Хмільник через 10 років-3...
24.08.2009
Пропонуємо вашій увазі чергові роздуми на тему майбутнього нашого Хмільника. Цього разу автором виступає Алла Корнієнко. Отже, „Як я бачу розвиток мого міста за 10 років, через призму діяльності неурядової організації, в якій я працюю” від пані Алли...
Через десять років великі зміни будуть не лише у місті. Але те, якими саме вони будуть, залежить від молодого покоління: далекоглядного, тверезомислячого, такого, які з професійною майстерністю будуть робити все можливе для кращого розвитку міста. Цим повинні будуть займатися молодіжні організації, які будуть спеціалізуватися на проблемах з різних питань і вирішувати їх не самотужки, але й з допомогою громади, яка на сьогоднішній день насторожено ставиться до різних молодіжних громадських організацій. Жителі мого міста не знають про діяльність громадських організацій, а деякі й уявлення не мають про їх існування. Дехто робить такий вигляд, ніби сама собою напрошується фраза: „Чув дзвін, але не знаю, де він”.
Протягом наступних десяти років я хочу бачити своє місто „свідомим і обізнаним”, щоб більше людей знали і усвідомлювали користь громадської роботи, активніше долучалися до співпраці. Мабуть, щоб виправити теперішню ситуацію, потрібно поступово доносити людям вірну інформацію, щоб члени організацій були навчені і могли більш професійно працювати у своїй сфері. Це мають бути сертифіковані, дипломовані спеціалісти...
Така ж ситуація має бути і з місцевими органами влади. Звичайно ж, вони йдуть назустріч громадським організаціям, але це лише певні відділи та з певних питань. Хотілося б бачити підтримку з боку влади на благо розвитку територіальних громад. На жаль, нині ще є досить суттєва проблема, що заважає розвитку діалогу між громадськими організаціями та владою, - це непоодинокі випадки втручання влади в діяльність громадських організацій і тиск на її членів (щоправда, до певної міри завуальовані) про звільнення з роботи. Маю надію на те, що в майбутньому все це досягне, нарешті, своєї злагодженості й стабільності.
У Хмільницькому районі, наприклад, станом на 2008 рік офіційно зареєстровано понад 27 громадських організацій, а участь у конкурсах, які оголошувалися протягом 2006-2007 рр., взяла лише одна. Мабуть, проблемою цього є недостатня поінформованість, технічна забезпеченість, внаслідок чого деякі організації, особливо в районах, не мають можливості вчасно отримати потрібної інформації, а тому вони запізно подаються на різні конкурси, семінари, а інколи й взагалі не знають про проведення тих чи інших заходів. Найближчим часом я хочу бачити організації забезпеченими власним приміщенням, новою різноманітною технікою, підключеним Інтернетом, щоб у громадській роботі були створені всі умови для кращої спільної праці...
Для організацій, як і для громади, особливо важливим є те, щоб спільними зусиллями визначити мету і завдання у своїй роботі, а також важливим є спільне бачення щодо того, якою саме їхня громада/організація буде через рік, два, багато років... Тут, можливо, і має місце спільна взаємна довіра між членами організації, окремими членами громади та владою, оскільки взаємна згода, злагодженість і спільне рішення до конкретних дій розвиває взаємодовіру, полегшує і пришвидшує результати певної діяльності.
Важливим чинником в успішній діяльності організацій є також вміння активно і вчасно реагувати на різноманітні зміни, які відбуваються як в законодавстві, так і у владі й суспільстві, через що формується, знову ж таки, суспільна довіра до організацій.
Дуже хочу, щоб теза „Громадські організації – інститут суспільної довіри” через десять років „вийшла” на якісно новий та ефективний, дієвий рівень і сприймалася як закономірність, таке собі повсякденне гасло, з яким люди будуть співіснувати, а громадські організації – розвиватися й працювати в тонусі, аби місто відкрило „друге дихання”....
Через десять років великі зміни будуть не лише у місті. Але те, якими саме вони будуть, залежить від молодого покоління: далекоглядного, тверезомислячого, такого, які з професійною майстерністю будуть робити все можливе для кращого розвитку міста. Цим повинні будуть займатися молодіжні організації, які будуть спеціалізуватися на проблемах з різних питань і вирішувати їх не самотужки, але й з допомогою громади, яка на сьогоднішній день насторожено ставиться до різних молодіжних громадських організацій. Жителі мого міста не знають про діяльність громадських організацій, а деякі й уявлення не мають про їх існування. Дехто робить такий вигляд, ніби сама собою напрошується фраза: „Чув дзвін, але не знаю, де він”.
Протягом наступних десяти років я хочу бачити своє місто „свідомим і обізнаним”, щоб більше людей знали і усвідомлювали користь громадської роботи, активніше долучалися до співпраці. Мабуть, щоб виправити теперішню ситуацію, потрібно поступово доносити людям вірну інформацію, щоб члени організацій були навчені і могли більш професійно працювати у своїй сфері. Це мають бути сертифіковані, дипломовані спеціалісти...
Така ж ситуація має бути і з місцевими органами влади. Звичайно ж, вони йдуть назустріч громадським організаціям, але це лише певні відділи та з певних питань. Хотілося б бачити підтримку з боку влади на благо розвитку територіальних громад. На жаль, нині ще є досить суттєва проблема, що заважає розвитку діалогу між громадськими організаціями та владою, - це непоодинокі випадки втручання влади в діяльність громадських організацій і тиск на її членів (щоправда, до певної міри завуальовані) про звільнення з роботи. Маю надію на те, що в майбутньому все це досягне, нарешті, своєї злагодженості й стабільності.
У Хмільницькому районі, наприклад, станом на 2008 рік офіційно зареєстровано понад 27 громадських організацій, а участь у конкурсах, які оголошувалися протягом 2006-2007 рр., взяла лише одна. Мабуть, проблемою цього є недостатня поінформованість, технічна забезпеченість, внаслідок чого деякі організації, особливо в районах, не мають можливості вчасно отримати потрібної інформації, а тому вони запізно подаються на різні конкурси, семінари, а інколи й взагалі не знають про проведення тих чи інших заходів. Найближчим часом я хочу бачити організації забезпеченими власним приміщенням, новою різноманітною технікою, підключеним Інтернетом, щоб у громадській роботі були створені всі умови для кращої спільної праці...
Для організацій, як і для громади, особливо важливим є те, щоб спільними зусиллями визначити мету і завдання у своїй роботі, а також важливим є спільне бачення щодо того, якою саме їхня громада/організація буде через рік, два, багато років... Тут, можливо, і має місце спільна взаємна довіра між членами організації, окремими членами громади та владою, оскільки взаємна згода, злагодженість і спільне рішення до конкретних дій розвиває взаємодовіру, полегшує і пришвидшує результати певної діяльності.
Важливим чинником в успішній діяльності організацій є також вміння активно і вчасно реагувати на різноманітні зміни, які відбуваються як в законодавстві, так і у владі й суспільстві, через що формується, знову ж таки, суспільна довіра до організацій.
Дуже хочу, щоб теза „Громадські організації – інститут суспільної довіри” через десять років „вийшла” на якісно новий та ефективний, дієвий рівень і сприймалася як закономірність, таке собі повсякденне гасло, з яким люди будуть співіснувати, а громадські організації – розвиватися й працювати в тонусі, аби місто відкрило „друге дихання”....
