Загальна оцінка якості передвиборних програм
10.03.2010
Ми ознайомили Вас з передвиборними програмами місцевих організацій політичних партій, що представлені в Хмільницькій міській раді 5-го скликання. Нагадаємо оцінки, які отримали ці програми:
1. Соціалістична партія України – 2.7
2. Партія «Відродження» - 2.4
3. Блок Юлії Тимошенко – 2.4
4. Народний Союз «Наша Україна» - 2.4
5. Народна партія – 2.3
6. Партія регіонів – 2.2
7. Комуністична партія України – 2.2
8. Партія промисловців та підприємців України – 2.2
9. Народно-демократична партія – 2.2
Тепер можна проаналізувати спільні та відмінні для передвиборних програм риси. Спільною рисою є те, що програми, в своїй переважній більшості, дублюють передвиборчі обіцянки «вищих» організацій… Це і добре, і погано. Добре - тому що програми не відступають від загальних засад діяльності тієї чи іншої політичної партії в цілому. Погано – тому що вони, в переважній своїй більшості, не відображають проблем міста та не передбачають механізмів їх вирішення. Можна констатувати, що в своїх передвиборних програмах місцеві проблеми конкретно висвітлили (і то лиш в деяких галузях) тільки такі організації політичних партій:
Партія регіонів, яка пообіцяла ремонт дитячого садка №3, облаштування міського парку. закінчення будівництва міського басейну, ремонт замку графа Ксідо, очищення та благоустрій міського пляжу;
Міська організація партії промисловців та підприємців - забезпечення економічної безпеки міста та громади;
Соціалістична партія – виконання соціальних програм;
Партія «Відродження» - ремонт спального корпусу Медичного Центру Реабілітації Залізничників та впорядкування озера в лісовій курортній зоні.
І це майже все. Більш жодна міська політична організація не наважилася конкретизувати свої обіцянки.
Взагалі, проаналізовані передвиборні програми, на нашу думку, є універсальними. Тобто вони були б актуальними в будь-якому іншому невеликому провінційному місті (а то навіть і селі) України. Ну подумайте самі, де в Україні не актуальне впорядкування кладовищ, чи ремонт доріг?; Покращення контролю за владою чи адресна допомога населенню?; Сприяння відродженню духовних цінностей чи прибирання вулиць? Так отож… А конкретних пропозицій, наприклад «ремонт дитячого садка №3» чи «ремонт асфальтового покриття по вулиці Кірова», якраз бракує.
Ми вбачаємо в цьому пряму вигоду для міських організацій політичних партій – так зручніше. Набагато важче виконати те, що легко перевірити.
Те, що оцінки програм не перевищують «трьохбального» бар’єру (тільки Соцпартія майже наблизилась до цієї межі) якраз демонструє низький рівень підготовки програм. Міські організації політичних партій не надали цьому належної уваги. Дехто скопіював обласну програму, дехто «понапихав» туди зовсім нереальних для вирішення, але таких актуальних для жителів міста проблем.
Справа в тому, що, на мою думку, переважна більшість «партійців» вважає передвиборну програму просто декларативним документом, не обов’язковим до виконання, наявність якого гарантує реєстрацію кандидатів в депутати до відповідної ради. Просто такі вимоги Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», в якому зокрема говориться, (стаття 36 частина 1 пункт 10): «Територіальна виборча комісія реєструє кандидатів у депутати у багатомандатному окрузі, включених до виборчого списку місцевої організації партії (блоку), за умови отримання таких документів: … передвиборної програми місцевої організації партії (блоку), викладеної державною мовою, обсягом до трьох тисяч друкованих знаків…»
В розмові з головою районної територіальної виборчої комісії член нашої організації поставив йому приблизно таке питання: «Чи перевіряє комісія всі ті обіцянки, що пишуться в передвиборних програмах?» Тобто, чи хвилює територіальну виборчу комісію завідома неможлива для виконання на місцевому рівні обіцянка, як ото розширення повноважень органів місцевого самоврядування? На це голова комісії відповів, що ні, а головна вимога до передвиборних програм це - «…обсягом до трьох тисяч друкованих знаків…». Тобто в усьому цьому повинен розібратися сам виборець, що вимагає від нього відповідної підготовки.
