СКАНДАЛ НА «ШВИДКІЙ» В ХМІЛЬНИКУ: МЕДИЧНА РЕФОРМА ЧИ ПРИХОВАНА КОРУПЦІЯ?

Матеріал з такою назвою з’явився на сторінках газети «33 канал». Зважаючи на актуальність і резонансність теми, які в Хмільнику свого часу викликали публікації в місцевій пресі, ми вирішили передрукувати статтю з «33 каналу» на сторінках Громадського форуму Хмільниччини. Отже, далі мовою оригіналу:

– У рамках медичної реформи до станції Хмільницької швидкої медичної допомоги приєднали станції ШМД Липовця та Погребища. На ці станції закупили величезну кількість медикаментів, багато з яких ми не використовуємо. Їх взагалі застосовують для хвороб, що лікують у стаціонарі, — розповіли лікар Зоя Ільніцька та фельдшер Наталія Алексеєва зі станції «швидкої» Хмільника.

– Деякі препарати коштують кілька десятків тисяч гривень. Люди з онко- та іншими важкими захворюваннями моляться на ці ліки, збирають кошти з усього світу. А у нас їх просто викидають на смітник. Ми раніше допомагали людям за протоколами Міністерства охорони здоров’я України. А нині нам дали локальні рекомендації із підписом головного лікаря станції. У рекомендаціях є список медикаментів до кожного захворювання, препарати, які закупили на «швидку», які ми повинні використовувати. У списку є препарати, які категорично заборонено застосовувати, наприклад, під час інсульту.

Працювати згідно з цими документами ми не згодні. Використовувати ліки повинні по максимуму згідно з вимогами головлікаря Інни Браславської. Ми неодноразово піднімали питання, як працювати з новими препаратами. Можливо, передати у стаціонар, аби лікували ними людей. Але керівник наказала, аби ми самі думали, що куди застосувати! Не зрозуміло, чому ми повинні це робити. Можливо, це просто корупційна схема з «верхів», на якій хтось відмиває мільйони? Бо якщо ми не використали якийсь препарат, старший фельдшер все одно записує його до журналу, де ми реєструємо використані ліки, до списку, де лікар чи фельдшер вже поставив підпис.

– Надавати своєчасну і якісну медичну допомогу стало важче. Бо швидка медична допомога нині має виїздити лише на екстрені виклики, а телефоном дуже важко дізнатися стан хворого, чи може він чекати на сімейного лікаря, чи потребує негайного надання медичної допомоги. Звільнили санітарок, які їздили з нами на виклики, а коли їде на ДТП чи пожежу один лікар чи один фельдшер з водієм і треба робити масаж серця та оперативно підготувати ліки й провести інші заходи, один працівник може не встигнути, — кажуть медики. — Були випадки, коли сам на сам залишаєшся з важким хворим, бо немає кому допомогти потримати крапельницю. У такій ситуації на той же виклик відправляють ще одну бригаду, але втрачається час і йдуть зайві витрати палива. Наша станція ШМД за містом. Тому їхати до людей у села чи містом потрібно довше, ніж якби ми знаходились ближче до центру. Раніше ми так і працювали. Потім нам виділили приміщення біля лікарні, пояснивши, що «швидка» має бути біля медичного закладу.

– Ми звертались до прокуратури, до державної інспекції з питань праці, піднімали цей ряд питань на зборах трудового колективу, говорили прямо з головним лікарем. Але нам лише виписали догани та незаконно позбавили «надбавки за особливі умови роботи» — згідно з постановою 119 Кабінету міністрів України. Прокуратура направила комісію Вінницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф зробити перевірку за нашим зверненням щодо списання медикаментів. Вони, звісно, написали, що все добре, тож прокуратура не втручається, хоча центр фактично перевіряв сам себе, — скаржаться медики. — Вже немає того прагнення працювати, яке було кілька років тому, кожен відбуває зміну і боїться, щоб нічого не трапилось. Не всі хочуть сперечатися з керівництвом, бояться за свою посаду, бо роботу знайти сьогодні дуже складно.

