Ну, що ж, як ми і обіцяли, у статті “Розпочинаємо цикл матеріалів про те, як мешканці громади можуть впливати на прийняття рішень владою”, перше про що ми поговоримо — правова держава.
Отже, “правова держава”… Що це? Зараз багато про це говорять і по телевізору, і в мережі інтернет, і навіть в Конституції України про це згадується… Але що ж насправді ховається за цим словосполученням?
Колись відомий польський правозахисник Марек Новіцький сказав, що знає близько 70 визначень поняття “Правова держава” і запропонував ось таке, на його думку, найпростіше визначення:
«Правова держава — це така держава, в якій людина може з великою ймовірністю сказати, як відповість держава на її дії. Тобто, якщо я зроблю щось, то відповідь держави буде саме такою, а не абиякою. Ці закони взаємодії держави та людини зрозумілі і однозначні. Немає проблеми з тим, що якщо я зроблю щось, то один бог знає, що у відповідь на це зробить чиновник. Якщо я зроблю А, то чиновник зробить Б, а не В і не Г.
Це — правова держава.»
Тобто, правова держава, це передусім чіткі та зрозумілі правила гри, за якими кожен громадянин знає, що його чекає, якщо він вчинить ту чи іншу дію, а кожен посадовець знає, як він має вчинити в конкретному випадку, коли до нього звернеться громадянин.
Наша Конституція містить статтю 19, в частині 2 якої зазначається, що органи державної влади та місцевого самоврядування, а також їх посадові особи мають діяти лише так, як це передбачено самою Конституцією та законами. Тобто посадовці не мають прав, а мають тільки обов’язки. І це справді так: вони мають лише обов’язок діяти так, як написано в законі. Тобто – ЖОДНОЇ самодіяльності.
Просимо особливо звернути увагу на цю тезу – вона нам знадобиться, коли ми говоритимемо про форми участі громадськості в процесах прийняття рішень.
Не варто забувати, що всі гарантії держави стосовно громадянина чітко прописані в Конституції України, а саме – в розділі II «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина».
До речі, Конституція України є основним законом і має найвищу юридичну силу. Тобто всі інші закони та підзаконні акти не мають їй суперечити.
Як має відбуватись взаємодія громадянина і влади у правовій державі?
Для прикладу, стаття 40 Конституції України гарантує громадянам право надсилати письмові звернення, встановлюючи, що посадовці обов’язково мають дати відповідь на таке звернення.
Але протягом якого терміну має надійти відповідь? Що саме потрібно вказати у зверненні, щоб його прийняли до розгляду?
Відповіді на ці та інші питання можна знайти в Законі України «Про звернення громадян». Саме в ньому визначаються вимоги до звернення, терміни його розгляду тощо. Форми участі громадськості в процесах прийняття рішень органами влади закріплені в законодавстві. Це означає, що, використовуючи ту чи іншу форму, громадяни можуть очікувати на визначену і передбачувану реакцію на таку ініціативу з боку органу влади. Бо саме ця ознака характеризує і визначає правову державу і саме цього вимагає стаття 19 Конституції України.
Кожна форма участі може бути ефективною в тій чи іншій ситуації. Для прикладу, якщо потрібно винести питання на розгляд сесії міської ради, то варто використати механізм місцевої ініціативи, а от, наприклад, громадська експертиза діяльності органів виконавчої влади може виявитися саме в цьому питанні абсолютно не ефективною.
Тому важливо чітко розуміти, які взагалі є форми участі громадськості в процесах прийняття рішень, а також, яка з цих форм може бути найефективнішою в тій чи іншій ситуації. Не менш важливим є нормативно-правове врегулювання окремих механізмів та готовність органів влади адекватно реагувати на такі запити громадськості.
У цій статті ми розглянули не всі аспекти правової держави, їх занадто багато, щоб обмежитись однією короткою публікацією. Зараз ми дослідили поняття правової держави, зосереджуючи увагу на участі громадян у процесах прийняття рішень.
У наступній публікації ми розглянемо механізм “Звернення громадян” та розберемось як його ефективно застосовувати.
Цей матеріал опубліковано в рамках проєкту «Мурашник Hub»: громадська активність для змін», що реалізується громадською організацією “ПРАВО” за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
