НАВІЩО ТУЛИТИ У «СПРОМОЖНІ» ТЕ, ЩО НЕ ЗДАТНЕ ЗАБЕЗПЕЧИТИ НАВІТЬ ВЛАСНУ СІЛЬРАДУ КАНЦТОВАРАМИ?

Вже більше року, як в Україні нова влада зробила перший дієвий крок у напрямку реформи місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою. Насправді про цю реформу говорили вже давно, але якось не складалось з реалізацією. І зрозуміло чому - вона не вигідна жодній корумпованій владі, бо змушує поділитись своїми ресурсами та повноваженнями з ‘низами’, тобто громадами.

Але зараз, під тиском обіцянок зі сцени Майдану та європейських кредиторів реформу починають протискувати. І якби лобійовані Порошенком рік назад зміни до Конституції знайшли б підтримку у тодішньому парламенті, то 2014 рік був би значно результативнішим щодо адмінреформи. А так жодних видимих дій щодо впровадження реформи на місцях аж до 5 лютого 2015 року, коли був прийнятий Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, що набрав чинності 5 березня 2015. Ще через місяць, тобто 8 квітня Постановою Кабінету Міністрів була затверджена Методика формування спроможних територіальних громад. Ця ж Постанова зобов’язала обласні державні адміністрації у місячний строк розробити проекти перспективних планів формування територій громад згідно з затвердженою Методикою.

Районні адміністрації та міські ради дізнались про серйозність намірів Уряду з листа облдержадміністрацій аж в кінці квітня. Їм доручалось до 12 травня (а це аж 6 робочих днів поміж свят) провести обговорення та надати пропозиції до перспективного плану. Звісно, про реформу говорили давно і навіть готувались до неї, але такого прискорення не очікував ніхто. В громадах, а особливо серед сільських голів почалася небачена раніше паніка. Який з цього буде результат і який перспективний план схвалить обласна рада на кінці червня залишається інтригою. А поки що запропоную вам свій суб’єктивний висновок на дійсний стан справ, пов’язаних з цією надзвичайно важливою реформою та власне бачення того, як мало б бути.

Отже, почну з критики по пунктах:

1. Майже ніхто не дотримується Методики при визначенні спроможних територіальних громад. Зауважу, це НЕ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ, а простий чіткий алгоритм з відповідними критеріями. Перспективний план, що міститься у додатках до опублікованого на сайті Вінницької обласної ради проекту рішення грубо суперечить Методиці. Оскільки розробка такого плану це завдання облдержадміністрації, то всі питання до неї, а я лише дозволю собі нагадати всім 19 статтю Конституції, яка зобов’язує державного службовця діяти виключно в межах Законів та Конституції України, і відповідно чітко дотримуватись Постанови Кабміну. Якщо цього не відбувається – потрібно ставити крапку у реформі.


2. Обласна адміністрація долучила до розробки цього перспективного плану районні адміністрації, які вкрай не зацікавлені у реформі, і які мають бути відсторонені від цього процесу. Відповідні і пропозиції від них надійшли. Таке враження, що чиновники багатьох райдержадміністрацій навіть не спромоглися прочитали Методику. Консультації ж облдержадміністрація мала проводити з представниками органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, а також суб’єктами господарювання та їх громадськими об’єднаннями. Це розумно і логічно!


3. Консультації мали б проводитись на рівні визначених представляти інтереси Уповноважених. Маю сумнів, що такі уповноважені (крім Хмільника) десь були визначені.


4. Проект перспективного плану на сайті обласної ради розміщено, а робоча група, яка ніби мала б його розробляти, жодного разу не збиралась.


5. Експертиза проекту перспективного плану, яку провели експерти громадської ради при ОДА, виявила лише шість районів Вінницької області, про які можна сказати, що в такій конфігурації їхні громади можуть існувати та відповідають Методиці. Але все ж, якби слідувати Методиці, як алгоритму (а саме так і потрібно робити), то і їхня конфігурація була б іншою.


6. Якби у Паспорті громади з Додатку до Методики була графа “Кількість дітей шкільного та дошкільного віку” стосовно самого потенційного адміністративного центру, то б потенційних громад у Вінницькій області стало вдвічі менше. Мінрегіонбуд наївно сподівались, що у облдержадміністрації перевірять ці критерії і не будуть тулити у “спроможні” те, що не здатне забезпечити навіть власну сільраду канцтоварами.


7. Облдержадміністрація не має наміру порушувати межі нинішніх районів, оскільки тоді, під час створення громад, рішення про зміну меж району прийматиме Верховна Рада України. Якщо врахувати, що таких районів, як є сьогодні вже не буде, то в результаті в багатьох випадках матимемо не зовсім вдалу конфігурацію громад, коли жителям якогось села набагато ближче та зручніше буде дістатись центру чужої громади, аніж власної. І як ти цю громаду не ліпи, а по-справжньому спроможною вона вже не буде.


