Губернатор відкривав в Хмільнику «Алею героїв»
Напередодні Дня Перемоги, 7-го травня, голова облдержадміністрації Микола Джига, взяв участь у відкритті «Алеї героїв» в Хмільнику. В урочистостях взяли участь Хмільницький міський голова Василь Грушко, голова Хмільницької райдержадміністрації Олег Томашук, голова Хмільницької районної ради Василь Чмелюк та начальник Південно-Західної залізниці Олексій Кривопішин.
Під час заходу офіційні особи привітали хмільниччан з відкриттям «Алеї героїв» та святом Перемоги, а також поклали квіти до пам’ятника воїнам-визволителям.
На думку багатьох учасників заходу, це відкриття стало черговим піарходом Кривопішина, адже не кожного дня можна почути слова похвали та подяки губернатора. Подейкують, що Олексій Кривопішин має намір балотуватися до Верховної Ради України на виборах в жовтні цього року.
Як повідомлялося раніше, Олексій Кривопішин має намір долучитися до побудови у Хмільнику бювету, на який вже виготовлено всю необхідну документацію.
Альбіна Третьякова
Вашій увазі пропонується фотозвіт з відкриття «Алеї героїв» (Фото Альбіни Третьякової):
Небайдужий
08.05.2012 at 11:34Мдааа… “Алея героїв” у вигляді ряду сіті-лайтів це сильно… Добре, що хоч не у вигляді ряду білбордів 🙂 Головне, що існує технічна можливість міняти тих героїв відповідно до зміни влади. Це, як та будьонівка у діда з “Весілля в Малинівці” 😆
Небайдужий
08.05.2012 at 11:35“Алея героів” багаторазового використання! 😆
Глеб
08.05.2012 at 11:36🙂 А как Вам почётный караул? Это просто КАРАУЛ! 🙂
Небайдужий
08.05.2012 at 11:37Між іншим… Виникає цікаве питання. Кому належать ті сіті-лайти за обслуговування яких, я так розумію, буде оплачуватися з коштів місцевого бюджету?
Як кажуть: шукай, кому воно вигідно 😉
Небайдужий
08.05.2012 at 11:44А как Вам почётный караул? Это просто КАРАУЛ!
Пане Глібе! В караулі мають стояти військові. А караул, створений з міліціонерів називається КОНВОЙ. В даному випадку: ПОЧЕСНИЙ КОНВОЙ 😆
Віталій
08.05.2012 at 14:09Скоріш за все сіті-лайти візьмуть на баланс комунгрспу… Так саме, як раніше лавки… А з почесним конвоєм вони реально перемудрували… Цікаво, а 9 травня також будуть задіяні міліціянти?)))
Небайдужий
08.05.2012 at 15:33А кого ж іще задіювати в поліцейській державі? 🙂
Небайдужий
08.05.2012 at 15:37А шо то за тьотя в білих штанцях і з вовком на пузі праворуч від мера на першому фото? Невже якесь чергове “нове обличчя” в місцевій владі? 😉
Небайдужий
08.05.2012 at 16:35Сіті-лайти, то не елементи благоустрою, як лавки. Це- рекламний носій інфомації, за допомогою якого суб’єкт господарювання, що провадить таку діяльність заробляє собі гроші. Невже наш “Комунгосп” стане ще й рекламним агентством? 🙂 І за чий рахунок ті сіті-лайти було придбано та змонтовано? За чий рахунок в подальшому буде здійснюватися їх підсвітка та обслуговування? Між іншим ті витрати, за умови постійного розміщення портретів героів, не перекриватимуться доходами від використання цих “засобів надання рекламних послуг”, отже- постійно приноситимуть збитки для їх утримувача. А як же “режим суворої економії”? Чи ця алея- предмет першої необхідності для міста? Це дуже “по-хазяйськи”? Наприклад, мене, як платника податків, зовсім не влаштовує таке марне розтринькування бюджетних коштів…
Віталій