– Ніхто медпрепарати не списує і не змушує списувати. Медикаменти закупила держава, їх обов’язково потрібно реєструвати для того, щоб звітувати щомісяця перед обласною спецмедбазою, центром медицини катастроф і департаментом охорони здоров’я. У нас ніколи не було такого, щоб хтось щось дописував чи змушував списувати. Медикаменти дорогі, сучасні і дуже ефективні, а те, що деякі працівники кажуть, що їх не застосовують у екстреній медицині, мене дуже дивує.

Адже всі лікарі проходили навчання по цих препаратах і мають відповідні сертифікати. У нас є широкий асортимент закуплених ліків, тому їх потрібно внести до протоколів. Нині центр медицини катастроф із залученням спеціалістів, викладачів інститутів, працівників департаменту розробляє ці протоколи. Їх має бути 78, вже розробили 22. Поки триває процес розробки і затвердження, лікарі-практики на місцях вносять свої пропозиції. Тому працівники нашої станції користуються такими рекомендаціями, — заперечила головний лікар Хмільницької «швидкої» Інна Браславська. — Усі виклики диференціює диспетчер. Якщо є найменший сумнів, що людина не може чекати приїзду сімейного лікаря, ми обов’язково виїжджаємо. Немає скарг, що ми не виїхали, не надали допомогу або сімейному лікарю передали, а він не виїхав. Коли ми від’єднались від лікарень як окрема юридична особа, у нашому штаті не було посади санітарок. Але якщо бригаді потрібна допомога, то виїздить додаткова машина. Я сама їздила 13 років на виклики, і раніше ніколи не виникали питання. Не розумію, чому це питання виникло зараз.

Як і те, що «швидка» на окраїні міста. Біля лікарні ми сьомий рік, чому про це заговорили нині і хто порахував витрати, мені дивно. Грошову надбавку виплачувала держава за особливі умови праці, правильне надання медичної допомоги, доцільність і правильність використання медпрепаратів. Це стимул тим, хто сумлінно ставиться до роботи. Працівники, яким виписали догани, не отримали надбавку, але якщо відповідні органи вирішать виплатити надбавки — їх виплатять. Лише декілька працівників пишуть скарги на зміни в роботі, а решта медперсоналу претензій не має. Є кілька осіб, які завжди скрізь пишуть, і я замість роботи витрачаю час на різні відписки та роз’яснення, перевірки, комісії. Колектив їх не підтримує.

– Станції та відділення швидкої медичної допомоги ніколи нині самі не купували препарати. Це все відбувалось на найвищому рівні, були тендери, виділялись кошти, визначався перелік медичних препаратів, які згодом розподілялись на «швидку допомогу», — запевнили головний лікар обласного центру медицини катастроф та швидкої медичної допомоги Анатолій Пірникоза та його заступник Станіслав Скоробагач. — На Вінниччині за два останні роки придбали ліків на 11 з половиною мільйона гривень. Тому є певний перелік ліків, що завжди мають бути на «швидкій». Цей перелік внесено до спеціального протоколу. Щодо їхнього списування, то у ліків є певний період використання, і, звісно, якщо він вичерпаний, то як ними користуватись далі, призначати їх хворим і так далі? Щодо передачі їх до відділень лікарень – якщо «швидка» не використовує такі специфічні ліки надто часто, то чому ж не передати їх там, де в них дійсно існує реальна потреба? Звісно, ця процедура відбувається за спеціальним протоколом, ведеться суворий облік. Ми на зборах слухали усі сторони конфлікту, але консенсусу вкотре досягти не вдалось. Ми розуміємо, що є декілька людей, які невдоволені ситуацією, що склалась, і всіляко «каламутять воду». Але головному лікарю варто бути більш дипломатичною, слухати підлеглих, йти з ними на перемовини, а не переконувати у своїй правоті.

Перевірка роботи станції Територіальною державною інспекцією з питань праці у Вінницькій області виявила ряд порушень з боку керівника медустанови, склала протокол і направила до суду. Працівники «швидкої» все ж отримали грошові надбавки. Але як бути з ліками? І чи варто вирішувати це питання, як і ряд інших, на місцевому рівні? Медики не знають, та хочуть достукатись до правоохоронних органів та Міністерства охорони здоров’я України, аби там звернули увагу на штатні розклади, ліки, що закуповують, і «особливі умови праці», у яких сьогодні опинилися працівники екстреної медичної допомоги.

Ангеліна СИДОРУК, Анатолій МЕЛЬНИК