Чим Шевченко не догодив міській владі

Шевченко… Це прізвище вже десятки років ототожнюється українцями, як символ боротьби, силу духу та непокірності.

В різні часи та режими твори Тараса Григоровича видавали, а фрази використовували «вожді » під час своїх посилів до народу.

І це не дивно, адже Шевченківське слово було рушійною силою, яке піднімало дух народу, зокрема, під час визвольних змагань 20 століття, Великої Вітчизняної війни. Воно надихало на подвиги та звершення заради Батьківщини, заради рідної домівки… У наші часи Тарасова поезія патріотично налаштовувала учасників так званої «Революції на граніті» та «Помаранчевої революції».

Не дивно, що в нашому місті, як і в ряді міст України, вдячні потомки спромоглися встановити пам’ятник великому Кобзарю, таким чином віддаючи данину його творчості та величі його слова.

Однією із славних традицій у нашому мальовничому місті було покладання міською владою квітів до підніжжя пам’ятника Тараса Шевченка. Це дійство щорічно відбувалося 9 березня – у річницю народження генія українського народу.

 

Та час собі рікою тече,

І все в житті міняється.

Влада традиції вже не береже.

У пам’яті її чомусь стираються

Часи, коли до Тараса ніг

Лягали квіти живі…

Це відбувалося з року в рік!

Нажаль, часи уже не прийшли ті…

 

Трішки відступивши від теми, можна сказати, що у нашому місті до влади прийшли не хто інші, як «реформатори». Їх головний принцип дій наступний: А нам би щось дай поміняти! Що з того вийде ми не знаємо, але роботу розпочинаємо!



Я особисто не можу сказати, що завадило міській владі прийти до пам’ятника Тараса Шевченка у день його народження цього року. Чи то так 8 березневі вихідні завадили, чи важко було зібратися після концерту М.Гнатюка, чи то може таке відношення до нашої історії, але факт залишається фактом – 9 березня ніхто не прийшов…

 

О, владо, схаменись!

До людей обличчям повернись.

Тобі на виборах відали голоси.

Наступного разу може бути навпаки…

 

Розчарований виборець