ПРОДАЖ КІНОТЕАТРУ «ДРУЖБА» В ХМІЛЬНИКУ: ЩО Ж НАСПРАВДІ ВІДБУЛОСЯ З КОМУНАЛЬНИМ МАЙНОМ?
21.02.2020
Підготувати цей матеріал мене спонукала дискусія в мережі Фейсбук щодо продажу кінотеатру «Дружба» підприємцю та депутату Хмільницької міської ради Юрію Шевченку. Якщо коротко, то зміст дискусії зводився до того, що один пан звинувачував Юрія Шевченка в тому, що він якось не чесно купив кінотеатр, натякав на ймовірний зговір з міським головою Сергієм Редчиком, який, начебто, сприяв цій незаконній оборудці, і загалом звинувачував міську владу в непрозорості процедури відчуження комунального майна та можливих зловживаннях з боку Юрія Шевченка.
Я особисто та представники нашої організації відслідковували долю кінотеатру «Дружба» протягом останніх майже 10 років і добре знаємо хронологію перебігу подій та перипетії навколо цього кінотеатру. Тому я вирішив викласти всю цю хронологію для ознайомлення громади з метою уникнення в майбутньому будь яких маніпуляцій щодо непрозорості продажу кінотеатру «Дружба».
Одразу хочу зазначити, що продавати кінотеатр придумав не Редчик, не Шевченко і навіть не Грушко. З ініціативою щодо продажу «Дружби» виступили ще в 2010 році. Тобто ще за каденції міського голови Володимира Мельничука. Саме в березні 2010 року відбулося засідання виконавчого комітету міської ради, під час якого обговорювалося питання продажу кінотеатру та підготовки відповідних документів.
Тобто вже тоді міська рада продемонструвала своє бачення (вірніше – його відсутність) щодо відбудови кінотеатру коштами бюджету, вирішивши його продати.
Потім відбулися вибори: прийшли нові депутати і новий міський голова. Але наміри щодо продажу кінотеатру не змінилися.
І вже в листопаді 2011 року міська рада затверджує перелік об’єктів комунальної власності, які будуть продані через аукціон. Серед інших – і будівля кінотеатру «Дружба» (кому цікаво, які ще об’єкти мали намір продати – прошу ознайомитися з рішенням міської ради, натиснувши ТУТ).
А далі почалася дуже довга епопея, пов’язана з оцінкою будівлі кінотеатру.
Варто зазначити, що для того, щоб щось продати, спочатку потрібно скласти йому ціну. В нашому випадку кінотеатр мав бути оцінений незалежним експертом, звіт про незалежну оцінку мав бути затверджений депутатами і вже після цього мав би бути проведений аукціон, під час якого й мав би бути визначений переможець, який отримав би право купити будівлю кінотеатру.
Але не все так просто.
В серпні 2013 року на розгляд депутатів міської ради було винесено звіт про незалежну оцінку будівлі кінотеатру «Дружба», який оцінили… всього в 855 855 гривень. На думку депутатів міської ради ціна була суттєво занижена і вони такий звіт не затвердили.
Після цього кінотеатр переоцінили і вже в лютому 2014 року на розгляд депутатів знову винесли звіт про незалежну оцінку будівлі кінотеатру, який вже оцінили в 1 331 880 гривень, що на 476 025 гривень більше, ніж попередня оцінка.
Але і цей звіт депутати не затвердили, вважаючи, що вартість кінотеатру знову занижена, а сам звіт є необ’єктивним.
До речі, свого часу на інтернет-ресурсі Громадський форум Хмільниччини було опубліковано аналіз звіту про незалежну оцінку будівлі кінотеатру «Дружба», який було зроблено експертами нашої організації з залученням незалежних експертів. Кому цікаво, що саме не так було з тим звітом – прошу ознайомитися з матеріалом, розміщеним ТУТ.
Зрозуміло, що після такої оцінки і, як наслідок, - негативної реакції депутатів мови про продаж кінотеатру не могло бути взагалі.
