Перший день Міжнародного фестивалю…
02.12.2010
Ось і розпочався VII Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини. В Хмільнику він проходить вже четвертий рік поспіль. Сьогодні в глядачів була можливість подивитись фільм російського режисера Валерія Балаяна «Любіть мене, будь-ласка!»
19 січня 2010 року минув рік від дня безпрецедентного розстрілу в центрі Москви адвоката Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової. Фільм Валерія Балаяна присвячений насамперед Насті Бабуровій, талановитій дівчині з Севастополя, життя якої обірвала куля кілера-нациста. Герої фільму – друзі й близькі Насті, її колеги, батьки. У стрічці використані справжні відеозаписи російських фашистів, а також музичні кліпи, розміщені на нацистських сайтах. Ці матеріали розкривають справжній масштаб неонацизму в сучасній Росії, де нині офіційно існують 144 зареєстровані організації, які налічують понад півмільйона активних членів.
Фільм викликав неоднозначну реакцію публіки. Дехто з аудиторії дивувався, де ж там порушення прав людини, дехто щиро радів з того, що побачив у фільмі знайомі музичні гурти та почув знайому музику, дехто говорив про те, що питання неонацизму було показано перебільшено, були й судження щодо того, що патріотизм і нацизм – це тотожні поняття… Але все ж таки, більшість аудиторії була вражена побаченим, вражена тим розмахом проблеми нацизму … Одна пані похилого віку , навіть сказала про те, що такі фільми хоча й важкі для перегляду,але необхідні для того, щоб показати проблему зсередини.
Що ж, сподіваємось, що й інші фільми, які будуть представлені на фестивалі не менше сподобаються глядачам та викличуть не менш неоднозначну реакцію публіки…
19 січня 2010 року минув рік від дня безпрецедентного розстрілу в центрі Москви адвоката Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової. Фільм Валерія Балаяна присвячений насамперед Насті Бабуровій, талановитій дівчині з Севастополя, життя якої обірвала куля кілера-нациста. Герої фільму – друзі й близькі Насті, її колеги, батьки. У стрічці використані справжні відеозаписи російських фашистів, а також музичні кліпи, розміщені на нацистських сайтах. Ці матеріали розкривають справжній масштаб неонацизму в сучасній Росії, де нині офіційно існують 144 зареєстровані організації, які налічують понад півмільйона активних членів.
Фільм викликав неоднозначну реакцію публіки. Дехто з аудиторії дивувався, де ж там порушення прав людини, дехто щиро радів з того, що побачив у фільмі знайомі музичні гурти та почув знайому музику, дехто говорив про те, що питання неонацизму було показано перебільшено, були й судження щодо того, що патріотизм і нацизм – це тотожні поняття… Але все ж таки, більшість аудиторії була вражена побаченим, вражена тим розмахом проблеми нацизму … Одна пані похилого віку , навіть сказала про те, що такі фільми хоча й важкі для перегляду,але необхідні для того, щоб показати проблему зсередини.
Що ж, сподіваємось, що й інші фільми, які будуть представлені на фестивалі не менше сподобаються глядачам та викличуть не менш неоднозначну реакцію публіки…