ПРО «ОСОБЛИВОСТІ» РЕМОНТІВ ДОРІГ ТА ТРОТУАРІВ В ХМІЛЬНИКУ РОЗПОВІВ ДЕПУТАТ ВОЛОДИМИР ШЕРЕМЕТА

Депутат Хмільницької міської ради Володимир Шеремета записав відеозвернення, в якому розповів про особливості ремонтів доріг та тротуарів в місті Хмільнику.

Пан Володимир розповів чому, на його думку, до цих пір не почався ремонт вулиці Пушкіна, спробував охарактеризувати особливості ремонту вулиці Пирогова, а також зробив нехитрі розрахунки вартості одного квадратного метра тротуарної питки, яка незабаром має з’явитися на вулиці Червоного Козацтва.

Але пропонуємо все ж таки, як то кажуть, мовою оригіналу. То ж – приємного перегляду…

Сьогодні я хотів би поділитись із Вами деякими своїми міркуваннями стосовно раціонального використання коштів місцевого бюджету, а іншими словами – спільних наших з Вами коштів громади Хмільника. Але перед цим пропоную пригадати деякі поняття та їх визначення, які ми будемо використовувати у нашій розмові.

Корупція – це використання особою, наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди.

Корупційним правопорушенням вважається умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Отож, коли громада довіряє та доручає чиновнику, якого вона ж найняла собі на службу та сплачує йому заробітну плату, дбайливо та заощадливо розпоряджатись спільним майном та спільними коштами, а цей чиновник, натомість, використовує свою посаду та можливості задля власного збагачення, то це і є корупція.

Те́ндер (англ. tender — пропозиція) — конкурентна форма розміщення замовлення на закупівлю товарів, надання послуг чи виконання робіт відповідно до наперед визначених у документації умов, в узгоджені терміни на принципах змагальності, справедливості й ефективності. Контракт укладається з переможцем тендеру — учасником, який подав пропозицію, що відповідає документації і в якій надані найкращі умови.

Отже, в Україні тендером називають конкурсні торги, коли за державні кошти купуються товари, роботи або послуги занайвигіднішими для держави умовами та ціною.

За останні роки ці поняття достатньо міцно увійшли до ужитку людей. Вже більше двадцяти років, з моменту проголошення незалежності Україна нещадно бореться з корупцією. Натомість її рівень невпинно зростає на всіх рівнях влади, всі чиновники багатіють пропорційно рівню їхнього доступу до державного ‘корита’. Марно шукати в Україні навіть, якогось там, мера невеличкого містечка, який би за пару років не збагатився на декілька мільйонів гривень.

На жаль і тендер не є панацеєю, яка могла б уберегти від розкрадання спільних людських коштів. Спритні чиновники-злодюжки навчились вправно обходити принцип прозорості закупівель та збагачуватись на цьому. А коли чиновник слабкий та недалекий, не здатний правильно організувати конкурс, то обманюють його. Але в будь-якому випадку страждає та біднішає громада.

Мушу зауважити, що всі цивілізовані країни давно користуються принципом тендерних закупівель. І у нас іншого шляху немає, як вчитись раціонально витрачати власні кошти та контролювати дії найнятих нами чиновників, в тому числі і міських голів.

А тепер поговоримо про ситуацію з дорогами у нашому місті, зокрема про вулицю Пушкіна, про асфальт на ній, а точніше про його відсутність і разом спробуємо тут віднайти згадані нами поняття і їхній зв'язок із планами влади міста по ремонту цієї вулиці.

Питання необхідності ремонту вулиці Пушкіна підіймалось на сесіях міської ради ще в минулих роках. І не тому, що вона більше зруйнована (бо таких поганих доріг у Хмільнику вистачає) і на окремих ділянках її взагалі дорогою назвати важко, а тому, що вона є однією з головних вулиць нашого міста і нею щодня проїжджають тисячі городян, хтось ‘маршруткою’, а хтось власним автомобілем. Нарешті, на початку цього року рішення реконструювати вулицю Пушкіна було прийнято. І тут почалось найцікавіше, але таке характерне для корумпованих українських реалій.

