Оригінальні картини з бісеру, крупів та насіння створює працівник Хмільницького районного відділу освіти Василь Гальчевський

Портрет юного Шевченка сіро-білих тонів він виклав з насіння маку, подрібненого рису та манної крупи.

• Це потребувало чималих зусиль, – Каже митець. – Рис я довелось подрібнювати.

А потім на клей акуратно все викладав, рівняв кожну зернинку.

Для створення картин чоловік використовує також насіння різних квітів, хоча й скаржиться, важко підібрати необхідні кольорові тони, та все ж – знаходить. Найяскравіші із робіт Василя Володимировича – картини з бісеру. Адже за допомогою дрібних бісеринок можна і колір підібрати, і почуття передати. Лелеки, захід сонця, жовтобокі яблука – тішать око наче справжні.

– Але, нажаль, ці шедеври не вічні і не практичні. – Вважає Василь Володимирович. – У насінні швидко заводяться шкідники, а бісер в наш час – не новина.

Крім такого таланту Василь Гальчевський пише вірші, пісні та музику, грає на акордеоні та баяні, захоплюється різьбою по дереву, живописом та мистецтвом фотографії.

За освітою він історик. Працює методистом у районному відділі освіти. Нагороджений відзнакою «Відмінник народної освіти», медаллю «Будівничий України». Він голова районної організації «Просвіта», заступник голови ради ветеранів Хмільницького району. І дуже багатогранна особистість.

– Вислів який належить Козьмі Пруткову «Неможливо обійняти необійнятне» я порушую. – Запевняє чоловік. Я намагаюся охопити кожну частинку мистецтва у всій її красі. Люблю фотографувати унікальні речі, дива природи. Вірші мої філософського спрямування, є вірші про природу, про маму. Мені дуже подобаються народні пісні, класика. Іноді, коли маю гарний настрій так і просяться на волю слова, а далі й музика нової пісні.

– Із фотоапаратом розлучатися не потрібно – каже. Серед фото робіт Василя Володимировича такі дива природи як троянди під білим снігом, усі храми Хмільника і району та багато інших.

З дерева митець виготовляє стільці та обгортки для книг. Його поезія є в трьох альманахах. Нещодавно чоловік видав книгу «Ерудит: привабливість істини» в яку зібрав факти різних галузей науки, літератури і мистецтва. Готує до друку книгу із власними віршами та фотографіями яких вже налічується понад 100.

Завзяття до праці, і здатність творити унікальні речі перейняв від батька син В’ячеслав. Він захоплюється різьбою по дереву. Навчаючись у Вінницькому педагогічному інституті в середині 90-х був учасником чоловічого фольклорного ансамблю «Дармограй», гастролював по світу.

Творчість Василя Гальчевського підтримували мама, покійна дружина, й нова дружина з котрою він живе зараз. Кожна з цих жінок розуміла його роботи, надихала митця та допомагала у творчих ідеях і здобутках.

– Я шкодую, що не почав займатися цим раніше, років на двадцять. Мій девіз – «поспішай жити», творити якомога більше гарних речей. Я маю багато планів щодо створення картин. Наступні картини я збираюсь виготовити із чорного каміння та кольорового скла.