ЗВІЛЬНЯЄМО ІДЕОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР НАШОГО МІСТА ВІД ОКУПАНТІВ

В Хмільницькій громаді створено комісію, котра займається перейменуванням вулиць, які носять назви, пов’язані з колоніальним минулим України. Відразу ж хочу зазначити, що процес перейменування вулиць не має жодного стосунку до втручання в історію, мистецтво чи науку, а прибирання з мапи міста імен тих чи інших людей – абсолютно не означає, що ті люди зробили щось погане, чи хтось ставить під сумнів їхній внесок в світову культуру чи науку, а самі ці постаті мають опинитися під забороною. Назви вулиць, як і пам’ятники на вулицях належать до сфери формування ідеологічного простору населених пунктів, а не до історичної пам’яті чи оцінки діяльності тих чи інших історичних особистостей. Тобто – це ідеологія, а не історія, мистецтво чи наука.

Усім відомо, що російська імперія, в усіх своїх формах, вже четверте століття поспіль веде війну на повне знищення України. Ця війна, вкотре вже, перейшла до загостреної кровопролитної фази в кінці лютого місяця цього року. Гадаю, що ні для кого не буде відкриттям і той факт, що росія навряд чи наважилася б на введення своїх військ на територію нашої держави, якби не стійке переконання її верхівки в тому, що імперії вдалося вщент розгромити Україну в мізках українців, які, на думку керманичів нашого ворога, тільки й чекають на російське «визволення» з-під гніту «нацистського київського режиму» і неодмінно зустрічатимуть окупантів квітами та паляницями, не чинячи жодного опору.

Отже, перед тим, як російські ракети почнуть падати на українські міста і села, по вулицям українських міст почнуть їздити російські танки, а російські солдати почнуть ґвалтувати українських жінок, грабувати українські оселі та масово розстрілювати українських чоловіків, русскій мір має спочатку заволодіти мізками, якщо не більшості, то значної кількості українців, встановивши свої пам’ятники та свої назви вулиць тих населених пунктів, які зібрався «визволяти».

Інструментів ідеологічної війни існує безліч, але одним із найдієвіших є формування ідеологічного простору населених пунктів території, яку ворог зібрався завоювати, або яку вже завоював. Ідеологічний простір населеного пункту, як ми вже встановили, формується назвами його площ, вулиць та провулків, а також пам’ятниками, розташованими на них. Саме тому формування українського ідеологічного простору є питанням фізичного виживання українських населених пунктів. Ні більше, ні менше.

Війна росії на знищення України триває не лише на театрі воєнних битв. Не менш запеклі і жорстокі бої відбуваються в сфері ідеології. Велика кількість негативних реакцій жителів нашої громади на дописи, що стосуються необхідності перейменування тих чи інших вулиць, свідчить про те, що ворог на ідеологічному фронті, на превеликий жаль, зайняв загрозливо значні території і досить міцно утримує свої позиції. Коли мова заходить про звільнення вулиць наших міст від назв, нав’язаних окупаційним режимом, не може бути ніяких «не на часі», чи «що вам поганого зробив Вася Пупкін – геніальний лікар (композитор, поет, художник чи герой совєцького союзу)?». Тому що ми зараз на війні. А на війні, як на війні: якщо ми не знищуємо ворога, то ворог знищить нас. Визволення українських міст від окупаційних ідеологічних міток, які закарбовані в назвах вулиць чи в пам’ятниках – рівнозначне звільненню окупованих територій від ворога. Ворожа назва вулиці – це ворожий прапор на захопленій місцевості. Які можуть бути роздуми – позбуватися його чи капітулювати?

Нинішня війна – війна за українську ідентичність. Україна, слід дивитися правді в очі, не вистоїть в цій війні без підтримки цивілізованого Світу. А цивілізований Світ підтримав Україну лише тому, що побачив відроджену українську націю, яка боронить себе зі зброєю в руках. Втрата української ідентичності означатиме для нас втрату підтримки цивілізованого Світу, неминучу поразку у війні і фізичне знищення мільйонів українців. Українська ідентичність формується, далеко не в останню чергу, ідеологічним простором населених пунктів України. Формування цього ідеологічного простору саме українським – є нічим іншим, як боротьбою за фізичне виживання українців. Ніякі сентименти чи толерантність то тих чи інших представників ворожої імперії, чиїми іменами було названо вулиці наших міст, я вважаю, тут не доречні. Надто висока і надто страшна ціна у цієї толерантності.

Критерій для перейменування вулиці має бути один: ця назва сприяє формуванню позитивного ставлення до країни-окупанта (російської імперії, СРСР, РФ) через позитивне ставлення до людини, яка цю країну уособлює, чи ні? Якщо відповідь «так», то вулиця однозначно підлягає перейменуванню, незалежно від ступеня геніальності, героїзму чи таланту персонажа чи історичного значення події, ім’я яких носить вулиця. Перелік таких вулиць, які пропонується винести на розгляд топонімічної комісії, на мою думку, відповідає такому критерію. Цей перелік не є вичерпним. Він може і буде коригуватися. Для цього й ініціюється найактивніше залучення громадськості до обговорення вказаного важливого питання, яке насправді слід було вирішувати значно раніше, не чекаючи чергового «визволення» бандою російських ґвалтівників, грабіжників та мародерів. Наразі процес ідеологічного звільнення нашої громади від окупаційного ідеологічного сміття слід здійснювати якнайшвидшими темпами, якщо Хмільник не бажає повторити жахливий досвід міст Донбасу, Сумщини, Чернігівщини чи Київщини. Ніхто, крім нас, не звільнить Україну від трьохсотлітньої російської окупації.

Разом переможемо! Слава Україні!

Тарас Коваль,

історик, юрист, адвокат,

експерт громадської організації «ПРАВО»