Але! В лютому 2015 року міська рада знову оприлюднила проект рішення, в якому задекларувала продаж кінотеатру «Дружба» через аукціон. Але під час пленарного засідання депутати не затвердили перелік об’єктів, які мали намір продати, знявши це питання з розгляду (кому цікаво – рішення міської ради ТУТ).
Рівно через рік, в лютому 2016 року, вже новий, переобраний склад депутатів міської ради, все таки затверджує перелік об’єктів комунальної власності, який мають намір продати. Серед цих об’єктів – будівля кінотеатру «Дружба».
Та поки міська влада «розкачувалася» з оцінкою кінотеатру та підготовкою документів для аукціону сталося непоправне: після негоди дах кінотеатру обвалився (кому цікаво в якому стані була будівля – можна побачити ТУТ).
Зрозуміло, що після такого привабливість цього об’єкта для потенційного інвестора суттєво знизилася.
Після цього, на замовлення міської ради, було ще раз проведено оцінку вже частково зруйнованої будівлі кінотеатру, яку оцінили в 6 621 541 гривень.
А тепер прошу читача звернути увагу на одну цікаву обставину.
Наприкінці 2017 року Хмільник приєднався до пілотного проекту щодо організації електронних торгів (аукціонів) з використанням електронної торгової системи Prozorro.Продажі. Відповідним рішенням виконавчого комітету міської ради було створено комітет з питань відчуження комунального майна через цю електронну торгову систему.
З тих пір все (!!!) комунальне майно, яке мали намір відчужити (тобто продати), мало продаватися виключно (!!!) через електронний аукціон з використанням системи Prozorro.Продажі.
Вже в грудні 2017 року було проведено перший аукціон, під час якого продали вбудоване приміщення в будинку, по вулиці 1-го Травня, 54 (кому цікаво – аукціон можна знайти ТУТ).
Тобто, з грудня 2017 року, в Хмільнику було запроваджено прозору та чесну процедуру продажу комунального майна, яка мінімізувала можливі прояви корупції та давала можливість всім бажаючим взяти участь в аукціоні та купити комунальне майно.
Що ж відбувалося з будівлею кінотеатру?
Його аж 4 (чотири!!!) рази виставляли на аукціон, використовуючи систему Prozorro.Продажі.
Перший раз аукціон не відбувся через відсутність бажаючих купити кінотеатр – знайти аукціон можна ТУТ.
Другий аукціон також не відбувся – знайти сам аукціон можна ТУТ.
І навіть, коли аукціон оголосили втретє – він також не відбувся (знайти аукціон можна ТУТ).
Тобто три рази аукціон було оголошено і без результату – ніхто напівзруйнований об’єкт за таку ціну купувати не хотів. Як наслідок, міська влада знизила початкову вартість кінотеатру, оцінивши його вже в 3 365 345 гривень і знову виставила його на аукціон.
Вже цей, четвертий, аукціон таки відбувся. Єдиним, хто виявив бажання купити будівлю кінотеатру, виявився Шевченко Юрій Павлович, який погодився заплатити за частково зруйновану будівлю (причому без земельної ділянки, яку він купив окремо) 3 365 345 гривень. Причому під час прозорого аукціону, участь в якому міг би взяти будь який підприємець з міста Хмільника, Хмільницького району, Вінницької області чи України загалом. Сам аукціон можна знайти ТУТ.
Підсумовуючи все написане хочу зазначити, що не мав жодного бажання якось пропіарити Юрія Шевченка чи зробити йому гарну репутацію. Переконаний, що він цього не потребує і, якщо це буде потрібно, сам зможе відстояти і своє ім’я, і свою репутацію. Питання в іншому. Якщо підприємець намагається вести свій бізнес чесно, бере участь в відкритих та прозорих аукціонах, інвестує в економіку міста (а я думаю, що ніхто не буде заперечувати, що «запуск» цього об’єкту призведе до створення робочих місць та збільшення надходжень до міського бюджету), намагається зробити місто більш привабливим для жителів та гостей, то варто, перед тим, як писати в соціальних мережах дурниці і звинувачувати всіх і вся в зговорах та корупції, хоча б спробувати розібратися в ситуації. Зараз всю необхідну інформацію можна знайти дуже легко у відкритому доступі.
