Толерантність у міжкультурних відносинах

Що це таке? Нащо воно потрібне? Якщо перекласти назву статті рідною мовою, ближчою до народу, то виглядає це так: «Будь спокійним та доброзичливим. Не тицяй пальцем на негрів, арабів, китайців та інших іноземців. Вони теж люди та знаходяться у тебе в гостях». Проте українців подібний розклад справ якось все більше хвилюю та рівня доброзичливості у суспільстві не підвищує.

Як врятувати скрутне становище не-українців, до яких нейтрально-вороже ставляться аборигени вітчизняних просторів? Або як довести власним співвітчизникам можливості налагодження корисного міжкультурного діалогу? Вирішення цих проблем взяли на себе учасники молодіжного проекту «Посли перемін», якій є частиною великого міжнародного проекту «Навігатори між культур». Все це реалізовується кількома партнерськими організаціями на чолі з Британською Радою в Україні.

Ініціатива створення мережі «Послів перемін» належить голові луганського Молодіжного Центру Регіонального Співробітництва Оксані Дехтярьовій. Відповідно, і розпочався проект зі східного регіону – Луганщини. Хоча в недалекому майбутньому планується зробити «Послів перемін» широкомасштабним проектом в багатьох областях України. Етапність проекту передбачали три сходинки до мети: тренінг з толерантності (грудень 2009), тренінг з проведення міжкультурного дослідження (квітень 2010) та презентація результатів мікро-досліджень (травень 2010). По завершенню учасники отримали титули «Послів перемін» та відповідні підтверджуючі сертифікати.

Основою проекту якраз і стали ті самі мікро-дослідження у мікро-групах з приводу міжкультурних макропроблем регіону. В той же час приклад Луганщини – це як зріз ситуації по всій Україні. Основними напрямками дослідження стали: відносини студентів різних національностей, виховання толерантності серед молоді, життя національних товариств області та можливості культурної взаємодії між різними народами.

До проекту долучилися молоді активісти виключно на волонтерській основі. До речі, це як індикатор: хто працює за гроші, а хто – за ідею. Так от, «ідейних» на Луганщині виявилося близько трьох десятків (з обласного центру та двох міст – Сєвєродонецька та Стаханова). Та й цього виявилося досить – настільки цікавими та корисними виявилися проведені мікро-дослідження.

Фінальна презентація напрацювань перетворилася на кіносеанс, демонстраційний майданчик та дискусійний клуб одночасно. Дійсно, треба вміти не тільки якісно виконати справу, але й спромогтися так донести її результати до аудиторії, «щоб пам’ятали». Порада на майбутнє: відеороліки, презентації з картинками та музичним супровідом вражають більше за якісні та грунтовні, але сухі наукові доповіді.

На згадку про Проект учасники отримали ще й довідник «Міжкультурні реалії Луганщини». До нього увійшли стислі матеріали всіх проведених мікро-досліджень, а також інформація про кожного молодого активіста з контактними даними. Свіжотитуловані «посли перемін» – це не просто випадкова купа людей, але об’єднання небайдужих, зацікавлених у собі та інших особистостей. Майбутнє починається з молоді. Але чи скрізь вона може впливати на ситуацію? Чи вистачить в неї сил виховати толерантність в учасників міжкультурних відносин?

Катерина Коптєва