ВСЯК ПРО ПРАВДУ ТРУБИТЬ, ТА НЕ ВСЯК ТУ ПРАВДУ ЛЮБИТЬ

Читачі Громадського форуму Хмільниччини пам’ятають матеріал, в якому йшлося про те, що міськвиконком звинуватив редакцію газети «Життєві обрії» в неправдивості матеріалів.

В сьогоднішньому номері газети «Життєві обрії» з’явився матеріал, який проливає світло на події, які стали наслідком попередніх публікацій. Тож пропонуємо ознайомитися з публікацією:

«Я не знаю, що кращого ви би могли зробити для нас, ніж говорити правду, викривати брехню…» цей вислів, сказаний в прес-центрі НСЖУ під час проведення прес-конференції ініціативної групи «Першого грудня» з представниками ЗМІ, належить Блаженнійшому любомиру Гузару. Згадав слова цієї благородної та мудрої людини, коли 22 липня ц.р. отримав лист від міського голови В.П.Грушка, в якому він пише: «Прошу надрукувати в черговому номері газети «Життєві обрії», що вийде друком 25.07.2014 р., інформаційний матеріал «Дзвону багато, а правди мало» (відповідь на критичні публі-

кації від 4.07.2014 р. с.4 газети «Життєві обрії»). Оплату гарантуємо».

Оскільки зміст листа за підписом «Міськвиконком» був позбавлений будь-якої логіки та аргументації, адже матеріали, видрукувані в «Життєвих обріях» за 4 липня 2014 року під рубрикою «Місто: влада і громада», зовсім не є критичними, а інформаційними, редакція

на своє звинувачення залишила за собою право на коментар. А для його підготовки потрібен певний час. Тому на адресу міського голови за підписом редактора було направлено лист: «На ваш лист від 22.07.2014 р. повідомляю, що матеріал під назвою «Дзвону багато, а правди мало» буде видрукувано в наступному номері разом з коментарями редактора газети «Життєві обрії», тобто 1 серпня».

А наступного дня вранці до редакції завітав працівник з міської ради і приніс лист за підписом міського голови такого змісту: «Інформуємо (як Микола ІІ) про те, що виконавчий комітет міської ради відкликає надісланий до друку в газеті «Життєві

обрії» 25 липня 2014 року інформаційний матеріал із назвою: «Дзвону багато, а правди мало» (відповідь на критичні публікації від 4.07.2014 р. с.4 газети «Життєві обрії»)».

При нормальній діловій співпраці влади і ЗМІ «конфлікт», здавалося б, вичерпано. Та яким було здивування, коли матеріал «Дзвону багато, а правди мало» за підписом «Місь-

квиконком» з’явився у приватнику «Я та місто». До речі, матеріал видрукувано під рубрикою «Слідами публікацій». Про які публікації йдеться, невідомо. Адже друк публікацій такого змісту в «Я та місто» без дозволу міської влади, як заявив під час свого звіту на одній з міських сесій її редактор, заборонено. Він тоді (вказуючи поглядом на

мера міста та його колишнього заступника) заявив: «Що вони кажуть, те я й друкую…». Виходить, недарма в народі кажуть, що хто платить, той замовляє музику. А на платню приватникам міська рада не скупиться. Якщо торік з 83 тисяч гривень, виділених з

бюджету міста на підтримку ЗМІ, «Життєвим обріям» надійшло лише 23 тисячі гривень, то решта де...

Має викликати стурбованість і той факт, що з 11 членів міськвиконкому публікацію за підписом «Міськвиконком» читали лише дві особи, бо «критичні» матеріали, видрукувані в «Життєвих обріях», на засіданні виконкому не розглядались (це підтверджено телефонними розмовами з членами виконкому).

То якої ж тоді правди вимагає від «Життєвих обріїв» «міськвиконком» у складі двох осіб, називаючи публікації, видрукувані в "Життєвих обріях", "провокаційними, позбавленими

будь-якої логіки та аргументації"? Адже інформація, про яку йдеться в матеріалі, «55% хмільничан не довіряють міському голові Василю Грушку», не придумана редакцією. Її, опісля опитування громадської думки, під час пленарного засідання міської ради публічно

озвучив голова громадської організації «Народне віче» Микола Михальнюк.

Друга інформація, де йдеться про те, що «Хмільницький міський голова влаштував «сімейні» подорожі за кордон», базується на публічному виступі на сесії міської ради депутата, голови постійної комісії з питань духовного відродження, освіти, культури,

молодіжної політики і спорту Мирослави Островської, яка, на вимогу депутатів міської ради, спеціально займалась цим питанням. Невже ці люди говорили неправду? Не віриться, бо якби публічно оприлюднені факти не відповідали дійсності, їх можна було б

спростувати прямо під час пленарного засідання. Та цього депутати не зробили. Отже, правда завжди залишається правдою, хто б і як не прагнув її оббріхувати. Ця істина не потребує доводів, але якої чомусь, чи то в силу чиновницької зарозумілості, чи за без-

карність за незаконні дії, не можуть зрозуміти окремі посадовці міської ради і у яких стосовно правди є своя «власна думка».