08.05.2012 at 17:20Мушу не погодитися з паном Небайдужим. Сіті-лайти можна віднести до елементів благоустрою. Зокрема п.2.1.10 Правтил благоустрою території міста Хмільника говорить про те, що до елементів благоустрою відносяться засоби та обладнання зовнішньої реклами… На скільки мені відомо, міська рада має рекламні носії у власності. Можу помилятися, але біг-борд на Будинку культури якраз міськрадівський…
А щодо інших питань – то Ви цілком праві: питання придбання, підсвітки та подальшого обслуговування сіті-лайтів не дуже вкладаються в режим економії, який пропагується теперішньою владою…
Глеб
08.05.2012 at 17:56А все таки прикольное зрелище: герои под конвоем милиции 🙂
Віталій
08.05.2012 at 18:57Цитата з привітання міського голови, яке розміщене на міському сайті: Учора за ініціативи депутата обласної ради, начальника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина в нашому місті урочисто відкрито Алею героїв. Її гордістю стали імена визволителів Хмільницького краю“… Просто цікаво, як то казав один персонаж мультфільма – “Для повышения уровня собственной образованности”: а скільки там визволителів саме Хмільницького краю? Наприклад Василя Порика я не назвав би визволителем Хмільницького краю…
Пронира
08.05.2012 at 19:07Гарний задум, але знову через попу… По поліцаю на героя))) Xоч би на 9 Травня не організували парад машин ДАІ та “воронків”)))
Небайдужий
08.05.2012 at 19:52Жодного 🙂
Віталій
08.05.2012 at 19:55Ви переконані? А то я не маю прізвищ всіх героїв, яких зображено на сіті-лайтах. Сумніви мав тільки щодо Василя Порика…
Небайдужий
08.05.2012 at 21:09Переконаний.
Віталій
08.05.2012 at 21:16На сайті Вінницької ОДА є така інформація: “Спорудження у Хмільнику Алеї Слави (чому “Слави”? Мало б бути “Героїв”))) зі світлинами героїв-земляків – це закономірність з огляду на те, що, як наголосив міський голова Василь Грушко, вісім Героїв Радянського Союзу – хмільничани. Навіки в пам’яті нинішнього і прийдешнгіх поколінь зостануться імена тих, хто примножив славу рідного краю:
Національного Героя Франції Порика В.В.,
Героїв Радянського Союзу
Герасимчука Д.І.,
Касьяна А.П.,
Олійника В.К.,
Поліна О.В.,
Сиротюка С.Н,
Столярчука Ф.Є,
Сьомака М.П.
Небайдужий
08.05.2012 at 21:35Я помилився… Один із них- Полін О. В.- уродженець Мордовії, дійсно отримав героя посмертно за с. Вишенька Хмільницького району. Він закрив собою амбразуру дзоту (так написано). Всі інші герої- уродженці Хмільниччини. Зірки отримали за подвиги, які здійснювали в інших місцях.
Чесно кажучи, я ніколи не бачив смислу в самогубстві шляхом кидання себе на амбразуру (а-ля Матросов), оскільки мертве тіло на тій амразурі не затримується довше ніж на кілька секунд і толку від такого “подвигу” немає ніякого…
Однак. Навіть з огляду на те, що Полін О. В. отримав зірку за бій в Хмільницькому районі, я не вважаю, що він тут щось чи когось визволяв. Він росіянин і воював за свою батьківщину- радянську Росію. РККА також займалася не визволенням, а окупацією нових територій в тому числі, й України. Визволення України настало 24 серпня 1991 року.
Небайдужий
08.05.2012 at 21:36Чомусь коментар не пройшов… Повторно відправити не виходить… В чому справа?
Пронира
08.05.2012 at 23:10На 5 фото знову помітно аварійну стрічку.Кого чи що і від кого нею загороджували?))
Віталій
08.05.2012 at 23:16Та там просто правоохоронці з конвою “присіли”… Напевно, щоб їм не заважати…)))
і шо?
08.05.2012 at 23:20Небайдужий – охолонь. Був час розкидати каміння і прийшов час його збирати. Дідів не чіпай, в них була своя країна, своя Батьківщина, хоча й нав”язана їм, і в них була своя правда і вони за неї воювали.
