Дочекаємось чогось подібного у Хмільнику?
19.08.2009
З 10 по 14 серпня в селі Коржів Немирівського району проводився подільський табір «Громадські організації — інститут суспільної довіри». Організаторами були ВОМГО «Наше Поділля», ВОГО «Вінницький прес-клуб» за сприяння Андрія та Наталії Гижків. Метою табору було зібрати представників організацій з Вінницької та Хмельницької областей, поглибити їхні знання з громадської журналістики. Оскільки відбір був досить ретельним, на табір потрапили всього 20 учасників. З нашого міста насолодилися таборовим життям аж п´ятеро: керівник організації «ПРАВО» Віталій Дорох, начальник відділу у справах сім´ї та молоді міської ради Інга Степанюк, член організації «ПРАВО» Мирослава Дворніцька, волонтер Сергій Романюк та прес-секретар, кореспондент міськрайонної газети «Життєві обрії» Алла Корнієнко.
Щодня в учасників була насичена програма. Представники організацій з Хмільника, Літина, Браїлова, Хмельницького, Вінниці, Жмеринки обмінювалися власним досвідом і дізнавалися від тренерів багато нового: робота з веб-порталами від Івана Векірчика, основи громадської журналістики від Віталія Мороза, тренінг «Співпраця з друкованими ЗМІ» від Наталі Болховської, як співпрацювати з телевізійними ЗМІ розповіла журналіст ICTV Людмила Цимбалюк. Юрій Степанець провів майстер-клас з написання проектів, і вже наприкінці табору презентував конкурс міні-грантів.
Попри всі важкі заняття учасники не відчували втоми, адже паралельно з навчанням на них чекала вишукана домашня кухня і чудовий активний відпочинок: велоспорт, сплави на катамаранах, ази туристичної майстерності, скелелазіння, а вечорами — зустрічі біля багаття під мелодійні звуки гітарної гри, веселий і задушевний спів. Завдяки професійним спортсменам (Анатолію Роздорожнюку — майстер спорту України зі спортивного туризму, він же завідуючий відділом спортивного туризму Вінницького обласного центру дитячого і юнацького туризму у Вінницькій області, також завдяки його вихованцям Дмитру Лукіянчуку і Павлу Голубу — кандидатам в майстри спорту зі спортивного туризму), жоден з таборових друзів не втопився, не зламав ногу, не зірвався зі скелі (бо ж було професійне спорядження для скелелазів), а завдяки чудовим кухаркам пані Ірині та Анні ніхто не помер голодною смертю.
Щасливчики, які потрапили до табору, всі дні навчалися, розважалися, захоплювалися принадами української природи, дихали чистим повітрям соснового лісу... Хоча подібний захід на Поділлі проводиться лише другий рік, хмільничанам він настільки припав до душі, що виникла ідея наступного року провести такий табір у Хмільнику. Що ж, будемо з нетерпінням чекати тих днів, і надіємося, що спільними зусиллями та непереборним бажанням дочекаємось успіхів у проведенні табору на території Хмільника/Хмільницького району.
Щодня в учасників була насичена програма. Представники організацій з Хмільника, Літина, Браїлова, Хмельницького, Вінниці, Жмеринки обмінювалися власним досвідом і дізнавалися від тренерів багато нового: робота з веб-порталами від Івана Векірчика, основи громадської журналістики від Віталія Мороза, тренінг «Співпраця з друкованими ЗМІ» від Наталі Болховської, як співпрацювати з телевізійними ЗМІ розповіла журналіст ICTV Людмила Цимбалюк. Юрій Степанець провів майстер-клас з написання проектів, і вже наприкінці табору презентував конкурс міні-грантів.
Попри всі важкі заняття учасники не відчували втоми, адже паралельно з навчанням на них чекала вишукана домашня кухня і чудовий активний відпочинок: велоспорт, сплави на катамаранах, ази туристичної майстерності, скелелазіння, а вечорами — зустрічі біля багаття під мелодійні звуки гітарної гри, веселий і задушевний спів. Завдяки професійним спортсменам (Анатолію Роздорожнюку — майстер спорту України зі спортивного туризму, він же завідуючий відділом спортивного туризму Вінницького обласного центру дитячого і юнацького туризму у Вінницькій області, також завдяки його вихованцям Дмитру Лукіянчуку і Павлу Голубу — кандидатам в майстри спорту зі спортивного туризму), жоден з таборових друзів не втопився, не зламав ногу, не зірвався зі скелі (бо ж було професійне спорядження для скелелазів), а завдяки чудовим кухаркам пані Ірині та Анні ніхто не помер голодною смертю.
Щасливчики, які потрапили до табору, всі дні навчалися, розважалися, захоплювалися принадами української природи, дихали чистим повітрям соснового лісу... Хоча подібний захід на Поділлі проводиться лише другий рік, хмільничанам він настільки припав до душі, що виникла ідея наступного року провести такий табір у Хмільнику. Що ж, будемо з нетерпінням чекати тих днів, і надіємося, що спільними зусиллями та непереборним бажанням дочекаємось успіхів у проведенні табору на території Хмільника/Хмільницького району.
