Громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів… Як вийти з кризи?

Чи варто розвивати в нашому регіоні інститут громадських інспекторів з благоустрою населених пунктів? Які перешкоди та перспективи розвитку? Давайте спробуємо разом знайти відповіді на ці питання…

Українська держава перебуває на етапі переходу від моделі представницької демократії до демократії участі, яка в свою чергу передбачає активну участь громадськості в управлінні державними справами та вирішенні питань місцевого розвитку. В тому числі й у формі здійснення громадського контролю. В цьому випадку громадський контроль виступає в якості досить дієвого інструменту громадської оцінки у вирішенні актуальних питань місцевого розвитку.


Головними умовами для здійснення громадського контролю є наявність відповідних правових механізмів та процедур, а також поінформованості широких верств населення щодо можливості такого контролю та наявності в членів територіальних громад певних знань та навичок щодо здійснення такого контролю.

Це стосується всіх сфер життєдіяльності територіальних громад, зокрема й сфери благоустрою населених пунктів.

Після затвердження Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року за №2807-ІV та Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Положення про громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів від 16 січня 2007 року №7, було створено умови для започаткування та розвитку інституту громадських інспекторів благоустрою населених пунктів. Згідно статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» міські, сільські та селищні ради мають повноваження затверджувати місцеві програми та заходи щодо благоустрою населених пунктів, а також затверджувати правила благоустрою територій населених пунктів.

Але нажаль, ситуація на місцях, особливо в сільській місцевості Хмільницького району Вінницької області, попри існуючі можливості для здійснення громадського контролю в сфері благоустрою населених пунктів є незадовільною. Представники територіальних громад Хмільницького району, в окремих випадках взагалі не знають про можливість здійснення громадського контролю в цій сфері, а також не володіють необхідними знаннями та практичними навичками. Також є важливим, чи не вводять місцеві програми чи правила благоустрою, затвердженні сільськими радами Хмільницького району (якщо затвердженні) певних дискримінаційних умов чи обмежень щодо здійснення на їх території громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Окремо слід відзначити відсутність Методики, яка б регламентувала відбір та оцінку діяльності громадських інспекторів благоустрою населених пунктів та визначала комплекс заходів щодо розвитку громадського контролю у сфері благоустрою в Хмільницькому районі Вінницької області, а також відсутність типових правил благоустрою сільських населених пунктів.

На мою думку, розвиток інституту громадських інспекторів у сфері благоустрою населених пунктів, за умови виконання певних завдань, міг би стати дієвим механізмом участі членів територіальних громад Хмільницького району Вінницької області у вирішенні питань місцевого розвитку…

Можливо маєте власне бачення щодо цієї проблеми? Хотілося б почути ваші роздуми…