Небайдужий
08.05.2012 at 23:46І шо? Ми з вами пили на брудершафт? Відколи це ми на “ти”? Не хаміть.
Я ніяких “дідів” не чіпаю, особливо мертвих, і особливо тих, які були громадянами й бійцями армії вже більш як 20 років неіснуючої країни. Але я живу зараз в державі Україна. І хочу, щоб мої діти жили також в українській державі, а не в колонії якоїсь чергової імперії. Звідси й зовсім інша система цінностей, яка від радянської системи цінностей різниться кардинально. Я живу сьогоденням і майбутнім, пам’ятаючи про минуле і маючи про нього свою власну думку, яку маю повне право висловлювати де захочу і як захочу. Отож не варто мені вказувати що “чіпати”, а що “не чіпати”. Сам якось розберуся без всіляких “і шо?” 😉
Глеб
08.05.2012 at 23:52Рекомендую Небайдужему не трогать “Г…”, чтобы не было “В…” 🙂
Небайдужий
08.05.2012 at 23:55Оце точно 🙂
Небайдужий
09.05.2012 at 14:52Трохи про “подвиги” та “масовий героїзм” в РККА.
Віталій
09.05.2012 at 15:42Не думаю, що варто категорично заперечувати користь від подвигів, подібних Матросовському. Інколи й кількох секунд може вистачити для якоїсь дії, і як наслідок – для перемоги… Якби це було настільки неефективним, то чи використовували б бійці цей спосіб до і після подвигу Матросова? Подібні дії в різні роки ВВв здійснили понад 400 осіб… Тут неповний список цих осіб: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%B2%D0%BE%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2,_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%80%D1%8B%D0%B2%D1%88%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B8%D0%BC_%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%BE%D0%BC_%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%83%D1%80%D1%83_%D0%B2_%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%8B_%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B9_%D0%9E%D1%82%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D1%8B
Небайдужий
09.05.2012 at 16:10Віталіє, це- черговий приклад вкрай жорстокої нелюдської показухи комуністичного режиму на війні. Дозволю собі цитату:
Важность именно этого «подвига» для советской пропаганды определилась еще во время войны. Приказ Народного Комиссара Обороны И. Сталина от 8 сентября 1943 год гласил, «великий подвиг товарища Матросова должен служить примером воинской доблести и героизма для всех воинов Красной Армии». На языке того времени это означало, что в каждой части должен был найтись свой «матросов».
Сталин бросил безоружных солдат на пулеметы, и замполиты в каждой части следили за выполнением его приказа. Согласно советским данным, 284 человека, пошли на ДЗОТы, причем командиры отбирали у них перед броском гранаты — единственное доступное средство подавить огневую точку.
Вспомним, что в 1943-й год советская армия понесла самые тяжелые человеческие потери за всю войну.
По факту вся советская армия того времени представляла коллективного Матросова. Она несла тяжелый урон на своей территории и обеспечила перелом в войне за счет беспощадного использования человеческих ресурсов….
Если сравнить современную российскую армию и практически любую другую современную, в глаза бросается прежде всего утилитарное отношение к военнослужещим. Они рассматриваются в российской армии как расходный материал, причем это их положение определяется системными свойствами армии, закрепленными в сознании общества. Русские современники не представляют другой армии, кроме той, в которой солдат мучают, калечат и убивают.
Нетрудно заметить связь между историей Матросова и такими представлениями.
Наша культура, хотели мы того или нет, деформировалась под воздействием идеологического давления советского времени. В ней закрепилась НУЛЕВАЯ цена русской жизни и идея «служения» великим целям, указанным тем или иным вождем….
