Громадський контроль як погляд на краще майбутнє

Будь-які владні структури працюють для людей і зобов’язані виконувати певні обов’язки для вирішення суспільних проблем та задоволення потреб населення. Так, вони повинні працювати для людей, а люди, в свою чергу, допомагати їм і долучатися, бо мають право на участь у місцевому самоврядуванні.  

В Україні і поза її межами існують сторожові організації (watch-dog), які займаються незалежним моніторингом (контролем) владних установ. От і нещодавно у 17-ти містах України проходила широкомасштабна моніторингова кампанія, спрямована на визначення прозорості, підзвітності й відкритості влади та організацій. Завдяки їй вдалося не лише прояснити ситуацію у роботі міських рад, але й обмінятися досвідом з польськими партнерами та розробити рекомендації й пропозиції для покращення роботи в органах місцевого самоврядування.

На жаль, правові порушення є у кожному місті… Отже, переглянемо деякі, які найчастіше трапляються. В основному це «замовчування» інформації про діяльність органів місцевого самоврядування, небажання виконувати свої прямі обов’язки, а також свідоме створення умов, які перешкоджають участі громадян в засіданнях ради.

Стан справ з відкритістю, підзвітністю та прозорістю місцевої влади у місті Хмільнику (у курортному місті моніторингова група складалася з експертів-представників громадської організації «ПРАВО») аналогічний з Сімферополем та Кіровоградом: на сайті міської влади не висвітлюється вся інформація про діяльність місцевої влади, а саме: рішення, інформація про депутатів і ін. Також не висвітлюються результати конкурсів на заміщення якоїсь певної посади.

В Новоазовську сайт міської ради перебуває у розробці вже цілий рік, хоча його можна було б зробити бодай за місяць…

В місті Конотоп сайт не працював доти, доки не звернулися до міського голови, і за якийсь тиждень сайт запрацював.

Експерти з Донецька ситуацію з сайтом изначили як зловживання службовим становищем: сайт міської ради «носить» прізвище міського голови.

Майже в усіх містах депутати не звітують про результати своєї роботи, як, наприклад, в Хмільнику, Сумах та Ужгороді, де депутати навіть не ведуть прийом. У багатолюдному місті Суми немає інформації про громадські слухання. А деякі можновладці навіть «пішли далі» своїх колег із сусідніх міст. Вони не пропускали на засідання депутатської комісії, вільно на сесії і просто в приміщення органів місцевого самоврядування експертів моніторингової кампанії як громадян, яким не байдужа доля власного міста. Це сталося в містах Надвірна, Ужгород і Сімферополь.

Ситуація з інформаційними запитами також бажає кращого: не на всі запити, які були надіслані депутатам та міським головам, були надані відповіді. Так, у Кіровограді було надіслано 30 інформаційних запитів, і лише на вісім з них кіровоградські експерти отримали відповідь, в Ужгороді – 149 запитів, і всього 17 відповідей. У Хмільнику було надіслано всього 38 звернень, а відповідей отримано лише три. Але попри все відмінна ситуація із запитами прослідковується в Новоазовську, Конотопі, Донецьку та Чернігові, оскільки кількість відповідей дорівнювала кількості надісланих запитів. Та причиною могла бути невелика кількість інформаційних запитів…

На конференції у Києві, яку було проведено восени 2009 року після моніторингової кампанії, учасники поділилися тими змінами, які відбулися в їхніх містах після моніторингу, а саме: влада стала адекватно відноситись до громадського контролю і готова до співпраці з громадою (Новоазовськ), змінилось на краще ставлення до молодіжних організацій (Конотоп), зацікавленість представників органів місцевого самоврядування до подібної діяльності значно підвищилась (Кіровоград), чиновники стали більш привітними (Сімферополь), в деяких містах влада взяла до уваги розроблені рекомендації (Донецьк, Хмельницький і інші)… Лише в кількох містах над змінами ще працюють, а в чудовому Ужгороді після моніторингу депутати нарешті почали звітувати, запрацював сайт. Загальна картина поступових змін в ОМС потішила й учасників, і організаторів моніторингової кампанії. Але над усім цим ще потрібно працювати…

Перспективи громадського контролю в Україні безмежні, але, все ж таки, вони мають певні обмеження… Про це на конференції наголосив директор програми «Посилення впливу громадянського суспільства» Міжнародного фонду «Відродження» Олексій Орловський. Він розповів про шість проблем, які на сьогодні заважають в Україні роботі моніторингу. Перша проблема – правова, друга – забезпечення інформації по питаннях прав громадян, третя – політичний аспект, четверта – проблема розробки та напрацювання методологій, п’ята – це робота підвладних громадських організацій, і остання, шоста – проблема «наїздів» на представників громадських організацій, які займаються громадським контролем… Отож, займаючись моніторингом, потрібно завжди врахувати і передбачити конфліктні ситуації, тому що на шляху можуть з’явитись зустрічні перешкоди, такі собі своєрідні підводні рифи.

Експерт Українського незалежного центру політичних досліджень Максим Лациба з позитивного боку відмітив ідею моніторингової роботи і вказав на актуальність моніторингу для пересічних громадян, оскільки моніторити можна не лише владу, а, наприклад, медичну сферу обслуговування, ЖЕКи і всі ті установи, в яких часто обслуговуються люди… Громадяни, які з розумінням поставляться до такого процесу і долучатимуться до співпраці, виконають неабияку корисну роботу, завдяки чому всі сфери обслуговування населення будуть прозорими, відкритими й підзвітними.

Підсумовуючи результати проведення кампанії, експерти дішли висновку, що громадяни є досить необізнаними у своїх правах, та дещо байдужими щодо участі у вирішенні питань місцевого значення… Байдужість у відстоюванні своїх прав, у боротьбі за справедливість… Але поряд з тим спостерігається певна тенденція щодо збільшення кількості бажаючих отримати знання дає надію на кардинальні зміни та покращення ситуації в державі з підзвітністю влади.