В ХМІЛЬНИКУ МОЖЕ З’ЯВИТИСЯ ПРОСПЕКТ ВАКСМАНА ТА ВУЛИЦЯ ГОЛОДЬКІВСЬКА

В Хмільнику вирішили присвоїти назви безіменним вулицям та проїздам міста.

Як повідомляє офіційний сайт міста Хмільника назвати мають наступні вулиці:

1) дорогу, що з’єднує вул. Пушкіна з вул. Таращанською, назвати «Проспект Ваксмана», враховуючи вихід на цю магістраль 10-ти існуючих житлових вулиць та провулків, а також можливе перспективне її продовження через річку Південний Буг до з’єднання із вул. Курортна;

2) існуючу недобудовану дорогу, яка є паралельною до вул. Паркової та проходить від вул. Курортна до вул.1 Травня (вздовж верхньої лісосмуги),назвати «Проспект Пимоненка», враховуючи вихід на цю магістраль майже 10-ти житлових вулиць садибної забудови, частину території існуючого клінічного санаторію «Хмільник», лісопарку та майданчика площею 50,0 га для перспективного будівництва;

3) дорогу, на яку виходить 8 існуючих житлових вулиць садибної забудови та яка зв’язує її з територією перспективної багатоповерхової житлової забудови від вул.1 Травня до вул. Лелітська, назвати «Проспект Бурачека»;

4) дорогу від перехрестя вулиць Пушкіна і Пирогова до вул. Таращанська, на якій знаходиться церква Святої Трійці, назвати «Проїзд Свято-Троїцький»;

5) житлову вулицю, що знаходиться на зовнішній межі міста та земель Голодьківської сільської ради від вул. Фрунзе до вул. Чайковського, назвати «Вулиця Максимовича»;

6) ґрунтову дорогу від вул. Курортна до зовнішньої межі міста зі сторони с. Голодьки, на яку виходитиме перспективна міська об’їзна дорога та перспективна міська забудова санаторно-курортних закладів, назвати «Вулиця Голодьківська»;

7) ґрунтову дорогу, що проходить вздовж земель Лелітської сільської ради і зовнішньої межі міста з малоповерховою житловою забудовою та виробничою базою ВАТ «ПМК 208» від вул. Крутнівська до вул. Лисенка, враховуючи те, що вона фактично є продовженням існуючої вулиці Лелітської, назвати «Вулиця Лелітська»;

8) дорогу, що проходить вздовж межі міста та існуючої одностороньої житлової садибної забудови с. Дібрівки Жданівської сільської ради, назвати «Вулиця Дібрівська»;

9) дорогу від ставка (при в’їзді до міста зі сторони с. Уладівка) до зовнішньої межі міста (поворот до ТОВ «Хмільницьке»), яка фактично є продовженням існуючої вулиці Івана Богуна, назвати «Вулиця Івана Богуна».

Відповідно до законодавства, перед тим, як міська рада затвердить нові назви, має відбутися громадське обговорення такої ініціативи, яке має тривати не менше 2 місяців.
Пропозиції щодо обговорення запропонованих та інших назв вулиць з відповідним обґрунтуванням просимо надавати до управління містобудування і архітектури міської ради (2 поверх, тел. 2-70-12, е-mail: miskrada_hm@.ukr.net)

Довідкова інформація.

Бурачек Микола Григорович (1871-1942) – подолянин (народився в м. Летичів на Хмельниччині), відомий український художник-імпресіоніст, мистецтвознавець малярської спадщини Т.Г.Шевченка, перший президент Української академії мистецтв, заснованої 18 грудня 1917 року.

Ваксман Соломон Якович (1888-1973) – подолянин (народився в м. Липовці на Вінниччині), видатний вчений, лауреат Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини (в 1943 році виділив стрептоміцин – перший протитуберкульозний засіб), член Національної Академії Наук США.

Пимоненко Микола Корнилійович (1862-1912) – видатний український художник (народився у м.Києві), академік живопису, педагог. Брав участь в розписі інтер’єру Володимирського собору в м. Києві, за що удостоєний ордена Святої Анни ІІІ ступеня. Член Товариства мюнхенських художників і Паризького інтернаціонального союзу мистецтв та літератури. Ряд творів художника зберігається у Національному художньому музеї України.

Максимович Михайло Олександрович (1804-1873) – український вчений-енциклопедист, фольклорист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет зі старшинського козацького роду на Полтавщині, перший ректор Київського Університету Святого Володимира (ниніКиївський національний університет ім. Т. Г. Шевченка), творець першої наукової історії козацтва. Довів безпідставність гіпотези про «великоруське» населення Київщини за княжої доби. Його праці мали особливе значення для подальшого розвитку української історіографії.