Я особисто та представники нашої організації відслідковували долю кінотеатру «Дружба» протягом останніх майже 10 років і добре знаємо хронологію перебігу подій та перипетії навколо цього кінотеатру. Тому я вирішив викласти всю цю хронологію для ознайомлення громади з метою уникнення в майбутньому будь яких маніпуляцій щодо непрозорості продажу кінотеатру «Дружба».
Одразу хочу зазначити, що продавати кінотеатр придумав не Редчик, не Шевченко і навіть не Грушко. З ініціативою щодо продажу «Дружби» виступили ще в 2010 році. Тобто ще за каденції міського голови Володимира Мельничука. Саме в березні 2010 року відбулося засідання виконавчого комітету міської ради, під час якого обговорювалося питання продажу кінотеатру та підготовки відповідних документів.
Тобто вже тоді міська рада продемонструвала своє бачення (вірніше – його відсутність) щодо відбудови кінотеатру коштами бюджету, вирішивши його продати.
Потім відбулися вибори: прийшли нові депутати і новий міський голова. Але наміри щодо продажу кінотеатру не змінилися.
І вже в листопаді 2011 року міська рада затверджує перелік об’єктів комунальної власності, які будуть продані через аукціон. Серед інших – і будівля кінотеатру «Дружба» (кому цікаво, які ще об’єкти мали намір продати – прошу ознайомитися з рішенням міської ради, натиснувши ТУТ).
А далі почалася дуже довга епопея, пов’язана з оцінкою будівлі кінотеатру.
Варто зазначити, що для того, щоб щось продати, спочатку потрібно скласти йому ціну. В нашому випадку кінотеатр мав бути оцінений незалежним експертом, звіт про незалежну оцінку мав бути затверджений депутатами і вже після цього мав би бути проведений аукціон, під час якого й мав би бути визначений переможець, який отримав би право купити будівлю кінотеатру.
Але не все так просто.
В серпні 2013 року на розгляд депутатів міської ради було винесено звіт про незалежну оцінку будівлі кінотеатру «Дружба», який оцінили… всього в 855 855 гривень. На думку депутатів міської ради ціна була суттєво занижена і вони такий звіт не затвердили.
Після цього кінотеатр переоцінили і вже в лютому 2014 року на розгляд депутатів знову винесли звіт про незалежну оцінку будівлі кінотеатру, який вже оцінили в 1 331 880 гривень, що на 476 025 гривень більше, ніж попередня оцінка.
Але і цей звіт депутати не затвердили, вважаючи, що вартість кінотеатру знову занижена, а сам звіт є необ’єктивним.
До речі, свого часу на інтернет-ресурсі Громадський форум Хмільниччини було опубліковано аналіз звіту про незалежну оцінку будівлі кінотеатру «Дружба», який було зроблено експертами нашої організації з залученням незалежних експертів. Кому цікаво, що саме не так було з тим звітом – прошу ознайомитися з матеріалом, розміщеним ТУТ.
Зрозуміло, що після такої оцінки і, як наслідок, - негативної реакції депутатів мови про продаж кінотеатру не могло бути взагалі.
Але! В лютому 2015 року міська рада знову оприлюднила проект рішення, в якому задекларувала продаж кінотеатру «Дружба» через аукціон. Але під час пленарного засідання депутати не затвердили перелік об’єктів, які мали намір продати, знявши це питання з розгляду (кому цікаво – рішення міської ради ТУТ).
