ЯК ХМІЛЬНИЦЬКІ ПРОКУРОР ТА МІСЬКИЙ ГОЛОВА ЗАХИЩАЛИ ЗОЛОТИЙ УНІТАЗ ЯНУКОВИЧА
14.03.2014
19 Лютого 2014 року. Кульмінація національної «Революції гідності» українського народу вже зовсім близько. Доблесні «Миздобули» виступають на Майдані з «радісною» звісткою досягнення ними «епохальної домовленості» з Межигірським вершником золотого унітаза відповідно до якої той «з барського плеча» дарує своїм холопам Конституцію в редакції 2004 року і пропонує Арсенію Яценюку очолити осиротілий уряд незабутнього Дідуся Бімби. Все це зі сцени Майдану подається, як неймовірне досягнення «тритушок» в боротьбі з «бандитською владою». Майдан невдоволено клекоче, як вулкан перед виверженням. Розчарування й гнів ширяться поміж учасників протесту з наростаючою силою. Всі розуміють, що їх зливають в золотий унітаз Межигір'я, а Батя зі своєю бандою грабуватиме та ґвалтуватиме Україну ще, як мінімум, до березня 2015 року... Страшенний розпач охоплює всіх, хто чує ту блюзнірську виставу. І тут, несподівано для всіх, на сцену піднімається звичайний сотник Самооборони майдану і на весь Світ заявляє про ультиматум Януковичу, відповідно до якого тому дається час на складення своїх повноважень до 10-ї години наступного дня інакше буде справжній народний штурм.
Після цього всі «лідери майдану», включаючи Парубія (несподіваний «інсульт»), УзурПастора (чудесне поранення міфічною гранатою), самооборонців від «Свободи» та «Правого Сектору» випарувалися з Майдану Незалежності в невідомому напрямку, залишивши істинних патріотів сам на сам з озвірілими псами режиму, котрим вже хтось дав команду стріляти на ураження. Герої Майдану ціною надлюдських зусиль цілу ніч з 19 на 20 лютого стримували атаки «Беркуту» на барикади, аж поки їм на допомогу, в самий критичний момент, коли вже здавалося, що все втрачено, не підоспіла Львівська сотня. За нею приїхали тернополяни, івано-франківці, а потім і тисячі киян та інших борців за свободу України. Що було 20 лютого ми всі чудово знаємо. Такої звірячої розправи над беззбройними людьми Київ не бачив з часів навали знищувача «матері городів руських» московського князя Андрія Боголюбського... Кров Героїв Небесної Сотні рікою пролилася на київську бруківку, змивши ненависне іго Межигірського Овоща і... привела до влади тих, хто їх зрадив напередодні....
Але це все відбувалося потім, а 19 лютого Вінницький окружний адміністративний суд (суддя Жернакова М. В.) розглядав позов Хмільницького міжрайпрокурора в інтересах... невідомо в чиїх інтересах, бо Постанова суду про це мовчить, до Хмільницької міської ради про скасування рішення її 51 позачергової сесії 6 скликання №1471 від 27.01.2014 року «Про суспільно-політичну ситуацію в країні».
Тут один момент є досить цікавим. Справа в тому, що відповідно до нашої Коституції та законів (ч.2 ст. 60 КАС України), прокурор може звертатися з позовом до адміністративного суду виключно в інтересах держави (при цьому він зобов’язаний вказати державний орган, який представляє державу в спірних правовідносинах) або окремих громадян. Оскільки прокурор не вказав, що він подав позовну заяву в інтересах держави, значить він своїм позовом захищав права якихось конкретних громадян... Можливо цими громадянами, інтереси яких таким чином захищав Хмільницький прокурор, був Віктор Янукович чи безпосередній розкішно-воцерковлено-імператороподібний шеф усіх прокурорів – Пшонка? Нам це не відомо. Треба буде при нагоді самого прокурора запитати, інтереси якого конкретного громадянина могло порушити рішення Хмільницької міської ради, прийняте на вимогу та за безпосередньої участі Хмільницького народного віче, в якому представницький орган місцевого самоврядування висловив занепокоєння напруженою ситуацією в країні та висловив до її керівництва абсолютно логічні та законні пропозиції, прийнявши які, те керівництво могло б запобігти знищенню беззахисних захисників Майдану та зняти напругу в українському суспільстві? Невже прокурор цього не усвідомлював та не бажав того ж самого, чого бажала громада Хмільника разом з міською радою, яка одноголосно прийняла, оскаржуване прокурором, рішення? Якщо прокурор виступив проти цього, значить він підтримав злочинний режим в його діях по ескалації напруги, яка призвела до людських жертв 20 лютого? Як ще інакше пояснити позицію прокурора? Я не знаю. А ви знаєте?
Але Бог з ним, з прокурором. Нехай його негарним вчинком переймається Люстраційний комітет. Нас в цій історії значно більше вразила блюзнірська та відверто зрадницька позиція Хмільницького міського голови, який маючи усі законні підстави заперечити абсурдний та протиправний позов прокурора, відстоявши рішення ради в суді, направив до суду заяву про повне і цілковите визнання позову.... Як, скажіть мені, назвати такий вчинок? Щось більш ганебне та низьке уявити важко. Людина, котра перед Хмільницьким народним віче підтримувала Майдан, скликала позачергову сесію, сама голосувала за те рішення, потім взяла й просто визнала безпідставний та необгрунтований позов прокурора! Дорогі мої Хмільничани, це ЗРАДА. Зрада брехлива, ганебна і потворна. Міський голова в цій судовій справі зрадив усіх нас, Героїв Небесної сотні та Україну. Ганьба! Такі речі не пробачаються. Подальше перебування такої людини – брехуна, зрадника та боягуза на чолі міста є плювком в обличчя нам усім! Ми мусимо вимагати від депутатів Хмільницької міської ради, яких голова також зрадив, домагатися дострокової його відставки. Ця людина не має ніякого морального права бути міським очільником.
