Чи правду пишуть про наш Хмільник?

Чи правду пишуть про наш Хмільник?
03.03.2011
В останньому номері «Життєвих обріїв» було розміщено статтю під назвою «Чекати чи діяти?» якогось пана чи пані В. Тронко. В ній піднімалися досить цікаві питання, окремі з яких вже набили оскому принаймні мені. Але так як вони стосуються проблем (справжніх чи вигаданих) нашого міста та несуть певні звинувачення на адресу влади, я вирішив розмістити цю статтю на сайті, щоб читачі мали змогу обговорити її, а також ті питання, які піднімає автор… (одразу хочу застерегти окремих дописувачів щодо коментування особи самого автора чи морально-етичних якостей один одного…). То ж, прошу…

«Чекати чи діяти?

Минули літо і зимові канікули школярів. Вже і студенти після сесій будуть повертатись до рідних домівок в місто, щоб відпочити, набратися сил, наснаги для підкорення нових висот в навчанні та праці. А от як їм вдається відпочити і де, це питання дуже болюче і вельми актуальне. Боляче, бо в місті немає де відпочити молодій людині.

Спекотного літа багато хто знайти прохолоду в річці, а цивілізованого пляжу в місті немає. Спрагу можна втамувати в «Пивному барі», відкритому біля школи №4, який маскується під вивіскою за вікном «Квас» (до речі, там і туалету та і в центрі міста-курорту теж не має громадського туалету). Єдиним закладом, де збиралась молодь був нічний клуб «Оазис».

Чи існує в місті центр дозвілля молоді, як в інших містах? Шкільне кафе, про яке мріють старшокласники?

На кінотеатрі «Дружба» та районному будинку культури треба міняти табличку на «Торговий центр». Навіть на Новий рік, йдучи на центральну площу міста на свято, було моторошно проходити повз темну, мовчазну будівлю центру культури району. Можливо, з часом там запрацюють шахові клуби, кінофестивалі «Коляда», «Поле Чудес», «Масляна», запрацюють дискотеки для молоді і при допомозі релігійних общин буде поставлено на святковій площі Вертеп.

Парк культури і відпочинку ім. Шевченка – це сонне царство міста. Самому поету соромно за нього, тому й відвернувся, стоїть спиною до нього. Яке дозвілля? Колись діяла дискотека, працювало кафе, був туалет. Інколи розважають заїжджі «Цирк-шапіто» чи зоопарк, але від них страждають мешканці перших поверхів поряд розташованої пятиповерхівки (через відсутність туалету). Молодь з настанням темряви боїться навіть заходити в парк. Куди ж подітися молодим людям, де провести вільну годину? З початком навчання в школах відновились дискотеки, а інтелектуальний розвиток? Єдиний музей в місті роками не збагачується експонатами, не поповнюється, руйнується. Керівнику треба бути більш енергійним, їздити по району, шукати, поповнювати, а не бути сторожем.

Молодь бажає спілкування, бажає знайомств з новими людьми, своїми однолітками. Бажає працювати! Доведення до банкрутства ремзаводу, маслозаводу, заводу продтоварів, прядильно-ткацької та взуттєвої фабрик, безкарне розкрадання майна і невтручання влади – ось що бачать молодь, жителі міста.

Що залишається робити молодим людям – тікати на заробітки, шукати іншої долі?

Десять років чекаємо, поки наше місто стане другим Баден-Баденом і головне, не тільки назви, а такого рівня життя, як в заокеанському.

В. Тронко»

Запрошую до обговорення! Наголошую, що стаття була розміщена в «Життєвих обріях» і передана зі всіма мовними та стилістичними особливостями…)))

Використано матеріали

Хмільницької міськрайонної

газети «Життєві обрії»