НАСТАВ НАШ ЧАС! ВІД НАС ЗАЛЕЖИТЬ НАШЕ МАЙБУТНЄ!

Сьогодні нам на електронну пошту надійшов лист, який містив роботу учня однієї з шкіл нашого міста, яка була написана ще в кінці серпня 2013 року, але, зважаючи на останні події в країні, є дуже актуальною й зараз. В матеріалі викладено роздуми молодої людини, юного хмельничанина, щодо майбутнього нашої держави.

Ми дуже сподіваємося, що депутати міської ради, які мають сумніви щодо участі в позачерговій сесії та щодо власної позиції навколо подій в Україні, вчитаються в ці рядки та усвідомлять, що молодь нашого міста зробила свій вибір… Зараз вибір за вами…

До речі, як зазначалося в листі, ця робота 15-річного Позняка С., учня школи №3 м. Хмільника, стала найкращою в області і відзначена дипломом за підписом Начальника Департаменту освіти Вінницької ОДА пана Івасюка.

 «Я – європеєць»

«Vienybė težydi» – «Єдність нехай цвіте» – гордий девіз, який би в наш час міг стати девізом Європейського Союзу. Дивно, але той, хто у далекі часи творив герб Великого князівства Литовського, а потім і самої Литви, наче передбачив, що творить на віки. І сьогодні цей девіз є, як ніколи, актуальним, бо ті цінності, які були закладені тоді, є такими, за які люди боротимуться в усьому світі, стануть тим, чим захочуть жити сучасні люди, наша цивілізація.

Є щось знаменне, що тонко пронизує величезний прошарок часу, ніби прошиває товстелезну книгу, яку б можна назвати «Доля земель княжих. Єднання». Воно дає дивне відчуття й мені, і моїм одноліткам, воно ніби витає у повітрі, торкається нас через віки і дає зрозуміти, що прийшов час розставити все на свої місця.

Наче рука провидиці привела до того, що почалося головування Литви у Європейському Союзі. Саме звідти бере початок довга і доволі успішна історія однієї з найбільших держав Європи на той час (1236-1795 рр.) – союзу великої кількості земель. І становлення децентралізації, що проникла в усі сфери життя суспільства, і виборче правління, прийняття християнства, а отже, й ті позитивні зміни, які відбулися в людській свідомості (з раба на господаря життя), отримання власного права вибору, демократії – усе це відбувалося завдяки Великому князю Гедеміну, Великому князю Ольгерду, Великому князю Кейстута. На мою думку, вони втілювали в життя й оберігали ті основні цінності людства у Європі, які сьогодні ми називаємо «європейськими».

Саме цим Великі князі заслужили у свого народу найголовніше – довіру, адже народ схвалював великі зміни. Тепер з історії ми даємо оцінку цим реформам. Віра людей у них була настільки твердою, що почалося добровільне масове входження земель до Великого князівства, у тому числі й українських.

Князі отримали від свого народу найвищий титул – «Великий князь». Думаю, що такий титул хотів би отримати кожен сучасний правитель країни як найкращий господар «свого дому».

Європейський Союз – союз великої кількості держав, які єднаються задля майбутнього людства, задля нас. Я знаю, що створювалися численні спілки, союзи, альянси тощо. Всі вони намагалися внести якусь концепцію, та жоден із них так і не зміг побачити оте головне, з чого починається ідеальна модель кожної країни, про що мріє цивілізоване суспільство, про що мріємо ми – діти нового покоління – це  мир, добробут, процвітання і велич людини.

На мою думку, Європейський Союз зміг знайти ключ, ту «універсальну», а можливо, й «унікальну» по своїй суті концепцію, яка застосовується в усіх сферах суспільного життя будь-якої країни та в житті людини взагалі. Я спробую дати своє розуміння цієї концепції, а саме: будівництво в країнах такої моделі відносин, де поважають і цінують одне одного, справедливо  ставляться до колег – країн, до кожної людини. Наприклад, я краще розуміюся в одній сфері, ви – в іншій, та для мене завжди цікава і важлива ваша думка, мені приємно з вами працювати і жити, обмінюватися досвідом, тощо.

