деревом. Він перфектно вивчив цей матеріал і – єдиний у світі! – може впливати на структуру деревини, роблячи її пластичною. Пауль стверджує, що йому вдається «облити» деревом будь-яку поверхню: камінь, скло чи , до прикладу, фетровий капелюх, бездоганно повторивши контури предмета. Це відкриття, на наш погляд, стоїть врівень з таємницею скрипкових майстрів Страдіварі чи Аматі. Повторити неможливо, захопленню краю нема.



…Щороку, бодай на кілька днів чи годин, Павло вертається в рідне село, схиляє голову перед могилами батьків, набирається сили від тієї землі, звідкіля почалась його хресна дорога.

Віра Степанюк.