Справа в тому, що згідно з законодавством, якщо вартість якихось робіт за бюджетні кошти перевищує один мільйон гривень, то необхідно проводити торги, тобто тендер. І якщо в високих міністерських кріслах злодюжки, оперуючи десятками мільйонів наших з вами гривень, вже спритно навчились зловживати та заробляти на тендерах через різні тіньові корупційні схеми, то на місцевому рівні, наприклад міські голови невеличких міст, як Хмільник, страшенно не люблять тендерів. Адже, ніякої гарантії, що виграє ‘свій’ немає. Та й ціну на конкурсі потрібно максимально скидати. Навіть якщо виграє ‘свій’, то ‘відкат’, якщо й буде, то дуже маленький.

Тому наші мери будь-яким чином намагаються втекти від ненависного їм тендеру. Найпоширеніший шлях – роздробити роботи на шматки вартістю до одного мільйона гривень, зазвичай це 950 тисяч. Проектанти та експерти в Україні намалюють та погодять вам все, що ви їм замовите і ‘підженуть’ це під ту вартість, яку ви їх попросите. А далі селищний чи міський голова замовляє вказані роботи у фірмі друзів, зазвичай це завжди одна і та ж приватна фірма. Вартість робіт в таких випадках значно завищена, подекуди вдвічі і більше разів. А різницю між реальною ціною і перерахованою з місцевого бюджету приватній фірмі повертають в чемоданчику назад невинному чиновнику. Все дуже просто, а перевірити таку схему важко. До того ж, така схема не зовсім законна і українське законодавство чітко стверджує:’Не дозволяється поділ замовлення на частини з метою штучного зменшення його вартості й уникнення тендерів’.

Не знаю, які наміри були у міського голови Хмільника, але, на жаль, саме таким темним шляхом він запропонував ремонтувати вулицю Пушкіна. Тобто декілька разів перерахувати по 950 тисяч любій йому приватній фірмі. А роботи – це просто наліпити наверх асфальту.

Але невже вулиця Пушкіна потребує лише нового асфальту? А як же тротуар, місця автостоянок, автобусних зупинок, зручні для мешканців заїзди у двір, зелені зони, велосипедні доріжки? У Європі, де городяни обирають справжніх господарників, до таких речей ставляться надзвичайно відповідально. Там окремі вулиці, як і все місто, зручні та гармонійні, як витвір мистецтва. А у нас, що не нова вулиця, то ‘проектанти помилилися’.

Саме тому бюджетна комісія винесла пропозицію, підтриману депутатами міської ради, виготовляти цілісний проект на всю вулицю і, як того вимагає Закон, проводити торги на відбір найкращої та найдешевшої пропозиції. Такий розвиток подій не входив у плани керівництва нашого міста і почалось затягування часу, протягом якого депутатів декілька разів намагались ‘зламати’ на мерський варіант, вигадуючи різні тендерні страшилки. Насправді ж, якби Грушко не грався із депутатами в кішки-мишки, до цього часу вже можна було б і торги провести, і зробити стільки якісної та правильної дороги, на скільки б в місцевому бюджеті в цьому році грошей вистачило. А так маємо поламану дорогу, зиму на носі і депутатів, які ‘заважають’ міському голові працювати.

Продовжуючи тему доріг нашого міста варто згадати і інші випадки. Кожен із них хоч і заслуговує на окрему розповідь, все ж я коротко розповім і про них.

Як корисний для міського голови аргумент і приклад невдалого тендеру слугує вулиця Пирогова. ‘Ось бачите, до чого доводять ваші тендери’ – дорікає Грушко неслухняним депутатам. І дійсно, торги виграла не зовсім добросовісна фірма, але не тому, що поганий тендер, а через непрофесійність організаторів торгів, які допустили не кваліфікованого учасника та не уміли прописати необхідні умови договору. Насправді ж, навіть у такому випадку своєчасне втручання та особиста увага міського голови могли б виправити ситуацію. Байдужість керівництва міста, в причині якої може лежати відсутність особистого інтересу, спровокувала низку порушень зі сторони виконавця робіт. І проблеми, які ще можна було вирішити вісім місяців назад, сьогодні завели міську раду у судові спори, а хмільничан у великі незручності. Оскільки виконавець робіт на вулиці Івана Богуна ця ж сама компанія, то і причини, і наслідок аналогічні.

