Чергові переваги для громадян та суттєві незручності для влади
01.04.2011
Як і анонсувалося, продовжуємо аналізувати новий Закон України «Про доступ до публічної інформації», який набуває чинності 9 травня цього року. В минулій публікації ми говорили, що законодавець зобов’язав органи влади оприлюднювати проекти рішень за 20 днів до їх затвердження. Які ж іще переваги для громадян містить цей закон в порівнянні з діючим законодавством стосовно доступу до інформації?
Якщо продовжувати говорити про ці переваги, то варто зазначити, що оприлюднення проектів рішень – це створення умов для забезпечення пасивного доступу до інформації. Але є ще одна форма – це активний спосіб, коли громадянин вчиняє певні дії для отримання необхідної йому інформації. І таким дієвим способом є надсилання інформаційних запитів.
Використання цього права також гарантував діючий Закон України «Про інформацію», але стаття 32 цього закону містила зобов’язання надавати інформацію тільки органам законодавчої, виконавчої та судової влади України. З цього переліку випадали органи місцевого самоврядування, що іноді створювало прецеденти, коли ОМС відмовляли в наданні інформації, посилаючись на необовязковість для них статті 32 вказаного Закону (це звичайно не вірно, але прецеденти справді були).
А що ж бачимо в Законі України «Про доступ до публічної інформації»? Він чітко вказує, що розпорядниками інформації є органи місцевого самоврядування, отже тепер є чітка вказівка, яка зобов’язує сільські, селищні та міські ради (а також районні та обласні) реагувати на інформаційні запити.
То того ж суттєво зменшено строки розгляду запитів. В «старому» Законі орган влади, після надходження запиту, в десятиденний термін повідомляв, чи буде цей запит задоволено, а відповідь на запит мала б надійти аж через місяць. «Новий» Закон встановлює всього 5 (!!!) днів для надання інформації. І тільки в окремих випадках, як ото великий обсяг інформації чи складність в її пошуку, цей термін може збільшуватися…
Є ще одна цікава норма, яка стосується запитів. Тепер органи влади не зможуть відвертітися (а такі випадки мені відомі) посилаючись на те, що мовляв «зайдіть на сайт – там усьо є». Або коли запитуєш про якусь цільову програму, а тобі пишуть про Фімині кури… Цитую частину 2 статті 22:
«Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації». Що, звичайно тягне за собою певну відповідальність для посадових осіб…
Це звичайно не всі приємності для громадян та НЕ приємності для влади, які несе для них Закон України «Про доступ до публічної інформації». Кому цікаво – візьміть Закон та прочитайте, отримуючи задоволення… Звичайно, якщо Ви – не представник влади… В цьому випадку Вам необхідно запастися валідолом…
Тож зі святом Перемоги Вас, шановні громадяни!!!
Якщо продовжувати говорити про ці переваги, то варто зазначити, що оприлюднення проектів рішень – це створення умов для забезпечення пасивного доступу до інформації. Але є ще одна форма – це активний спосіб, коли громадянин вчиняє певні дії для отримання необхідної йому інформації. І таким дієвим способом є надсилання інформаційних запитів.
Використання цього права також гарантував діючий Закон України «Про інформацію», але стаття 32 цього закону містила зобов’язання надавати інформацію тільки органам законодавчої, виконавчої та судової влади України. З цього переліку випадали органи місцевого самоврядування, що іноді створювало прецеденти, коли ОМС відмовляли в наданні інформації, посилаючись на необовязковість для них статті 32 вказаного Закону (це звичайно не вірно, але прецеденти справді були).
А що ж бачимо в Законі України «Про доступ до публічної інформації»? Він чітко вказує, що розпорядниками інформації є органи місцевого самоврядування, отже тепер є чітка вказівка, яка зобов’язує сільські, селищні та міські ради (а також районні та обласні) реагувати на інформаційні запити.
То того ж суттєво зменшено строки розгляду запитів. В «старому» Законі орган влади, після надходження запиту, в десятиденний термін повідомляв, чи буде цей запит задоволено, а відповідь на запит мала б надійти аж через місяць. «Новий» Закон встановлює всього 5 (!!!) днів для надання інформації. І тільки в окремих випадках, як ото великий обсяг інформації чи складність в її пошуку, цей термін може збільшуватися…
Є ще одна цікава норма, яка стосується запитів. Тепер органи влади не зможуть відвертітися (а такі випадки мені відомі) посилаючись на те, що мовляв «зайдіть на сайт – там усьо є». Або коли запитуєш про якусь цільову програму, а тобі пишуть про Фімині кури… Цитую частину 2 статті 22:
«Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації». Що, звичайно тягне за собою певну відповідальність для посадових осіб…
Це звичайно не всі приємності для громадян та НЕ приємності для влади, які несе для них Закон України «Про доступ до публічної інформації». Кому цікаво – візьміть Закон та прочитайте, отримуючи задоволення… Звичайно, якщо Ви – не представник влади… В цьому випадку Вам необхідно запастися валідолом…
Тож зі святом Перемоги Вас, шановні громадяни!!!