Мені подобається, якщо мене поважають, сприймають не просто як дитину, а як особистість, коли я відчуваю, що адресовані нам, молодим, слова, що «ви наше майбутнє, країни, планети, людства» не просто якийсь гарний шаблон чергового виступу «властьімущих», а наша місія. Тож не нами, молодими, придумано і сказано, що «молодим скрізь у нас дорога».

Так, ми готові взяти на себе відповідальність творити нову сторінку історії «Великого процвітання Європи», закарбувати це на віки вічні так, як епоха процвітання царства Соломона. Ми цього бажаємо, ми до цього прагнемо і хочемо вже сьогодні бачити щасливі очі й усмішку хоча б наших батьків, їх віру в наше майбутнє. Навіть моя бабуся, якій 67 років, більшу частину свого життя прожила в часи різних ідей та відчула на собі цілий ряд змін, які відбувалися в нашій країні, вже втомлена від підробітку до «пенсійки» на базарі, сказала, що вона готова до нових змін, усім серцем нас підтримує, і приймає те, до чого прагнемо ми – молоді. Вона свято вірить у нас, бо бачить нас як «нових людей» – правильних, вільних, а головне, сміливих і розумних, котрі знають, чого хочуть у житті. Вона в захопленні від того, що дитина вже в ранньому віці усвідомлює, ким і що хоче робити в житті та твердо йде до омріяного. На жаль, і покоління моїх бабусь та дідусів, і покоління моїх батьків виросли у часи невизначеності, коли країна не мала реальних планів становлення та розвитку, мов той кораблик коливалася, але все-таки не потонула.

Ми, «нові люди», заявляємо, що не зможемо так жити! Ми розуміємо свою місію і щоразу намагаємося вам це довести. Досить згадати мою школу в маленькому давньоісторичному містечку Хмільник, який у 1362 році був визволений від татар Великим литовським князем Ольгердом та побудований литовськими братами – князями Коріатовичами. Кожен другий школяр є переможцем у різноманітних Всеукраїнських конкурсах, олімпіадах. Мене переповнює почуття гордості за моїх ровесників. Наше покоління вже зайняло позицію успіху і процвітання!

Приємно, що ми не відчуваємо перешкод у спілкуванні на відстані з іншими дітьми з різних куточків світу, адже більшість з нас володіє кількома іноземними мовами, для нас вже давно кордони не закінчуються там, де  межі нашої країни.

Наше вроджене загострене відчуття справедливості вимагає прозорого правосуддя. Ми потребуємо і вимагаємо безпеки і захисту. У цьому наші вимоги співпадають із позицією Європейського Союзу.

Так, ми «нові люди» у своїй країні. На жаль, так історично склалося, що попередні покоління були поневолені у своїх мріях, діях, залякані, відірвані від цивілізації, у них не було вибору. Ще й до сьогодні дехто відчайдушно хапається за колишній тоталітарний устрій своїх прадідів, намагаються щедро посіяти та пустити паростки корупції та контролю «в одних руках».

Тепер наш народ побачив інше життя європейських країн, їх дружбу, толерантне ставлення одне до одного, розуміння безцінності кожного людського життя, радість за успіхи,  за здорових дітей.  Я хочу жити в такому суспільстві, спокійно займатися своєю улюбленою справою, яка принесе користь усім. Я не хочу в черговий раз доводити, що ми європейці через расову, географічну або історичну особливості. Насправді «європеєць» –  це спосіб життя,  в якому сповідують певні цінності, або я сказав би просто, що я – європеєць, ми – європейці, бо народжені із усвідомленням великої значущості себе в цьому світі, ми – найвища цінність держави.

Отож, владні мужі моєї країни, якщо дійсно усвідомлюєте та змирилися із тим, що настає наш час!, ваше покоління сходить з публічної арени; що від нас залежить ваше майбутнє, тоді, ви, нарешті, заради нас використайте неабиякий шанс – вже сьогодні наблизити нас до «унікальної» концепції Європейського Союзу. Зробіть цей крок, що дасть вам визнання та залишитися в історії такими, котрі повірили в нас, у наші цінності, які сьогодні мають назву –  «європейські».