Хочу зразу відповісти тим, хто звинуватить нас в надмірній прискіпливості до передвиборних програм та обіцянок під час аналізу. Мовляв, ми дуже зависили до них вимоги. Вимоги зависили не ми, вимоги до покращення соціально-економічного рівня життя виставляє громада. І політична організація, яка «знає про проблеми міста та шляхи їх вирішення», повинна відобразити їх в програмі своїх дій, і ті обіцянки повинні бути реальними та обов’язковими для виконання…
1. Соціалістична партія України – 2.7
2. Партія «Відродження» - 2.4
3. Блок Юлії Тимошенко – 2.4
4. Народний Союз «Наша Україна» - 2.4
5. Народна партія – 2.3
6. Партія регіонів – 2.2
7. Комуністична партія України – 2.2
8. Партія промисловців та підприємців України – 2.2
9. Народно-демократична партія – 2.2
Тепер можна проаналізувати спільні та відмінні для передвиборних програм риси. Спільною рисою є те, що програми, в своїй переважній більшості, дублюють передвиборчі обіцянки «вищих» організацій… Це і добре, і погано. Добре - тому що програми не відступають від загальних засад діяльності тієї чи іншої політичної партії в цілому. Погано – тому що вони, в переважній своїй більшості, не відображають проблем міста та не передбачають механізмів їх вирішення. Можна констатувати, що в своїх передвиборних програмах місцеві проблеми конкретно висвітлили (і то лиш в деяких галузях) тільки такі організації політичних партій:
Партія регіонів, яка пообіцяла ремонт дитячого садка №3, облаштування міського парку. закінчення будівництва міського басейну, ремонт замку графа Ксідо, очищення та благоустрій міського пляжу;
Міська організація партії промисловців та підприємців - забезпечення економічної безпеки міста та громади;
Соціалістична партія – виконання соціальних програм;
Партія «Відродження» - ремонт спального корпусу Медичного Центру Реабілітації Залізничників та впорядкування озера в лісовій курортній зоні.
І це майже все. Більш жодна міська політична організація не наважилася конкретизувати свої обіцянки.
Взагалі, проаналізовані передвиборні програми, на нашу думку, є універсальними. Тобто вони були б актуальними в будь-якому іншому невеликому провінційному місті (а то навіть і селі) України. Ну подумайте самі, де в Україні не актуальне впорядкування кладовищ, чи ремонт доріг?; Покращення контролю за владою чи адресна допомога населенню?; Сприяння відродженню духовних цінностей чи прибирання вулиць? Так отож… А конкретних пропозицій, наприклад «ремонт дитячого садка №3» чи «ремонт асфальтового покриття по вулиці Кірова», якраз бракує.
Ми вбачаємо в цьому пряму вигоду для міських організацій політичних партій – так зручніше. Набагато важче виконати те, що легко перевірити.
Те, що оцінки програм не перевищують «трьохбального» бар’єру (тільки Соцпартія майже наблизилась до цієї межі) якраз демонструє низький рівень підготовки програм. Міські організації політичних партій не надали цьому належної уваги. Дехто скопіював обласну програму, дехто «понапихав» туди зовсім нереальних для вирішення, але таких актуальних для жителів міста проблем.
Справа в тому, що, на мою думку, переважна більшість «партійців» вважає передвиборну програму просто декларативним документом, не обов’язковим до виконання, наявність якого гарантує реєстрацію кандидатів в депутати до відповідної ради. Просто такі вимоги Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», в якому зокрема говориться, (стаття 36 частина 1 пункт 10): «Територіальна виборча комісія реєструє кандидатів у депутати у багатомандатному окрузі, включених до виборчого списку місцевої організації партії (блоку), за умови отримання таких документів: … передвиборної програми місцевої організації партії (блоку), викладеної державною мовою, обсягом до трьох тисяч друкованих знаків…»
В розмові з головою районної територіальної виборчої комісії член нашої організації поставив йому приблизно таке питання: «Чи перевіряє комісія всі ті обіцянки, що пишуться в передвиборних програмах?» Тобто, чи хвилює територіальну виборчу комісію завідома неможлива для виконання на місцевому рівні обіцянка, як ото розширення повноважень органів місцевого самоврядування? На це голова комісії відповів, що ні, а головна вимога до передвиборних програм це - «…обсягом до трьох тисяч друкованих знаків…». Тобто в усьому цьому повинен розібратися сам виборець, що вимагає від нього відповідної підготовки.
Хочу зразу відповісти тим, хто звинуватить нас в надмірній прискіпливості до передвиборних програм та обіцянок під час аналізу. Мовляв, ми дуже зависили до них вимоги. Вимоги зависили не ми, вимоги до покращення соціально-економічного рівня життя виставляє громада. І політична організація, яка «знає про проблеми міста та шляхи їх вирішення», повинна відобразити їх в програмі своїх дій, і ті обіцянки повинні бути реальними та обов’язковими для виконання…
