ГАЗЕТА: ІНФОРМАТОР ЧИ ПРОФАНАТОР?

Саме з таким заголовком було підготовлено матеріал представниками депутатської групи «Громадянська варта». В цьому матеріалі міські обранці розкритикували редакційну політику газети «Я та МІСТО». І, напевно, цілком заслужено, зважаючи на абсолютну непрофесійність в підготовці окремих матеріалів цим виданням. Але пропонуємо ознайомитися з оригіналом…

У Хмільнику є дві газети: «Життєві обрії» і «Я та місто», а також два інтернет-ресурси: офіційний сайт міської ради та «Громадський форум Хмільниччини». Саме через них проводиться інформаційна політика владно-представницького органу. Бо більш як 25-ти тисячна спільнота міста-курорту Державного значення і майже 50-ти тисячна категорія людей, що на протязі кожного року приїздять на лікування до Хмільника, не мають іншої змоги, ніж через згадані вище ЗМІ, пізнавати про хмільницькі здобутки, завдання, проблеми, спортивні і культурно-масові заходи, про традиції та особистості, про соціум і ментальність у сфері управління містом. Тому їх інформація має бути виваженою, зрозумілою, об’єднуючою, об’єктивною і, насамперед, правдивою. Але критерії визначення цих якостей в кожного свої.

Скажімо, як можна оцінити правдивість матеріалів з 50-ї сесії міської ради, які були видрукувані в газеті «Я та місто» аж в трьох номерах. В номері за 26.12.13 р., наприклад, у так званому звіті про ювілейну сесію міськради увага акцентується на офіційній заяві 22-х депутатів ради щодо недовіри її секретарю Дреженкову П.О. І тут же загадковий висновок газети: «…якою ціною були отримані ці підписи – питання третє». Що мав на увазі автор матеріалу пан Панаскевич, коли порушував так питання?

Далі йдеться про маніпуляції із заявами п. Дреженкова. 30 жовтня він подав заяву про звільнення, а 31 жовтня її відкликав. Про це повідомив на сесії міський голова Василь Грушко, поскаржившись при цьому на те, що на його пропозицію п’ятьом депутатам зайняти місце секретаря ради, ніхто не погодився.

Тоді до чого тут випад на адресу депутата Мельничука, який нібито «звинуватив міського голову у брехні і т. д.»? Правда в іншому. Під час свого звіту перед громадою, а було це 21 листопада, на запитання із зали міський голова заявив, що заява секретаря Дреженкова про звільнення все-таки є. То хто ж тоді кому бреше? Але про це в матеріалі ні слова. Дивним виглядає висновок пана Панаскевича і стосовно виступу депутата Сергія Редчика, який, висловивши свою точку зору і позицію з резонансного питання, одразу отримав «кадровий ярлик від Панаскевича», мовляв, той претендує на крісло секретаря міської ради. Варто зауважити, що такі ярлики газета безсоромно чіпляє багатьом депутатам, які проявляють принциповість та активність на сесіях.

Дивує й таке. Пан Панаскевич буває на кожній сесії і поводить себе (візуально) як справжній репортер – слухає, щось записує, фотографує, а коли читаєш звіт про роботу сесії, то складається враження, що його там не було, а матеріал написано під диктовку третіх осіб. Наприклад, «відмову» в будівництві храму на островній частині ставка пан Панаскевич приписав депутатам позаминулої каденції, хоча пресвітер релігійної громади, яка ініціювала це питання, сам відмовився від цього задуму. Приводом для цього стали протестні листи прихожан. Тоді, «Острів» було передано одній із громад УПЦ МП для встановлення на ньому каплички для проведення святкових та ритуальних православних заходів. Але наміри прихожан залишились ними ж нереалізованими і через один рік дана земельна ділянка як і власне ставок набули нового орендаря. Подібні неточності наведені в газеті торкнулись і питання щодо намірів релігійної громади ГКЦ будувати свій храм між колишньою лазнею і рестораном «Червона рута».