Проделаем это относительно истории Матросова. Она представляет из себя пропагандистскую ложь. Вот составляющий ее основу тероррестический подтекст:
победа над врагом достается только путем человеческих жертв
жизнь солдата ничего не стоит
жертва своей жизнью, пусть и бесполезная – это подвиг
http://www.apn.ru/column/article21356.htm
Небайдужий
09.05.2012 at 16:22Я сам два роки відслужив в радянській армії. Дуже добре пам’ятаю, як нас вчили, що “куля, яка вилітає зі ствола АКМ, має кінетичну енергію, здатну зрушити з місця залізничний вагон”. Це щира правда. А тепер уявіть собі, що здатна зробити з людським тілом черга з кількох десятків куль, які вилітають зі стволу КРУПНОКАЛІБЕРНОГО кулемета МГ-34 чи МГ-42? Чи надовго затримається це тіло, навіть ящо умудритися впихнути його в прямокутник 30см висотою і 3м завширшки (саме такі розміри мали амбразури німецьких ДЗОТів)? Отож. Шляхом кидання себе на амбразуру НЕМОЖЛИВО вивести ДЗОТ з бою навіть на частку секунди. Він такого подвигу навіть не помітить.
Цей подвиг- 100% витвір фантазії кабінетних борзописців з тогочасних армійських газет, які на полі бою не бували і німецьких дзотів в очі не бачили.
Віталій
09.05.2012 at 16:46Я цілком припускаю, що так і було насправді. Але не варто відкидати й власну ініціативу військових, що наважилися на такий подвиг без “спонукання із внє”… Все ж таки Матросов був не перший, хто це зробив, та й в попередніх Ваших матеріалах не згадується, що його хтось до того спонукав, керуючись “Приказом Народного Комиссара Обороны И. Сталина от 8 сентября 1943 года”… Та й сам наказ побачив світ через пів року після самого подвига Матросова, який був 27 лютого 1943 року…
Віталій
09.05.2012 at 16:55Мушу не погодитися))) Я також 2 роки віддав службі у збройних силах, правда України))) І моя військова професія напряму пов’язана з стрілецькою зброєю… Так от, я погоджуюся, що сила кулі величезна. Але не варто забувати про велику швидкість. За таких умов кулі прошивають тіло, не відкидаючи його назад. Тут спрацьовує приблизно такий же принцип, як у “фокусі”, коли на столі стоїть посуд, а фокусник майстерно висмикує скатертину, таким чином, що посуд залишається на місці… Також не варто забувати, що тіло просто може закрити (на тих же кілька секунд), огляд кулеметнику, що дозволить піхотинцю перебратися з зони обстрілу в “мертву зону”…
Небайдужий
09.05.2012 at 16:58Я ж не сперечаюся, що можливо були й такі, смерті солдат “за їх власною ініціативою”. На війні багато чого було безглуздого й невиправданого.
Можна й під танк кинутися з голими руками, але чи буде від цього якась користь? Рівно стільки ж користі й від кидання на абразуру. Виглядає героїчно, але абсолютно безглуздо.
Небайдужий
09.05.2012 at 17:08Конструкція амбразури ДЗОТу така, що затриматися на ній людське тіло не може ЗОВСІМ. Навіть якщо по ньому не стрілятимуть. Воно просто скотиться вниз. І все.
Віталій
09.05.2012 at 17:15З конструкцією амбразур німецьких ДЗОТів я не знайомий))) Я мав на увазі характеристики стрілецької зброї… ))) Хоча відверто кажучи, в мене не вкладається в голові все те, що Ви пишете))) Я колись був ще й піонером, і відпочивав в піонерському таборі імені Олександра Матросова…))) Ви уявляєте, що юним піонерам вкладали в голови про нього?))) Вам мало монголо-татарського іга?))) Не валіть ще й це моє переконання!)))
Небайдужий
09.05.2012 at 17:20З дією куль на людський організм, про яку ви говорите, Віталіє, я погоджуюся. Куля дійсно, тіло не відкидає, вона його прошиває. Це так і є.
А з міфами треба не боятися розставатися, якщо факти їх спростовують. Це нормально. Колись і міф про Діда Мороза був для нас “переконанням” 😉
Віталій
09.05.2012 at 17:25???? А хіба його немає???? ААААААААААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Все!!! Світ розвалився, як карточний будиночок…