Можливо строки ще не пропущено і рішення суду ще можна оскаржити в апеляційному порядку? Тоді слід вимагати від депутатів примусити міського голову це зробити. Якщо ж він в своїх антинародних діях був послідовним і зробив усе, аби пропустити строк на оскарження судового рішення, це має бути лише зайвим доказом його ганебної поведінки зрадника, кар’єриста та пристосуванця. Ганьба!
Після цього всі «лідери майдану», включаючи Парубія (несподіваний «інсульт»), УзурПастора (чудесне поранення міфічною гранатою), самооборонців від «Свободи» та «Правого Сектору» випарувалися з Майдану Незалежності в невідомому напрямку, залишивши істинних патріотів сам на сам з озвірілими псами режиму, котрим вже хтось дав команду стріляти на ураження. Герої Майдану ціною надлюдських зусиль цілу ніч з 19 на 20 лютого стримували атаки «Беркуту» на барикади, аж поки їм на допомогу, в самий критичний момент, коли вже здавалося, що все втрачено, не підоспіла Львівська сотня. За нею приїхали тернополяни, івано-франківці, а потім і тисячі киян та інших борців за свободу України. Що було 20 лютого ми всі чудово знаємо. Такої звірячої розправи над беззбройними людьми Київ не бачив з часів навали знищувача «матері городів руських» московського князя Андрія Боголюбського... Кров Героїв Небесної Сотні рікою пролилася на київську бруківку, змивши ненависне іго Межигірського Овоща і... привела до влади тих, хто їх зрадив напередодні....
Але це все відбувалося потім, а 19 лютого Вінницький окружний адміністративний суд (суддя Жернакова М. В.) розглядав позов Хмільницького міжрайпрокурора в інтересах... невідомо в чиїх інтересах, бо Постанова суду про це мовчить, до Хмільницької міської ради про скасування рішення її 51 позачергової сесії 6 скликання №1471 від 27.01.2014 року «Про суспільно-політичну ситуацію в країні».
Тут один момент є досить цікавим. Справа в тому, що відповідно до нашої Коституції та законів (ч.2 ст. 60 КАС України), прокурор може звертатися з позовом до адміністративного суду виключно в інтересах держави (при цьому він зобов’язаний вказати державний орган, який представляє державу в спірних правовідносинах) або окремих громадян. Оскільки прокурор не вказав, що він подав позовну заяву в інтересах держави, значить він своїм позовом захищав права якихось конкретних громадян... Можливо цими громадянами, інтереси яких таким чином захищав Хмільницький прокурор, був Віктор Янукович чи безпосередній розкішно-воцерковлено-імператороподібний шеф усіх прокурорів – Пшонка? Нам це не відомо. Треба буде при нагоді самого прокурора запитати, інтереси якого конкретного громадянина могло порушити рішення Хмільницької міської ради, прийняте на вимогу та за безпосередньої участі Хмільницького народного віче, в якому представницький орган місцевого самоврядування висловив занепокоєння напруженою ситуацією в країні та висловив до її керівництва абсолютно логічні та законні пропозиції, прийнявши які, те керівництво могло б запобігти знищенню беззахисних захисників Майдану та зняти напругу в українському суспільстві? Невже прокурор цього не усвідомлював та не бажав того ж самого, чого бажала громада Хмільника разом з міською радою, яка одноголосно прийняла, оскаржуване прокурором, рішення? Якщо прокурор виступив проти цього, значить він підтримав злочинний режим в його діях по ескалації напруги, яка призвела до людських жертв 20 лютого? Як ще інакше пояснити позицію прокурора? Я не знаю. А ви знаєте?
Але Бог з ним, з прокурором. Нехай його негарним вчинком переймається Люстраційний комітет. Нас в цій історії значно більше вразила блюзнірська та відверто зрадницька позиція Хмільницького міського голови, який маючи усі законні підстави заперечити абсурдний та протиправний позов прокурора, відстоявши рішення ради в суді, направив до суду заяву про повне і цілковите визнання позову.... Як, скажіть мені, назвати такий вчинок? Щось більш ганебне та низьке уявити важко. Людина, котра перед Хмільницьким народним віче підтримувала Майдан, скликала позачергову сесію, сама голосувала за те рішення, потім взяла й просто визнала безпідставний та необгрунтований позов прокурора! Дорогі мої Хмільничани, це ЗРАДА. Зрада брехлива, ганебна і потворна. Міський голова в цій судовій справі зрадив усіх нас, Героїв Небесної сотні та Україну. Ганьба! Такі речі не пробачаються. Подальше перебування такої людини – брехуна, зрадника та боягуза на чолі міста є плювком в обличчя нам усім! Ми мусимо вимагати від депутатів Хмільницької міської ради, яких голова також зрадив, домагатися дострокової його відставки. Ця людина не має ніякого морального права бути міським очільником.
Можливо строки ще не пропущено і рішення суду ще можна оскаржити в апеляційному порядку? Тоді слід вимагати від депутатів примусити міського голову це зробити. Якщо ж він в своїх антинародних діях був послідовним і зробив усе, аби пропустити строк на оскарження судового рішення, це має бути лише зайвим доказом його ганебної поведінки зрадника, кар’єриста та пристосуванця. Ганьба!
Хмільницька революціонерка