Торкнувся «наш» автор» і особливої теми – доступне житло. Його «професійність» і «поінформованість» зайшли так далеко, що він жахнувся: «Хмільник залишився без «Доступного житла!». А винний у в цьому, за словами автора, депутат В. Мельничук, який «нещадно розкритикував», і «вговорив» депутатів не голосувати за якесь типове, разове, але непрофесійно підготовлене владою Положення. Більше того, за висновком пана Панаскевича, це зроблено тому, що конкурс на виконання будівництва цих робіт має виграти АНВП «Візит», тобто брати Юрчишини. А з ними у В.І.Мельничука, на думку Панаскевича, напружені стосунки. Дивно, звідки така безкебетна мішанина? А може це свідоме засівання розбрату між людьми?

Тепер відносно проекту згаданого Положення про Порядок проведення конкурсу щодо визначення замовника (забудовника) будівництва доступного житла в місті Хмільнику. Він тричі подавався на розгляд і тричі не був готовий для затвердження. Бо, на жаль, немає Типового положення, яке мав би згідно Указу Президента України розробити Кабмін. До цього часу не визначено, хто буде організатором конкурсу, а головною умовою його проведення є наявність проектно-кошторисної документації на будівництво (ПКД). Але ж на ПКД у бюджеті міста поки що не передбачено коштів. А коли вони знайдуться, визначена проектна організація має виготовити сам проект житлового будинку. Лише тоді почне діяти згадане вище Положення. Коли це відбудеться, доводиться лише гадати.

Тоді при чому тут депутатська група «Громадянська варта» і окремі депутати, які все ж прагнуть таки допомогти виконавчій владі розробити грамотне і змістовне Положення, а утворена радою конкурсна комісія буде визначати, а не призначати переможця конкурсу за відповідною бальною системою.

І, нарешті, третій, «детективний» матеріал в газеті «Я та місто» за 9 січня ц. р. під заголовком «До земельних чварів «долучили» і воїнів-афганців» перевернув все з ніг на голову. Чомусь, за висновком того ж таки пана Панаскевича, «…це питання все ж «вистрілило» на 50-му сесійному засіданні…». Чому ж вистрілило і хто головний «заряджаючий» - про це в газеті ані слова. А спровокували його міський голова Грушко В. П. і згаданий в статті депутат Щербина А. П., який, до слова, не є воїном-афганцем. Саме вони наобіцяли, а потім «накрутили» із земельними ділянками для ветеранів афганської війни і спробували перекинути цю проблему на воїна-афганця, депутата Олега Доліна. Про це йшлося в міськрайонній газеті «Життєві обрії» за 27 грудня 2013 р. в матеріалі «Мораль і психологія погроз». Такий же матеріал був переданий для опублікування редактору газети «Я та місто» пану Панаскевичу. Але передплатники цієї газети так і не побачили його до цього часу. Чому? Запитання вочевидь риторичне і воно стосується совісті тих, хто за цим стоїть. Як і питання оговору окремих депутатів міської ради в дуже брутальний і підлий спосіб, а саме: діє зацікавлена група осіб, в т. ч. і владних, які готують анонімні скарги в Генеральну або обласну прокуратури, МВС, СБУ, ДПА, МНС на окремих приватних підприємців, керівників державних установ про вигадані або наявні порушення, підписуючи анонімки прізвищами згаданих депутатів. Після цього – перевірки, образи, ворожнеча тощо. Технологія нова і вже діюча, яка мало чим відрізняється від писанини в газеті «Я та місто».

Зрозуміло, що робити ставку на такі технології, які спонукають читачів до непередбачуваних дій – справа марна. Хмільничани – свідомі громадяни, добре знають про все і про всіх і зуміють розібратись, кому вигідна сьогодні така морально-психологічна ситуація в місті. Владі, чи так званій опозиції? Чи є ще третій, прихований опонент, який навмисно «підливає масла у вогонь», виношуючи свої власні плани? Звичайно, апріорі тут ніяк не може бути Панаскевич, який у своїй журналістській діяльності за рахунок неправдивої та перекрученої інформації став на шлях адвокатування виконавчої влади, відкинувши при цьому головний журналістський принцип: нести людям незаангажовану і неупереджену інформацію, бути інформаційним ресурсом, а не джерелом для профанації.

Прес-центр депутатської групи «Громадянська варта».