Рівно через рік, в лютому 2016 року, вже новий, переобраний склад депутатів міської ради, все таки затверджує перелік об’єктів комунальної власності, який мають намір продати. Серед цих об’єктів – будівля кінотеатру «Дружба».
Та поки міська влада «розкачувалася» з оцінкою кінотеатру та підготовкою документів для аукціону сталося непоправне: після негоди дах кінотеатру обвалився (кому цікаво в якому стані була будівля – можна побачити ТУТ).
Зрозуміло, що після такого привабливість цього об’єкта для потенційного інвестора суттєво знизилася.
Після цього, на замовлення міської ради, було ще раз проведено оцінку вже частково зруйнованої будівлі кінотеатру, яку оцінили в 6 621 541 гривень.
А тепер прошу читача звернути увагу на одну цікаву обставину.
Наприкінці 2017 року Хмільник приєднався до пілотного проекту щодо організації електронних торгів (аукціонів) з використанням електронної торгової системи Prozorro.Продажі. Відповідним рішенням виконавчого комітету міської ради було створено комітет з питань відчуження комунального майна через цю електронну торгову систему.
З тих пір все (!!!) комунальне майно, яке мали намір відчужити (тобто продати), мало продаватися виключно (!!!) через електронний аукціон з використанням системи Prozorro.Продажі.
Вже в грудні 2017 року було проведено перший аукціон, під час якого продали вбудоване приміщення в будинку, по вулиці 1-го Травня, 54 (кому цікаво – аукціон можна знайти ТУТ).
Тобто, з грудня 2017 року, в Хмільнику було запроваджено прозору та чесну процедуру продажу комунального майна, яка мінімізувала можливі прояви корупції та давала можливість всім бажаючим взяти участь в аукціоні та купити комунальне майно.
Що ж відбувалося з будівлею кінотеатру?
Його аж 4 (чотири!!!) рази виставляли на аукціон, використовуючи систему Prozorro.Продажі.
Перший раз аукціон не відбувся через відсутність бажаючих купити кінотеатр – знайти аукціон можна ТУТ.
Другий аукціон також не відбувся – знайти сам аукціон можна ТУТ.
І навіть, коли аукціон оголосили втретє – він також не відбувся (знайти аукціон можна ТУТ).
Тобто три рази аукціон було оголошено і без результату – ніхто напівзруйнований об’єкт за таку ціну купувати не хотів. Як наслідок, міська влада знизила початкову вартість кінотеатру, оцінивши його вже в 3 365 345 гривень і знову виставила його на аукціон.
Вже цей, четвертий, аукціон таки відбувся. Єдиним, хто виявив бажання купити будівлю кінотеатру, виявився Шевченко Юрій Павлович, який погодився заплатити за частково зруйновану будівлю (причому без земельної ділянки, яку він купив окремо) 3 365 345 гривень. Причому під час прозорого аукціону, участь в якому міг би взяти будь який підприємець з міста Хмільника, Хмільницького району, Вінницької області чи України загалом. Сам аукціон можна знайти ТУТ.
Підсумовуючи все написане хочу зазначити, що не мав жодного бажання якось пропіарити Юрія Шевченка чи зробити йому гарну репутацію. Переконаний, що він цього не потребує і, якщо це буде потрібно, сам зможе відстояти і своє ім’я, і свою репутацію. Питання в іншому. Якщо підприємець намагається вести свій бізнес чесно, бере участь в відкритих та прозорих аукціонах, інвестує в економіку міста (а я думаю, що ніхто не буде заперечувати, що «запуск» цього об’єкту призведе до створення робочих місць та збільшення надходжень до міського бюджету), намагається зробити місто більш привабливим для жителів та гостей, то варто, перед тим, як писати в соціальних мережах дурниці і звинувачувати всіх і вся в зговорах та корупції, хоча б спробувати розібратися в ситуації. Зараз всю необхідну інформацію можна знайти дуже легко у відкритому доступі.
З повагою,
Віталій Дорох,
Громадська організація «ПРАВО»
