Свято наближається, свято наближається...Кока-кола? Ні! День народження Ілліча...
19.03.2009
Минулого року, 22 квітня, в День народження «вождя» світового пролетаріату, місцеві комуністи були приємно «розчаровані» щодо рівня патріотичного виховання сучасної молоді. Справа в тому, що Хмільницькі патріоти вирішили привітати «вождя» з «дньом варєнья» досить оригінально. На постаменті пам’ятника Іллічу, на горе «комуняк» та пацанчиків, які відбували на той час покарання за адмінпорушення, зявилися надписи типу «Слава Україні», «Кат України» тощо.
Всі, хто прийшов в той день на площу, були свідками «таємних переговорів» між комуністичною верхівкою міста, які в свою чергу споглядали марні зусилля арештантів, що з завзяттям та матюками вдячності на адресу авторів, нищили це своєрідне «графіті» (марні тому, що деякі надписи видніються і до сьогодні), а також на акт вшанування памяті Ілліча зорганізований директором Хмільницької школи №2 Бондарчуком В.С., який за сумісництвом є першим секретарем міської організації КПУ та на щастя єдиним представником цього «політичного безсилля» в міській раді.
Потім були обговорення на сайті «Подільський Майдан», публікація про цей випадок в газеті «33 канал» (!!!), та навіть зорганізована представниками молоді міста вулична акція, яка мала на меті опитування громадської думки жителів міста щодо ставлення до історичної постаті В.І. Леніна...
А потім був черговий розпис... Реакція на нього була знову ж таки досить потужною. В одному обласному виданні навить з’явився коментар нашого місцевого соціаліста (не пам’ятаю його прізвища), а також першого заступника міського голови та секретаря Хмільницької міської ради пана Підболячного. На «Подільському майдані» це явище називали «Хмільницькою рапсодією», «Хмільницьким розписом» (калька з «Хахламская розпись», з тою тільки різницею, що Хмільницький виконується виключно по Іллічу). Дехто пропонував зняти Лєніна та надавав свої пропозиції ЯК, хтось звинувачував художників в нецивілізованому підході та називав це «дитячим садком», а хтось навпаки – пропонував свою фарбу для подальших вправлянь над іміджом Ілліча (якщо хтось памятає, то після другого «акту вандалізму» в Хмільницького Ілліча зявилися розкішні козацькі вуса та оселедець. Сині. До речі, ті хто йому все це «голив» тільки розвезькали синю фарбу по всьому чолі «високім та яснім» і тепер Ілліч нагадує Фантомаса).
І от під час всіх цих дебатів я подумав – а чому б справді не відзначити це «свято» цивілізовано? Чому б не приєднатися до святкування комуністами Дня народження «вождя», тільки по-своєму? Чому б не подарувати Іллічу жменьку пшона, як символ того останього їстівного запасу, який забирали продзагони в 32 році? Чому б не подарувати, наприклад, фотознімки наслідків голоду 32-33 років? А можливо подарувати йому одну з книжок нашого місцевого краєзнавця пана ДороШа? Хай Ілліч почитає... Якщо пригадати історію та ввімкнути фантазію то варіантів подарунків можна придумати безліч. А на самкінець заспівати гарну УКРАЇНСЬКУ пісню на радість вождю та місцевим комуністам...
Я хотів би попередити справедливі дорікання опонентів щодо мети та завдань такої акції. Мета – та банальне привернення уваги. Як пересічних громадян – так і представників місцевої влади. А то вже інколи доходить до абсурду. Як говорить одна моя знайома: «В нас вже дійшло до того, що памятники жертвам голодоморів ставлять на вулицях Леніна»...
Всі, хто прийшов в той день на площу, були свідками «таємних переговорів» між комуністичною верхівкою міста, які в свою чергу споглядали марні зусилля арештантів, що з завзяттям та матюками вдячності на адресу авторів, нищили це своєрідне «графіті» (марні тому, що деякі надписи видніються і до сьогодні), а також на акт вшанування памяті Ілліча зорганізований директором Хмільницької школи №2 Бондарчуком В.С., який за сумісництвом є першим секретарем міської організації КПУ та на щастя єдиним представником цього «політичного безсилля» в міській раді.
Потім були обговорення на сайті «Подільський Майдан», публікація про цей випадок в газеті «33 канал» (!!!), та навіть зорганізована представниками молоді міста вулична акція, яка мала на меті опитування громадської думки жителів міста щодо ставлення до історичної постаті В.І. Леніна...
А потім був черговий розпис... Реакція на нього була знову ж таки досить потужною. В одному обласному виданні навить з’явився коментар нашого місцевого соціаліста (не пам’ятаю його прізвища), а також першого заступника міського голови та секретаря Хмільницької міської ради пана Підболячного. На «Подільському майдані» це явище називали «Хмільницькою рапсодією», «Хмільницьким розписом» (калька з «Хахламская розпись», з тою тільки різницею, що Хмільницький виконується виключно по Іллічу). Дехто пропонував зняти Лєніна та надавав свої пропозиції ЯК, хтось звинувачував художників в нецивілізованому підході та називав це «дитячим садком», а хтось навпаки – пропонував свою фарбу для подальших вправлянь над іміджом Ілліча (якщо хтось памятає, то після другого «акту вандалізму» в Хмільницького Ілліча зявилися розкішні козацькі вуса та оселедець. Сині. До речі, ті хто йому все це «голив» тільки розвезькали синю фарбу по всьому чолі «високім та яснім» і тепер Ілліч нагадує Фантомаса).
І от під час всіх цих дебатів я подумав – а чому б справді не відзначити це «свято» цивілізовано? Чому б не приєднатися до святкування комуністами Дня народження «вождя», тільки по-своєму? Чому б не подарувати Іллічу жменьку пшона, як символ того останього їстівного запасу, який забирали продзагони в 32 році? Чому б не подарувати, наприклад, фотознімки наслідків голоду 32-33 років? А можливо подарувати йому одну з книжок нашого місцевого краєзнавця пана ДороШа? Хай Ілліч почитає... Якщо пригадати історію та ввімкнути фантазію то варіантів подарунків можна придумати безліч. А на самкінець заспівати гарну УКРАЇНСЬКУ пісню на радість вождю та місцевим комуністам...
Я хотів би попередити справедливі дорікання опонентів щодо мети та завдань такої акції. Мета – та банальне привернення уваги. Як пересічних громадян – так і представників місцевої влади. А то вже інколи доходить до абсурду. Як говорить одна моя знайома: «В нас вже дійшло до того, що памятники жертвам голодоморів ставлять на вулицях Леніна»...