8. Розумний вчиться на чужих помилках, але нам судилося вчитись на власних. Ми свідомо плануємо наступити на польські граблі. Свого часу поляки дозволили утворення громад, що напряму межують з містом. Для сільських громад це не погано, але це вбиває польські міста. Заробляють люди кошти в місті, а живуть та сплачують податки у іншій громаді. Крім того це позбавляє місто перспективи розширення. Те, що вже намалювали у нашому перспективному плані прямо повторює цю помилку.


9. Помітно прослідковується негативна тенденція утворення громад “під когось”. Часто чиновники районних рад та адміністрацій готують собі запасний аеродром.


10. Відсутня будь-яка аргументована мотивація для добровільного об’єднання в зрозумілій доступній формі. Люди в громадах абсолютно нічого не знають про позитив від об’єднання. Відповідно бояться реформи і об’єднуватись не поспішають.

Якщо ж говорити, наприклад, конкретно про Хмільник, то стоїть сумне питання, чи не вб’є ця реформа курортне місто. Я не один раз наголошував на цьому під час консультацій. Справа в тому, що, відповідно до Закону, Курорт Хмільник це не тільки місто, це ще 17 населених пунктів навколо самого міста. Межі курорту охоплюють території декількох сільських рад. На ній розкидані родовища мінеральних радонових вод і лікувальних торф’яних грязей. Встановлені Законом санітарні правила обмежують можливості господарського використання цих територій.

Не дивлячись на це, місцевими доброзичливцями лобіюється розподіл цих територій між трьома, а то й чотирма громадами, які, окрім Хмільника, зовсім не зацікавлені у розвитку курортної галузі, а радше у розвитку сільського господарства з використанням дешевої неякісної агрохімії.

На мою думку, це унеможливить розвиток державного курорту, та здорожчить вартість лікування. Ці громади не відповідатимуть критеріям Методики, а їхні лобісти навіть не приховують своїх намірів і далі ‘керувати’ ними з кабінетів у Хмільнику.

Ось такі спроможні громади може намалювати та подати на схвалення облдержадміністрація.

А де ж тут добровільність? Україна планує реформи тому, що важко хвора. Коли хворий приходить до лікаря, то не вимагає в нього направлення на сонячний курорт. Гарний лікар виписує пацієнту рецепт, інколи навіть важку операцію. Таким рецептом у цій реформі є Методика, яка базується на кращому європейському досвіді. І як пацієнт може відмовитись від лікування, так і лікар від пацієнта. Відповідно і державну підтримку матимуть лише ті громади, які об’єдналися відповідно до перспективного плану. А всі інші об’єднуйтесь, як бажаєте і лікуйтесь, як хочете. Ось це і є добровільність.

Взагалі, з досвіду європейських країн, де впроваджувались подібні реформи на принципах добровільності все йшло важко, довго і залишило багато незадоволених, як у нас сьогодні. А де експерти намалювали нову карту і визначили день, коли вона вступить в дію – все пройшло блискуче.

Оскільки ще є час і все ще можна зробити правильно, дозволю собі скромні поради з мого власного бачення.

• Якщо облдержадміністрація повернеться до дотримання Методики, то 80% проблем зникнуть. Робочій групі при ОДА самостійно напрацювати Проект, а консультації щодо нього проводити виключно з питань, що передбачає Методика. Завдання ОДА – виписати правильний рецепт, що вилікує хворого, а не гра в забаганки.


• Підготувати зрозумілий сільському жителю буклет з роз’ясненням позитиву від об’єднання. Він ще знадобиться, оскільки найкоротший строк об’єднання майже рік.


• Забути про межі нинішніх районів і не боятись підготувати розумний документ. Для чого робити дурниці, які хтось сміливіший колись буде переробляти.


• Всі суміжні до міст сільради без виключень мають бути долучені до єдиної громади міста.

Такий поспіх зі сторони ОДА аргументується тим, що потрібно кудись вспіти. Ніхто не знає куди. Найсумніше те, що сам міністр мінрегіонбуду, судячи з його коментарів, поспішає об’єднати громади до місцевих виборів. Навіть коментувати не хочу. Але де гарантія, що в тому ж мінрегіонбуді не “заріжуть” проект Перспективного плану, що розроблений всупереч їхній же Методиці? Скільки часу ми виграємо, коли через декілька місяців Проект повернеться на доопрацювання? Сьогодні ще є час зробити все правильно.

На завершення зроблю сміливе припущення, що у Вінницькому регіоні буде приблизно 60 спроможних територіальних громад. Час покаже.

Слава Україні!

Депутат Хмільницької міської ради, Володимир Шеремета.