«ЖІНОЧІ ГОЛОСИ – ЖІНОЧІ ДОЛІ» - в Хмільнику відбулася аматорська вистава

29 вересня на сесії Хмільницької міської ради відбулась унікальна подія – прем’єра вистави «Жіночі голоси - жіночі долі». Виставу презентували громадські активістки і активісти Хмільника. Сценарій написано на основі реальних жіночих історій жінок, які мають статус внутрішньо переміщених осіб і живуть тепер у Вінницькій області.
В залі засідань зібралось близько ста людей, депутати, працівники місцевого самоврядування, державні службовці, представники політичних партій і громадських організацій. На столі президії - картата сумка, валіза, кілька чашок різної форми і кольору, ложка, виделка - мінімум необхідних речей в домівках переселенців.
Засідання відкрив міський голова Хмільника Сергій Редчик. Він нагадав, що в Україні вже був прецедент показу вистави на сесії, «Сім жіночих голосів» у Верховній раді. Тож за прикладом Верховної ради у Хмільнику вирішили таким незвичним способом нагадати депутатам про проблеми ВПО, особливо жінок і дітей.

Історії 5 жінок читали:
- Володимир Мельничук, громадський активіст, депутат попереднього скликання та міський голова Хмільника 2002 – 2010 років.
- Марія Бабій, методистка районної бібліотеки;
- Оксана Гавура, громадська активістка і поетеса.
- Віталій Дорох , голова Ради ХРГО «ПРАВО».)
- Наталя Міщук , журналістка районного радіо та газети "33й канал", громадська активістка;
- Ведуча – Олена Черній , керівниця ВОГО «Народний адвокат».


Історії жінок дуже різні, в них розповіді про участь в проукраїнських мітингах і про втечу від «підвалу», про втрату рідних людей, про домівки, в які не повернутись, про розпач, бо не можеш виконати останню волю покійної матері – поховати її біля рідної хати…
Це живі голоси живих людей, і хтось скаже, та що там, вони вже давно звикли до нової домівки, які проблеми.. Ні, не звикли. Як не звикли до тривоги через відсутність свого житла, і звички носити всі документи з собою, про всяк випадок…



...Казали мені в Хмільнику, що такого ще не було на сесії, щоб всі встали і стоячи аплодували. Весь зал. Думаю, це оплески були ще й тим відважним українкам, які залишили свої домівки через війну і розказали свої історії. І, звичайно, громадським активістам і активісткам, які організували захід...

Хотілося б трохи написати про формат. Одним з завдань громадських організацій є інформування суспільства про проблеми вразливих груп. Ті громадські активістки і активісти, які працюють з депутатським корпусом будь-якого рівня, знають, наскільки важко запросити депутатів на громадську подію. Зазвичай, є кілька активних депутатів і депутаток, які відвідують громадські заходи певних організацій. Домогтися, аби всі депутати побували на якійсь громадській події практично неможливо. То виступи на сесії є найкращим способом інформування, бо їх слухають як депутати, так і запрошені, останні часто є впливовими людьми в громаді.


Я вражена тим, що в Хмільнику вдалось організувати виставу саме на сесії. Щира подяка Хмільницькій міській раді і, звичайно, Олені Черній та Віталію Дороху за наполегливість і віру.

Вистава відбулась завдяки самовідданій праці Оксани Романюк і Оксани Пойди, які записали і обробили усні жіночі історії в найкоротший термін.

На останок, нагадую, що виставу «Жіночі голоси - жіночі долі» показано в рамках пілотного проекту «Внутрішньо переміщені особи в трьох містах України: плани, перспективи, можливості для примирення» за підтримки Українського Жіночого Фонду, Інституту Миру США і Глобального Фонду для Жінок.