ПРО МОВУ, ВИБОРИ, КОРОВУ...

Сьогодні, 30 липня, під час позачергової сесії Верховна Рада відмовилася скасувати закон про мовну політику. Ось що про це повідомляє видання «Свобода слова в Україні»: «Зокрема, за законопроект депутата фракції Наша Україна - Народна самооборона Юрія Кармазіна проголосували 46 народних депутатів, за проект членів фракції БЮТ Юрія Одарченка та Степана Курпіля - 37 депутатів.

Крім того, законопроект депутата від НУ-НС, лідера Фронту змін Арсенія Яценюкапідтримали 38 депутатів, а законопроект бютівця Сергія Саса - 42 депутати».

Свого часу голова правління громадських організацій «Братство хмільничан у Києві» Олег Побережний підготував матеріал, який ми хочемо запропонувати Вашій увазі. На жаль, тема, яку піднімає пан Олег, залишається досить актуальною…

«Здається вщухли парламентські пристрасті. Верховна Рада України пішла на канікули, залишивши нас без споглядання видовищних бійок у сесійній залі. Проте це тільки так здається. Насправді політична боротьба перейшла у іншу, не менш жорстоку і кривавішу площину – виборчу. Не дочекавшись 30 липня, офіційного початку виборчої компанії, розпочалась стрімка гонитва за розумом, серцем та вухами виборців. По суті початком цього процесу, пробним каменем, стало ухвалення 3 липня 2012 року 248 голосами народних депутатів України законопроекту «Про заса́ди держа́вної мо́вної полі́тики», який викликав хвилі невдоволення у суспільстві (депутати Вінницької обласної ради вже направили Президенту Віктору Януковичу звернення з проханням провести всенародне обговорення цього закону).

Нібито нічого такого не сталося. Простому селянину хіба не все одно, якою мовою розмовляє, скажімо, сусід Іван. Головне, щоб людина була хороша. Але ви справедливо зауважите, спробуй, мовляв, запитати українською мовою дорогу у вечірній Москві, тим паче висловитись за відкриття української школи чи ведення діловодства десь у Рязані. Це надто спрощено. Насправді все набагато серйозніше. Не вдаючись до розгляду законопроекту, слід наголосити, що у разі його прийняття витрати на виконання становитимуть від 12 до 17 мільярдів гривень на рік. І це при наших статках. У різноманітних висновках зазначено, що законопроект суперечить Конституції України, порушує Бюджетний кодекс України і спрямований на знищення української мови. А мова, шановні, це вже занадто. «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову…», застерігала ж Ліна Костенко. Комусь ідеологічно близький Карл Маркс, теж навчав, що чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант. Прикладів безліч. Але у цій історії обурює найбільше те, що ті, хто голосував за цей законопроект, як ні в чому не бувало, вже колесять по нашим околицям і, б’ючи себе у груди, клянуться у служінні народу, вкотре обіцяючи нам рай на землі.

Біда у тому, що велика політика сьогодні – це великий найприбутковішим бізнес. Тому то і рвуться до Верховної Ради, немов би там медом помазано. Але в більшості своїй не закони писати, бо ж немає тями та досвіду, а щоб отримати недоторканість, захистити та примножити свої капітали.

Якщо про мову та вибори більш-менш зрозуміло, то до чого тут корова, запитаєте? Скажу. Вірніше дам підказку: вибори виграє той, хто пообіцяє зробити закупівельну ціну на молоко, скажімо, десь по 5 грн. Бо це не що інше, як знущання, закупати у селян молоко в межах 2 грн., тоді як у магазині, вже обезжирене воно коштує 8-10 грн. Без перебільшення, корова на сьогодні стратегічно важливий національний об’єкт, може навіть більший ніж газ і нафта. Адже, як і в роки війни, вона у більшості жителів району є джерелом хоч якого-небудь заробітку та виживання. А щодо мови, то є загадка: чому корова має язика, а не знає мови. Думайте…»