Дорадчо-консультативні органи, а саме — громадські ради, можуть стати досить потужним інструментом для впливу на рішення, що приймаються органами влади, а також на їх діяльність.
Одразу зазначимо, що є відповідна Постанова Кабінету Міністрів No996, яка визначає порядок, принципи створення та діяльності громадських рад. Але цей порядок є обов’язковим для застосування органами виконавчої влади (наприклад, районними та обласними адміністраціями) і має рекомендаційний характер для органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних та обласних рад). Це не означає, що органи місцевого самоврядування не повинні створювати громадських рад. Але сам порядок їх створення є рекомендаційним. На практиці це виявляється в затверджені органами місцевого самоврядування окремих Положень про громадські ради.
З власного досвіду змушені визнати, що не всі громадські ради можуть похвалитися ефективністю діяльності.
Занадто велика зарегульованість діяльності громадських рад, бажання все формалізувати (плани роботи, комітети, підкомітети), а також не зовсім чітке розуміння як членами самих громадських рад — так і посадовими особами органів влади функцій громадських рад призводить до певної пасивності та інертності в їх діяльності. І за цим всім втрачається одна дуже важлива деталь, застосування якої могла б бути ключовим в роботі громадської ради.
В згаданій постанові є один цікавий момент: всі пропозиції громадської ради, якщо вони правильно оформлені та подані на ім’я голови адміністрації, мають враховуватися, або вмотивовано (!!!) відхилятися. Саме вмотивовано, а не за примхою посадовця.
Чому це важливо?
Варто розповісти ще про одну цікаву можливість, яку дає Постанова КМУ No996. Окрім типового положення про громадську раду цією постановою ще й затверджено порядок проведення консультацій з громадськістю. Знову ж таки – він є обов’язковим, наприклад, для районної та обласної державної адміністрації, і рекомендаційний для органів місцевого самоврядування.
Сам порядок зобов’язує органи влади готувати річний план проведення консультацій, проводити такі консультації у вигляді конференцій, громадських обговорень, круглих столів, проводити соціологічні дослідження, а також визначає порядок їх проведення.
Але там міститься ще один дуже цікавий та потужний механізм: якщо вимога провести консультації з одного й того ж питання надходить від не менше, ніж 3 громадських організацій, то такі консультації органом влади проводяться обов’язково.
Як це могло б виглядати на практиці?
Цей матеріал опубліковано в рамках проєкту «Мурашник Hub»: громадська активність для змін», що реалізується громадською організацією “ПРАВО” за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.