Стосовно вулиці Пирогова варто зауважити, що розглядалось декілька варіантів проектів її будівництва. Міський голова зупинився на найдешевшому – без водовідведення. Зекономив близько 200 тисяч. І коли я запитував виконавців, технагляд, експертів ‘Що буде після сильного дощу?’, відповідь була – ‘Катастрофа’. Боюсь, що, коли буде покладено асфальт, ми в тому переконаємось і вулицю Таращанську доведеться перейменовувати на Акваріумну, або й на Канал Відсутності клепки. На жаль, тут депутати не ‘заважали’ міському голові складати техзавдання проектанту.

Говорячи про дороги, важко не згадати тротуари. Нова тротуарна плитка по вул. Столярчука та частині вул. Леніна сильно порадувала хмільничан. Дійсно гарний та зручний тротуар, якщо не зважати на деякі нюанси. Але ніхто не поцікавився ціною такої краси. А я поцікавився, бо це входить в обов’язки кожного депутата, тим більш голови бюджетної комісії. І вже тоді я виявив для себе, що ціна подекуди завищена майже вдвічі від ринкової. Я і тоді про це говорив. І, коли сьогодні постало питання реконструкції тротуару по вул.Ч.Козацтва, я знову запитав про ціну. На своїх аргументах я зауважив на останній сесії міської ради і звернувся до міського голови та керівника Хмільниккомунсервіса з пропозицією спільно пошукати, хто б міг зробити ці роботи дешевше і доповісти про це депутатам. Грушко погодився, свідками цього були всі присутні депутати. Далі розпочався трагікомічний детектив. Як тільки керівництво міста дізналося, що я взяв у проектанта кошторис, мене відразу попросили цей кошторис нікому не показувати! З чого б така таємничість? Крім того, замість пошуку дешевшої пропозиції документацію з замовленням на роботу терміново було передано все тій же улюбленій нашим міським головою компанії. Що ж цікавого в кошторисі? Наведу вам лише одну стрічку з нього. При депутатах на сесії Василь Пилипович повідомив, що раніше купували плитку по 60 грн., а сьогодні її вартість буде 80 грн.м.кв. Але в кошторисі вказана ціна 135 грн.м.кв. без ПДВ, тобто повна вартість з доставкою складе 162 грн.м.кв. А якщо порахувати, що повна вартість проекту більше 750 тис.грн і планується покласти 2140 м.кв. плитки, то простою арифметичною дією отримуємо кінцеву ціну в 351 грн.м.кв. Договірна ціна, звісно ж, буде трішечки меншою, особливо після цієї публікації, але висновки можете зробити самі. Разом з цим, спробуйте віднайти у Хмільнику згадану нами корупцію, і не забувайте, що вона має конкретне людське обличчя.

Це далеко не повний перелік планів та ‘досягнень’ керівників нашого міста. Нові тротуари, клумби, паркани – це не заслуга міського голови, це його обов’язок та робота, за яку ми йому сплачуємо зарплату, але яку він робить не дуже добросовісно. А тим, хто за це дякує, задам питання: ‘Скільки грошей потрібно витягти в Вашої кишені, щоб Ви, нарешті, сказали ‘ЗЛОДІЙ’’ і зрозуміли, що дорогі автомобілі в Україні корупціонери купують за Ваші гроші, а не від продажу якихось там міфічних свиней.

Наостанок додам, що лише власний комунальний асфальтний завод, власна техніка, власне виробництво тротуарної плитки та досвідчені робітники, бажано зі стажуванням за кордоном, ну і звісно, чесне перед громадою керівництво міста зможуть зробити Хмільник справді європейським містом з якісними та зручними дорогами. А поки маємо те, що обираємо.

Якщо у Вас будуть якісь питання стосовно цих, чи інших проблем можете звертатись у мою депутатську приймальню у будинку культури, або телефонувати за номером 0979338064 без вихідних.

Думайте і не бійтесь говорити правду, бо за це Україна сплачує сьогодні дуже дорогу ціну. Ми обов’язково переможемо ворога на всіх фронтах.

Слава Україні!

Депутат Хмільницької міської ради,

голова постійної комісії з питань планування,

бюджету, економічного розвитку та підприємництва Володимир ШЕРЕМЕТА